Профиль

george-ua

george-ua

Украина, Львов

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Штрихи до портрету Т.Г. Шевченка

О. С. Афанасьєв-Чужбинський

Афанасьєв-Чужбинський Олександр Степанович (справжнє прізвище Афанасьев, друкувався під псевдонімом А.Чужбинский; 1816 — 1875) — український і російський етнограф, письменник буржуазно-ліберального напряму. 

СПОМИНИ ПРО Т. Г. ШЕВЧЕНКА (фрагменти)

...Та перш ніж почати розповідь про моє знайомство з Шевченком, вважаю за необхідне кинути побіжний погляд на епоху, близьку до нас, але таку, що стала вже майже історією, на ті доконані факти, які один за одним вели наше суспільство до розвитку...

    ...уже в той час. як відрадні оазиси, виділялись деякі сімейства з новим напрямком, відзначаючись і освітою, і гуманністю. їх було небагато, та, проїхавши кілька десятків верст, ви були впевнені, що зустрінете і розумну бесіду, і цікаву книгу, посперечаєтесь не тільки про собак та коней і почуєте справжню музику. Між жінками цих сімейств виникав потяг до національної літератури; вони наввипередки читали «Кобзаря» Шевченка, виданого в Петербурзі й зустрінутого одностайним глумом критики. Що українки читали рідного поета — здавалося б справа цілком звичайна і, очевидно, природна; та хто знає настрій тодішнього суспільства, той не може не подивуватись. Діти заможного стану, особливо дівчатка, від годувальниць потрапляли або до іноземних няньок, або до таких, які говорили по-російському, і кожне українське слово ставилося їм у провину і тягло за собою покарання. Ще хлопчики могли навчитися по-українському, але дівчаткам треба було докласти багато праці, щоб розуміти «по-мужицькому», хоча ніщо не заважало зберігати рідний акцент аж до глибокої старості. На той час, крім «Енеїди» Котляревського, яку дівчатам читати не давали, українською мовою були вже повісті Квітки, «Полтава» та «Приказки» Гребінки, поширювалися рукописні твори Гулака-Артемовського; та все це читалося у вищих колах якось мляво. Поява «Кобзаря» миттю розвіяла апатію і викликала любов до рідного слова, вигнаного з ужитку не лише в колах вищого стану,  а й у розмові з селянами, які намагалися і, звичайно, кумедно, висловлюватися по-великоруськи.Сміливо можу сказати, що після появи «Кобзаря» більшість взялася за повісті Квітки. У 1843 році Шевченка уже знали українські пани; для простолюду поет і досі залишається невідомим, хоча всі твори його доступні селянинові і принесли б йому велику насолоду.

... Але зійшлися ми з Тарасом Григоровичем ближче у 1846 році...

 Цього разу ми збиралися їхати ненадовго в Чернігів, а звідти у Київ. Ми одразу ж вирішили поїхати в Лубни на ярмарок, потім відвідати Ніжин, дорогий для мене за спогадами. У Лубнах з’їжджалося багато поміщиків, запрошенням не було кінця, але ми відкараскались і виїхали прямо до Ніжина, який теж вирував на масляну. Тільки тут я не можу не занотувати одного факту, В той час, як у Прилуках перепрягали нам коней — це було вночі, — на сусідній вулиці сталася пожежа. Горіла вбога халупа. Народ збігався, але гасили й допомагали здебільшого євреї, бо в халупі жив їхній одновірець. Ми також прибігли на пожежу, і Тарас Григорович кинувся рятувати майно погорільців. Він нарівні з іншими виносив різний мотлох і, коли все закінчилось, виголосив промову до християнського населення, що діяло якось неохоче. Шевченко палким словом докоряв присутнім за байдужість, доводячи, що людина у скруті й біді, хоч би якої була нації, хоч би яку сповідувала віру, стає нам найближчим братом...

... Треба сказати, що Шевченко, крім цілковитої безкорисливості, не любив і навіть боявся всіляких грошових розрахунків, і якщо йому випадало зійтися з кимось і бути деякий час разом, - він віддавав свої гроші товаришеві і просив звільнити його від усіх житейських клопотів. Коли ми виїхали з Лубен, він оддав мені свою касу, котра, як і моя, була не в блискучому стані, але при ощадливих витратах нам мало б вистачити , цих грошей до травня місяця...

...Пропащі, але милі створіння у той час не захоплювали Шевченка; у нього були щодо цього свої оригінальні поняття. Він не знаходив жодної втіхи у відвідуванні веселих притулків продажних грацій, хоча ніколи не картав їх презирливим словом. Він був надто гуманний і на слабкості дивився поблажливо, стараючись у самому бруді знайти хоч крупинку золота. 

На продажну любов, на жінку, що віддалася пристрасті, він казав «можна махнути рукою», але потайна розпуста, хоч би якими квітами прикривалася, завжди збуджувала в його душі непереборну огиду.

Гуманність його виявлялася в кожному вчинку, в кожному рухові; навіть на тварин поширювалась його голубляча ніжність.  Не раз захищав він кошенят і цуценят від злих намірів вуличних хлопчаків, а пташок, прив’язаних на шворці, купував іноді у дітей і випускав на волю. Ми жили поблизу базару, і я пам’ятаю, як, бувало, тішиться він і кличе мене до вікна, коли яке-небудь собаченя, схопивши шматок хліба чи бублика, боязко кралося попід тином. Одна обурлива сцена мало не обійшлась нам дорого. У Києві в той час поліцейські служителі, звані по-міецевому гицелі, маючи обов’язок знищувати собак, займалися своїм ремеслом серед білого дня на людному базарі. Вони ходили озброєні довгою палицею із залізним гаком на кінці і з другого короткою ломакою (добивач). Піймавши тварину гаком, вони добивали її ломакою й іноді довго мучили. Йдучи на Козине болото,  ми якось раз натрапили на таку сцену. Гицель схопив велику собаку за ребро і, не зовсім убивши її, тягнув напівживу городом. Тарас Григорович обурився і докорив живодерові. Гицель відповів грубо і тут же почав катувати собаку, яка страшенно скавучала. Шевченко вихопив у нього ломаку... Проте полтиник залагодив справу; гицель одним спритним ударом добив тварину, але Тарас Григорович довго не міг заспокоїтись...

 1861 Петербург



Л.Мартынов  "Дневник Шевченко"  (фрагмент)

... И многое ещё 

Вместил дневник,

И волновался я, его читая. 

Смотрите! 

Вот как надобно писать

И мемуары и воспоминанья,

Писать, чтоб душу грешную спасать, 

Писать, как возвращаясь из изгнанья! 

Писать, чтоб сколько уз ни разорви 

И в чьём ни разуверься дарованье,

А получилась повесть о любви,

Очарованье, разочарованье! 

Писать как дикий, чтоб потом тетрадь

Без оговорок ринуть всем в подарок

И снова воскресать и умирать 

Таким, каким родился, — без помарок! 

1967  Л.Мартынов

 

...а бузину в умах треба виполювати.


Актуально

Потрапила до рук пошарпана книга, видана орієнтовно в 20-30 роках минулого століття.  Року і місця видання немає, - перші аркуші не збереглись. Виглядає (по правопису і говірці), що видана десь на заході України. Починається віршом О.Маковея "Воскресла Україна".  Останній твір - гумореска з ілюстрацією. 

 Актуально. Правопис привів до сучасного. Хто такий П.Раєвський, не знаю - може літературознавці підкажуть.


Як наші  ратують?

 Іван та Гаврило стоять над Дніпром та пильно дивляться на воду, в якій починає тонути чоловік, що якийсь час плив серед ріки, 

поки зовсім вибився із сили.  Нещасний кричить розпучливо за помочию, добуваючи останних сил, щоб удержатись на воді. 


Іван:           Гавриле, дивіть. Во-во, таже топиться!

Гаврило:   Ой топиться, бідолаха, топиться!

Іван:           Та й кричить  „ратуйте!” 

Гаврило:   Кричить, сердега, проситься.

Іван:             От би його витягти! 

Гаврило:   Еге. Ото б  виратувати чоловіка від смерти!

Іван:          А онди й човен стоїть, ним би мож під'їхати!

Гаврило:   Правду кажете. Лиш би підїхати човном, кинути вужевку(линву, канат) і чоловік був би живий.

Іван:           От-дивіться: виринув!

Гаврило:   І справді, виринув, сердешний!

Іван:           От-би тільки на човен і можна б теє... 

Гаврило:   Можна б, ая, точнісько можна б !

Іван:           Ого, вже нема, тільки бульки здулися.   

Гаврило:  Ов, пішов на дно, сердечний!

Іван:          Так вже на роду  йому написано, щоб такою смертию вмерти!

Гаврило:  Та,  вважаєте,  вже така планета  йому  вийшла?

Іван:          Та ніби ся, але якби був так був хопивсь на човен та поїхав, то можна би було теє…

Гаврило:  Та ніби ая, якби так то, можна б було.  Чому ні...  А  царство небесне  небіщикови… 

       Оба хрестяться і відходять.      

(За  П. Раєвським.)

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая