Супержінці!

Їй не потрібен будильник.Вже давно стало звичкою прокидатися о 5 годині.Ранковий час пробігає швидко,ось по квартирі поширюється аромат свіжої кави,на столі смачний сніданок,випрасувана нова,зшита за ніч,сукня...все,пора будити дітей...Дорослі,нашвидко випивши кави,зникають,а з дитячої доноситься дзвінкий голосочок онучки:

-Бабусенько,ти у мене справжня супержінка!

- Ну що ти,сонечко!Яка ж я супержінка? Ось Софія Ротару,моя ровесниця,і є супержінка!

-А хто пошив мені найкращу сукню?

-Годі,годі!Збирайся швидше,бо сьогодні у нас багато справ! А тих справ і справді багато.Відвести Іринку до школи,зробити покупки,приготувати обід,забрати дитину зі школи,нагодувати,вивчити уроки,а потім у музичну школу,на танці...а хто ж це робитиме? Батьки на роботі,а Іринка ще мала для міста.Ось так крутиться і вертиться наша бабуся цілий день.А ще встигає допомогти і молодій сусідці, і сплести теплі шкарпетки та рукавички для всіх, і приготувати смачний пиріг... - Бабусенько,іди-но до мене,-кличе Іринка,перебираючи клавіші піаніно.

-Ось,послухай,це я для тебе придумала!

Бабуся тихенько присіла і слухає...маленькі,натруджені руки затремтіли,а усмішка не змогла сховати сліз радості і щастя...