Розтерзані мрії. Розвіяні сни.

Над вічністю смерті літають вони.

І сняться нам пекла квітучі сади

та райського дому криваві кати.

Там демони ночі в одежі весни,

там ангели світла не знають краси.

Там горе на радість і щастя на жаль,

клинок паперовий розрубує сталь.

Гармонія творень – потвора чуттів,

а хаос розрухи – святиня  вождів.

Там дзеркало правди відлунює жах

погибелі віри в безумних очах.

Повітряні тверді – основа основ

і мильна бульбашка – всесвітній остов.

Там безлічі менші за нуль величин,

а наслідки перші від давніх причин.

Там сонячні ночі й захмарені дні,

там спалює холод і студять вогні.

Це світ божевілля, де Бога нема,

де логіку страху несе Сатана.

Спільнота байдужих жорстоких створінь

кидає на Землю погибелі тінь.

Над вічністю смерті – дорога життя.

По ній в людське завтра прямує дитя.

Хтось строго та пильно вдивляється вслід,

караючи болем на тисячі літ.