Після файної поїздки старою порожньою дорогою, на якій по обидві боки від асфальтової смуги стояв в низинах густий туман, і пряма, наче злітна смуга, дорога на горизонті торкалася ранкового сонця, що тільки-но сходить, я зарулив до улюбленої кав'ярні, припаркувавши мотоцикла серед ще кількох таких самих, як я, любителів ранкової кави.
Кава була темна, як ніч, гаряча, наче пекло і мала такий смак, як поцілунок найкращої коханки у світі...
Ранок починався оптимістинчно, сподіваюся, що день...
Читати далі...