***Уривок з передвиборчої програми***

А що ж ви хочете почути наший пане
У нас дві версії: хороша і погана.

Хороша – в передвиборчій програмі.
В якій говориться що живемо погано,
Що жебраків багато і бідноти
Що всюди злидні бігає голота.
Бюджет ніяк не можемо прийняти,
Багату процвітаючу державу збудувати.

Та з ситуації цієї вихід є.

Як проголосуєте за нас то вступимо в ПАРЄ
В Європі радо будуть нас вітати
Нам слугуватимуть славетні неподільні Штати
Один утвориться заможний клас.
Не буде в нас злочинності й розбою
Моральні цінності відновляться після застою
Утвердиться по всіх усюдах правило одне:
Як хто працює – так він і живе.
Тож дорогий ти наш електорате
У нас свобода совісті – тобі вирішувати,
Якою хочеш бачити домівку
Багатою й заможною, чи як одвіку.

***

Панове олігархи незважайте,
Ви цю брошуру навіть не читайте;
Це для народу нашого простого
Дурного й нерозумного такого,
Який нездатен скинути ярма,
Якщо вже запрягли – то тягне до кінця.
До того часу буде в нас життя погане –
Допоки в нас один вояк а два гетьмани.

Усього натерпілась ця земля,
Яку нам пращури назвали Україна,
По ній століттями топталася орда,
Як не чужих то своїх же Батиїв.

Все треба нам правителя було,
Щоб в нас він справедливо правив;
От тільки вибирали не свого,
Достойного на стороні шукали.

Спочатку то були варяги з-за морів
Усе від них залежне ті робили
Хтось краще, гірше хтось та все ж
Це найбільш славний наш період, України.

Що було потім краще б помовчать,
Та наше це, тож ніде правди діти,
Татари й ляхи керували так
Що ледве нам вдалося не зомліти.

Козацтва була далі славная пора.
З’явились наші королі й гетьмани,
Держава в нас з’явилася своя.

І непогано може ми тоді б жили
Та знов щось не сподобалось сусідам,
Ну не могли подумати вони
Що ми собі по власній стежці підем.

Відтоді знову натерпілись ми
Від старших наших братиків й сестричок,
І воювали на чужій війні
Та й в мирний час нелегко було жити.

І ось, коли державу маєм вже свою,
Коли, здавалось, все в твоїх руках, народе,
Ти знову хочеш свою булаву
Віддати в руки до правителя чужого.

Північний наш сусіда, як завжди,
Без нас не може витерпіть ні хвильки,
Бо хоче він в обіймах задушить
Свою ще недосвідчену сестричку.

Тож, люди, добре подивіться хто є хто
Серед усіх цих наших кандидатів,
Щоби не було потім вам шкода,
Щоб не казали: “Ми не винуваті”.

Не відновити щоб оте ярмо,
Яке нам ті сусіди нав’язали.
Для цього ж керуватись серцем й розумом своїм,
При виборі майбутнього держави.

Згадалися фрази на зразок "Не люблю розмазню" у виконанні дівчат - хоча в добрій половині випадків різні там питання/вагання хлопців щодо тих самих дівчат мали б їх радувати

адже ж дійсно

В нас не буває питань/вагань лише до людей на яких нам начхати

Все поправимо... Українська правова система – найвільніша у світі. Судді Конституційного суду України довели це вкотре. Віднині правнича творчість і суддівські винаходи не матимуть межі. Єдиний Центр Управління креативними ухвалами – адміністрація президента та її всенародно обраний менеджер В.Ф.Я. – повинні переконати світ: в Україні шириться та глибиться – аж гай гуде – демократія. Цим не можна не скористатися. І тому в мене – кілька бізнес-пропозицій до вітчизняних політиків. Версія "російською мовою тут" 1. Петро Миколайовичу! Заміри рейтингів КПУ на межі статистичної похибки. У Вас є нагода знову стати батьком – нової України. Варто лише скасувати у Конституційному суді Акт Верховної Ради УРСР про проголошення незалежності від 24 серпня 1991 р. Якщо я все вірно пам'ятаю, незалежність союзної республіки за радянським законодавством можна було проголошувати лише після проведення референдуму на території республіки. Референдум в Україні відбувся 1 грудня 1991 р., тому акт від 24 серпня є нікчемним. Після такого рішення, Петро Миколайовичу, Україна стає єдиною республікою у складі відродженого СРСР і зможе зазіхати на весь спадок комуністичної імперії. 2. Вікторе Андрійовичу! Кажуть, "Наша Україна" в занепаді і третій Президент і гадки не має, що з цим робити. Є ідея. Може, після публічного суду та осуду Сталіна, провести аналогічний процес над Леніним. Треба акцептувати поховання тіла керманича ВКП (б), оголосити першу Жовтневу революцію від 7 листопада 1917 за новим стилем – державним заколотом, а другу – Помаранчеву від 22 листопада 2004 р.- прикрою помилкою. Симоненка спробуємо депортувати до Шушенського, але враховуючи наявність малолітніх дітей, можна змінити вирок на виправні роботи на південному узбережжі Криму. Останні пункти, щоправда, потребують не конституційного, а кримінального провадження. Але з Василем Онопенком наразі домовитися не проблема, там у нього щось незрозуміле з палатою у цивільних в кримінальних справах. Після рішень КС і Верховного суду, Україна має стати Малоросією і одночасно звільненою від червоних територією Російської імперії. Вам би не президентське факсиміле Балозі давати, а до імператорської корони Тарасика привчати. 3. Валентине Олександровичу! Спростуйте думку, що Ваші політичні здібності – ще менші за ющенківські. Починайте з Пакту Молотова – Ріббентропа. Треба скасувати в Конституційному суді України ці ганебні змови в стилі Юля-Вітя-2009. Мотивувальну частину нехай пише ваш заступник чи наступник... ну, Валерій Іванович напише, а КС підпише. Галичину варто швиденько приєднати до Польщі, Буковину разом з островом Зміїним віддати румунам. Що в нас ще там є? Одесу – придністровцям, Дунай – молдаванам, Берегово – угорцям, Чернігівщину – білорусам. Бо якось ризиковано від виборів до виборів гадати, яка частина України не готова покращувати своє життя вже сьогодні. А так відповідь буде завжди давати Донецько-Луганський виборчком. 4. Ганно Миколаївно! Логічно було б після цього коронувати Віктора Федоровича імператором Всієї України-Русі, але що робити, якщо помазати на це царство може лише патріарх Російський Кирило? На це болюче для Вас питання має відповісти Конституційний суд. Може, він в порядку виняткового провадження розтлумачить нашу Конституцію щодо подвійного громадянства для місцевих олігархів і російських патріархів. Пан Кирило Гундяєв врешті-решт не витрачатиме на добові пожертви православних, заспокоїться і скористається конституційним правом кожного українця отримати 10 соток на індивідуальне будівництво десь у Межигір'ї. І буде Вам щастя. 5. Юліє Володимирівно! Про всяк випадок скасуйте рішення Переяславської ради про приєднання України до Росії. КС в разі вашого прекрасного ставлення до цього питання відновить Козацьку державу і гетьманат. Щоправда Гетьманом натепер стане отаман Білоруський та Єнакіївський Віктор Конституціоналіст. Але ж ви зробите хоч раз щось для мистецтва... ну нехай політичного. Навіть якщо Кожемякін не вигадав як це продати біомасі, ви робіть. Далі бо буде: або гетьманат накриється, або гетьман посунеться, а тут ви – вся в білому (вам дуже личить таке, з легкого газу), а поруч Турчинов як живий. 6. Рінате Леонідовичу! Благаю вас як татарин татарина (та нічого страшного що ви казансько-донецький, а я кримський): скасуйте через Конституційний суд України Маніфест Катерини Другої від 1783 про приєднання Кримського ханства до Російської імперії. Суб'єктом подання можуть бути або нащадки династії Гіраїв або інші татари чиї права було порушенні ще з 1774 при підписанні Кучук-Карнаджийської мирної угоди між Російської імперією та Блискучою Портою. Не журить сильно, я цей пункт під себе написав. Але ж кримський трон я не потягну. Відтак, пане Рінате, забирайте монаршій трон у Бахчисараї – і зватимуть Вас Улу Хан Донецький і Кримський Рінат Бірінджі. А мене зробіть віце-ханом в Акмесджиті (Сімферополі) – і я стану Калга-султан Осман Паша Екінджі. По-перше це красиво... 7. Ребе Якове! Настав час виставити рахунки Україні за дивне рішення князя Володимира Великого про прийняття християнства. Наші з вами предки чекали іншого. Чому кажу наші? Ну хазари ж, здається, були водночас тюрками і юдеями? А тут вклинилися греки зі своєю візантійською пропозицією. І ми цей тендер програли. Може треба з цим питанням бігти до Вищого Господарського суду? Ну, почнемо з Конституційного, а там подивимось. Отже, кладемо на Володимира з Володимирської Горки... анафему. Вибір від 989 року визнаємо узурпаторським без всенародного обговорення серед киян. Князя на гривні – замальовуємо, а в Україні через референдум запроваджуємо юдаїзм. Чи Іслам. Новий тендер покаже. 8. Владики Володимире й Філарете та пане Сандей (якщо Ви, звісно, можете це прочитати)! Теорію Чарльза Дарвіна варто скасувати хоча б за територіальною ознакою – бо ми не підписували конвенцію про її визнання. Тому на наших теренах англійцева теорія еволюції є нечинною. Андрій Портнов з Оленою Лукаш підкажуть як це правильно оформити.

9. Вікторе Михайловичу! Ви ж мислитель і меценат. Візьміться за фізику. Якщо про вас пише журнал "Ньюзвік" та шанує Стівен Спілберг, то певен, знайдете спільну мову з іншим Стівеном – Хоакінгом. Нехай напише нову книжку про Великий Вибух. Я б її починав так: "Великий вибух стався десь поміж Горловкою і Макіївкою. Перші фракції метану вдарили по породі вельми міцно. Вуглець, не приходячи до тями, перетворився на білкову сполуку. Так виникла перша людина..." Конституційний суд підтвердить, що так воно і було.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/pashaev/4ca8d7ddf048d/

Польський горобець перетнув кордон з німцями і несеться по
автомагістралі наперегонки з німецькими тачілами. Обганяє ауді на
швидкості 120 - "Алє єстем моцни!" (це сам до себе так, з захопленням).
Далі обганяє мерс на швидкості 180. Оглядається і самозадоволено до
себе: "Алє єстем спритни". Наздоганяє ферарі, яке несеться з швидкістю
220. Обганяючи, вилітає на зустрічну смугу і........ розмазується по
лобовому шклі зустрічної фури......
Водій фури, німець, чемно зупиняється, збирає в жменю горобчика, відвозить в
лікарню до ветеринара. За тиждень горобець (полікований і посаджений у
спец-клітку) очухується від наркозів. Глип вправо, глип вліво -
грати-клітка. І, знову сам до себе,: "Курва, певнє забівем тего
нємака..."

Усі намагання збагнути логіку дій "нової" української влади заводять у глухий кут. Ну чим, скажіть, не догодили коаліції Білик з Могилевською, що їх планують викинути з радіоефірів, знявши квоту на українських виконавців? Чим завинив найзавзятіший бойовик партії Шуфрич, що його відсунули від корита? Що за трилер відбувається навколо Податкового кодексу? Навіщо потрібен цирк із 11-12-річним шкільним навчанням та підручниками в інтернеті попараграфно? Суцільні загадки. Єдине, у чому згодні критики - донецькі намагаються підгорнути все під себе. Навіть не зазираючи до біографії нового міністра, прокурора чи директора можна вгадати: народився або працював на Донбасі. Нашестя донецьких на керівні посади має настільки масовий характер, що ми починаємо жалкувати - ну чого ж це свого часу бабуся, тікаючи від НКВД, так недалекоглядно перебралася до Молдови, а не на шахти!? Бо якби купалися не у Дністрі, а у благословенних водах Сіверського Донця, мали б тепер реальні шанси на посаду - адже нас, донецьких, мало, а крісел багато!.. Однак не поспішайте з висновками, любі друзі. Адже у надрах Кабміну зріє документ, який має на меті суттєво обмежити вплив висуванці шахтарського краю. І розробляється він на виконання доручення президента Януковича. Ви вже заінтриговані? Коридорами урядових будинків подорожує стос паперів із усною вказівкою: "Терміново узгодити. Це - політичне рішення". І зветься він "Закон України Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим". Дозвольте процитувати цей вікопомний документ: "Члени Ради міністрів АРК призначаються на посаду Верховною Радою АРК за поданням Голови Ради міністрів АРК". Цікаво? Дуже цікаво. Хоч би тому що склад Ради міністрів, не планується узгоджувати з Києвом. Уважний перегляд статей Закону чітко дає зрозуміти: для Сімферополя Київ більше не столиця. Вони самі призначатимуть собі міністрів, самі звільнятимуть їх. Президент України у проекті перетворюється на клоуна, який лише погоджує кандидатуру Голови Ради міністрів, але не може його звільнити, до того ж зобов'язаний затвердити відставку місцевого Уряду, якщо її підтримали 2/3 депутатів ВР Криму. Але найсмішніше, що згідно законопроекту Верховна Рада України позбавлена навіть цього задоволення. Для кримської влади її взагалі не існує. От і скажіть нам, будь ласка, як цей документ вписується у концепцію "усьо буде Донбас"? Де ж тут примат інтересів шахтарського земляцтва? Законопроект чітко оголошує Крим територією, вільною від донецьких. А заразом і від київських. Нема чого їм влазити у внутрішні справи суверенної, тобто, пробачте, автономної республіки. Крим остаточно перетворюється на острів. І не через прогнози метеорологів про підвищення рівня води у Чорному морі. А через законопроект, підготований Кабміном України на доручення Президента України. Що це? Невеличкий сувенір Путіну на честь чергової зустрічі без краваток? А може, ознака глибинних процесів, що відбуваються у владних коридорах? І тут нам чомусь пригадався план порятунку України від українців - той самий, що його 2004-го року ухвалили на берегах славної річки Сіверський Донець у місті Сєвєродонецьку. Пам'ятаєте цей доленосній з'їзд? Для тих, у кого слабка політична пам'ять нагадаємо. З'їзд у Сєвєродонецьку вирішив, що у випадку програшу Януковича вони ініціюватимуть зміну адміністративно-територіального устрою нашої держави. Тобто розколють Україну. І знаєте, що? Попри всі розмови, попри шість років, що минули звідтоді, рішень з'їзду ніхто не відміняв! Звісно, Янукович вимушений був проголосити пріоритет соборності України. Але бугор не може відмінити рішення сходки. Це знає навіть Лавринович. Згадайте-но перші лави сєвєродонецьких "заколотників". Чи не ці самі обличчя ми сьогодні спостерігаємо на Банковій, Грушевського, Інститутській? Ну а тепер розглянемо дії нинішньої влади через призму її ж таки рішень шестирічної давнини. Вам не здається, що картинка починає прояснюватися? Чи ж не з Сєвєродонецька ростуть ноги "політичного рішення" відшвартувати Крим від України за допомогою "Закону про Раду міністрів Автономної Республіки Крим"? А з іншого боку зверніть увагу на проект "Закону про всеукраїнський референдум"? Нагадаємо, що у цьому дітищі "нових господарів" України закладено механізм територіальних змін через "ратифікаційний" референдум. Уявіть собі: підпише наш Президент з якимось сусідом угоду про відторгнення частини території. У повній тиші підпише, днів за десять підготовки - пам'ятаєте, як це нещодавно було? Потім референдумом швиденько затвердять - і все. "Прощавайте, ждіте волі! Гей на коні, всі у путь!" Хто може завадити вільному волевиявленню на підконтрольних територіях? От усі зараз накинулися на Андруховича. Але ж він лише письменницьким нюхом вловив думки влади. З невеличкою поправкою - йдеться не тільки про Крим і Донбас, але й про Одесу, Харків, Миколаїв, Запоріжжя. Втім, для справжнього інтелектуала це не так важливо - одною областю більше, одною менше. Чи то візьмемо новонароджений і підписаний "Закон про судоустрій і статус суддів". Той самий, в якому "у судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин...". Цитований абзац поки що не підкріплений процесуально, і ми все-таки сподіваємося, що слово "поряд" не перетвориться на "або", і означатиме не більше, ніж можливість перекладу. Бо розкол судової системи за мовною ознакою - давно відома у світі хвороба. Подивіться на досвід Бельгії чи тої самої Канади. Спитайте фламандськомовних бельгійців про їх сумний досвід судових баталій на території франкомовної Валлонії - вони розкажуть багато цікавого. Розмежування судової системи за мовно-територіальним принципом - один з найефективніших важелів розколу країни. У цьому ви переконаєтеся, просто погугливши світову мережу за відповідною темою. Або навіть звернемо увагу на реформи Міністерства торгівлі освітою. Молоді спеціалісти, які навчалися своєю національною мовою і не володіють при цьому державною, зможуть повноцінно працювати або у межах місцевого мовного анклаву, або подадуться за кордон - туди, де панує їхня мова. Результат - мовне кріпацтво. Фахівці "прив'язуються" до свого регіону, втрачаючи конвертованість та можливість вільного пересування в межах країни. Багато відкриттів робиш, розглядаючи дії чинної влади через призму Сєвєродонецька-2004. Але все-таки не може не виникнути питання. Навіщо сьогодні, у 2010-му, повертатися у 2004 рік? До чого тут Сєвєродонецьк? Розуміємо, що тоді, у часи Помаранчевої революції, перелякані депутати голосували за розкол, бо боялися відплати за свої "художества". Але ж безкарність, яку забезпечили їм переможці, ба навіть ордени, даровані найбільш одіозним діячам виборчого безприділу, мала переконати - ворон ворону ока не виклює. Тому для розуміння справжніх мотивів владних рішень давайте згадаємо, хто у нас сьогодні при владі. Не за прізвищами, а з світоглядом. Здебільшого це вихованці радянського агітпропу з бандитським досвідом дев'яностих. Тобто - бізнесмени за родом занять та марксисти за вихованням. А як нас вчив великий Маркс (у переказі Леніна)? За кожною дією треба шукати економічний інтерес. Тому давайте разом проаналізуємо події останніх років у цьому ракурсі. Криза світової економіки, яка найбільше окошилася на Україні, дала всім зрозуміти - наша країна збудована за принципом країни-корпорації. Кілька стратегічних виробників вивозять на експорт метал, хімію, зброю, трошки зерна... На виручену валюту через кордон завозиться все, що потрібно для внутрішнього споживання - електроніка, одяг, цукор, скло, мило, книжки... Кількістю побільше та ціною подешевше. Оце і все. Внутрішнє виробництво майже відсутнє. Нащо виробляти самим, якщо можна привезти готове? Далі - дуже проста. Стратегічні підприємства платять податки, які ідуть на забезпечення пенсіонерів, міліціонерів, вчителів та лікарів. Але через те, що залізорудні поклади розташовані по території України нерівномірно, регіони поділяються на донорські та дотаційні. Тобто метал виробляють у Дніпропетровську, а пенсіонери живуть скрізь - зокрема у сусідньому Кіровограді. От і платять олігархи кіровоградським бабусям та закарпатським лікарям практично зі своєї кишені. І скажіть нам, як марксист марксистам. Воно їм треба? Ні, ми серйозно. Якщо економіка країни не замкнена в одну систему, а працює за принципом: вивіз-отримав валюту-закупив-завіз - кому потрібні дотаційні області? Значно вигідніше жити собі окремим регіоном-заводом. Як те ж таки Придністров'я. Пам'ятаєте героїв фільму "Кіндза-дза": "Скрипаль не потрібен". Українській владі не потрібні регіони, з яких нема що експортувати. Вони каменем вантажем на шиї олігархів, вимагають дотацій, соціальних виплат та такого іншого. Якщо влада і далі розвиватиме модель країни-корпорації, то відокремлення від неефективних територій - усіх цих києвів, хмельницьких, ужгородів та чернівців - значно підвищить прибутковість того, що залишиться. Не сумнівайтеся, що мешканці Донеччини, якщо їм це докладно пояснити, із задоволенням проголосують на "ратифікаційному" референдумі "За". Нам більше залишиться! Звісно, ми з вами розуміємо, що "більше залишиться" зовсім не їм - про це свідчить досвід того ж таки Придністров'я. Більше залишиться господарям заводів - але це вже буде після плебісциту. А проте купка власників країни-корпорації, підбиваючи баланс, отримають зайві нулі перед комою - те, що раніше так чи інакше перераховувалося як субвенції слабким регіонам. Хіба не варта шкурка вичинки? Однак найперспективніше те, що проект має дуже прозорі зовнішньополітичні перспективи. Північний сусіда підтримає розкол України так само, як він це робив уже в Абхазії, Осетії і тому ж таки Придністров'ї. Росія дуже затишно почуватиметься у оточенні напів-бандитських псевдодержав, які натомість регулярно купують газ і не викаблучуються. З пацанами, які сидять на металі, домовлятися значно простіше, ніж зі справжніми державними діячами, які рано чи пізно з'являються на чолі економічно суверенних країн. Тож не дивно, що пілотним проектом розколу нашої країни стає Крим. Географічно зручний та ідеологічно оброблений. Бо якщо завтра Януковича виженуть, і Україна спробує скасувати закон "Про Раду міністрів АРК" - це без сумнівів буде розцінено як акт агресії проти мирного кримського населення. От тоді вже можете не сумніватися - Російський Чорноморський флот зуміє захистити демократію та самостійність Криму від зазіхань київських бандерівців. За абхазько-осетинським зразком. Якщо ж хтось загрожуватиме економічними санкціями проти "Півострова $вободи" - як то перекриття газу, електрики чи водоводу, у Росії вистачить сил взяти під охорону комунікації та продуктопроводи аж до самих витоків Дніпра.

Не вірите?

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/08/25/5316988/

ДНЕВНИК ЗАМЕРЗАЮЩЕГО МОСКВИЧА - В тему крещанских морозов.

ДНЕВНИК ЗАМЕРЗАЮЩЕГО МОСКВИЧА
Сутки первые
Кажется, это был первый прогноз погоды, которому все поверили. Слишком ярко нам показали, что происходит в Сибири. Кадры замерзающих на лету сибиряков более чем убедительны. Москва замерла в ожидании холодов.
Ночь прошла в ожидании катастрофы. Сон был беспокойный. Снились снега, сосульки и Чубайс.
Категорически не хотел просыпаться и куда-то вставать. Подняло меня на ноги исключительно только желание помочь стране удвоить ВВП.
Намотал на себя все, что смог. Вышел на улицу. Вернулся. Намотал то, что не смог.
Долго возился с домофоном. Подъезд категорически не хотел пускать холод внутрь. Наконец, не выдержав, металлическая дверь открылась, впустив внутрь толпу ошалевших окрестных собак.
На улице напугало отсутствие людей.
Пытаюсь понять, как лучше идти до метро. Если бегом – ветер в лицо будет. Околею. Если медленно – тоже околею.
Из окон за мной с интересом наблюдали москвичи. Во взглядах читалось «дойдет - не дойдет?».
У дороги стояли фигурки голосующих москвичей. Некоторые из них, не дождавшись такси, так и падали на мостовую с протянутой рукой.
Странно. Дорога до метро, которая раньше занимала двадцать минут, сократилась до двух. Прав был Эйнштейн.
В метро непривычно тихо. Никто не переговаривается. Никто не читает. Все вычисляют, сколько им бежать до работы. Некоторые, вычислив, поворачиваются и едут назад, домой. Домой ближе.
На работе не нашел половины офиса. Жаль, что я не догадался не прийти.
Холод ощущается даже в Интернете. Сайты москвичей покрылись инеем. Почта тормозит. Странно, при низких температурах она должна бы работать быстрее.
Курьеров из офиса все провожают со слезами. Как в последний путь. Некоторые курьеры не возвращаются.
С ужасом думаю о том, что сбудется предсказание Чубайса об отключении энергии в столице. Вспоминая летнюю массовую отключку, внутренне боюсь, что главный энергетик все же заденет рубильник.
Дорога домой – единственная радость дня. Так я спешил домой только после демобилизации.
Москвичей на улицах еще меньше, чем утром.
Собаки долго не пускали в подъезд. Пришлось притвориться собакой.
Неужели завтра еще один день?


ДНЕВНИК ЗАМЕРЗАЮЩЕГО МОСКВИЧА
Сутки вторые (ночь-утро)
Вчера весь вечер готовился к ночи. Заклеил все рамы окон. Немного подумав, проделал то же самое со стеклом.
Через час вышел на улицу, залез на седьмой этаж и заклеил окна снаружи.
Программа вечера – прогноз погоды. Смотрел ее по всем телеканалам.
Чайник ведет себя странно. Остывает быстрее, чем нагревается. Воду вскипятить так и не получилось.
На ночь зашел в Интернет. С завистью смотрю на записи в дневниках восточных зауральцев: «на улице минус 40, советуем не выходить на улицу в одних футболках, рекомендуем рубашки с длинными рукавами», «ко мне в гости приезжает москвич, не знаете, что они при такой погоде носят?». Вот же закаленный народ!
Ночь прошла нервно. Долго не мог уснуть. Ну почему сегодня не пятница?!!!
Опять снился Чубайс. На этот раз его пытали Шойгу и Лужков. Требовали энергии и тепла. Чубайс не сдавался и не давал ни первого ни второго.
Итак, утро. После часовой борьбы с домофоном делаю шаг наружу. Собаки, так и не вылезшие из подъезда со вчерашнего дня, тоскливо завыли мне вслед. Они прощались.
Студентки, наученные прошлым днем, передвигаются исключительно по трое. Причем все время меняются, кто посередине. Бывает, по дороге к ним присоединяются и другие студенты. До институтов докатываются огромные шары. Впрочем, те, кто снаружи этого шара, иногда до учебы не добираются.
На перекрестках появился новый регулирующий цвет. Вместо желтого, красного и зеленого появился синий. Синий от холода регулировщик ГИБДД.
Кстати, машины ведут себя странно. Есть ощущение, что они тоже передвигаются группками.
Автомобилисты на удивление вежливы и пропускают пешеходов на переходах. Впрочем, это и понятно. Пешеходов в Москве уже почти не осталось. Это явно вымирающий вид.
Все ловят такси. Своими глазами видел, как группе из десяти человек это удалось. Такси почти не сопротивлялось.
В автосалонах новая услуга. Два обогревателя в салон.
Как ни странно, холод практически не отразился на живности Москвы. На деревьях много птиц. Похоже, мороз им не повредил. Они спокойно висят на ветках вниз головами.
Видел на остановке рыдающую девушку. Ей было жалко замерзающую себя.
Сегодня я вышел из общества защиты животных. Даешь шапки и шубы! Теплые и пушистые! Где там телефон знакомой, которая разводит хорьков?
В метро опять стало тесно. Но не потому, что много людей. Просто те, что есть, сбиваются в кучу.
Чай – прохладительный напиток дня. Рецепт прост. Наливаешь горячий напиток. Несешь его на рабочее место. Собираешься пить. Раздается звонок. Ты быстро отвечаешь на него. Тянешься к кружке. Прохладительный напиток готов!
Все берут работу на дом. Каким-то образом это ухитряются сделать даже метростроевцы.
Стало легче общаться. Первую половину дня говорим о том, как было холодно по дороге на работу. Вторую половину дня будем говорить о том, как будет холодно идти домой.
Что будет дальше? Посмотрим.



ДНЕВНИК ЗАМЕРЗАЮЩЕГО МОСКВИЧА
Сутки вторые (день-вечер)
Вы когда-нибудь видели, как идут к вечному огню кремлевские курсанты? Медленно поднимается нога… задирается куда-то аж до подбородка… немыслимым образом не останавливает движения и задирается еще выше… потом опускается, не торопясь, на брусчатку. Теперь представьте, что вы сняли эту их походку на видео, а потом просматриваете на быстрой перемотке. Представили? А теперь увеличьте скорость в два раза. Именно так сегодня сменялся караул у Кремля.
Инеем покрылась вся Москва. Белые тротуары, белые деревья, белые студенты Российского университета дружбы народов.
Вторая половина дня прошла в мысленной подготовке к выходу с работы. Странно, мне впервые в жизни хотелось заночевать в офисе.
Кадр дня: заиндевевший автомобиль, из которого вылезает покрытый сосульками водитель.
Раньше я думал, что тяжело завести какаду или хамелеона. Судя по отзывам коллег, сложнее всего в эти дни завести машину.
Москвичи сошли с ума. Бегают по дорогам, не обращая внимания на сигналы светофоров и интенсивность движения, выбирая кратчайший путь к метро.
Причем у всех похожая походка: прямые руки, прямые ноги, полное отсутствие головы. Она спрятана где-то под шапкой и шарфом между плеч.
Сегодня никто не ходил без шапок. Видел только одного. Но это оказался памятник.
Впрочем, нет. К вечеру мы поняли, что это был наш курьер.
В глазах у каждого ледяная тоска.
Все вокруг отменяют встречи, походы, заказы и доставки. С утра до вечера работники заняты исключительно отменой работ.
От станций метро по окрестностям разносится пар. Пар идет от всего, что более-менее теплится. Пар – всем понятный сигнал для всех, что туда можно бежать и там согреться. Видел, как за выпускавшим пар мужиком бежала уже не выпускавшая пар женщина. Судя по истошным крикам в темноте переулка, она его настигла.
В ряде офисов вырубило отопление. Работали в одежде. Так под утро их и нашли.

Сибиряки начали сбор теплых вещей для замерзающей Москвы. Боимся, на всех не хватит.
Ура! Прошел слух, что скоро обещали потепление! Через пару дней ночью вместо минус 37, говорят, будет минус 32! Господи, как же мы обожаем тепло!
Мне кажется, холод сводит меня с ума. Иначе как объяснить желание греть руки у электронного циферблата часов?
О нет! В новостях сказали, что стужа будет еще неделю. Что ж будет с нами – москвичами?
На ночь смотрел фильм «Послезавтра». Нашел много несоответствий с реальностью. Сразу понятно, что режиссер никогда не видел настоящих морозов.
Если повезет и эта зима останется позади, обязательно сделаю себе футболку или значок с надписью: Я – МОСКВИЧ. Я ПЕРЕЖИЛ ЗИМУ 2006 ГОДА!
Неужели завтра вставать и куда-то идти? На глаза навернулись две скупых мужских слезы. И тут же покрылись инеем.
Второй день позади.


ДНЕВНИК ЗАМЕРЗАЮЩЕГО МОСКВИЧА
Сутки третьи (утро-вечер)
Сегодня по наивности заехал в Подмосковье. Еле выбрался. Там такое творится!!! И мороз – не самое страшное. Самое страшное то, что там до всего далеко. То есть абсолютно до всего далеко. В Москве ведь как? Ларек? Рядом. Аптека? Рядом. Метро? Ну, тоже не так чтоб слишком. А в Подмосковье, оказывается, все иначе.
Ларек? - Через парк направо.
Магазин? – За ларьком.
Аптека? - Закрылась.
Котельная? – Накрылась.
Метро? - В Москве.
Электричка? - Только что уехала.
Автобус? – Не раньше парома.
Там даже до соседнего дома далеко. А тут еще этот мороз.
От холода лопается все: мосты, провода, окна. И, конечно, терпение.
В ближайшем парке белки сбиваются в стаи и нападают на продавцов семечек. Двоих уволокли прямо на моих глазах.
Динамика цен на такси в зависимости от температуры:
Минус десять – плюс сто.
Минус двадцать – плюс двести.
Минус тридцать – плюс пятьсот.
Математики, объясните, где логика?
Тяжелее всего в эти дни приходится собакам. Нет, не бродячим. Бродячие как раз неплохо устроились в наших подъездах. Речь о домашних. Как бы это корректно сказать…. Скажем так, они перестали нуждаться. А и кто бы на их месте не перестал?
Представьте, приспичило вам по важному делу. Вы заскулили. А тут бац! На тебе, минус двадцать! Вначале показалось это случайностью. Заскулили вы на второй день, когда пришло время новой нужды. Получай минус тридцать! К третьему дню вы призадумаетесь, так ли уж велика эта нужда. На всякий случай, тихонечко так жалобно в глаза заглянете…. Минус тридцать пять!
Заметили, что теперь по вечерам почти нет собак, которых выгуливают? Всего три дня, и у всех собак выработался абсолютный рефлекс: можно есть, можно пить, но по нужде? Нет уж, спасибо. Идите сами. Никогда!
Страшно смотреть на тех редких собачников, которым пока еще приходится проводить эту процедуру. Поначалу из подъезда показывается собака. Она немного упирается ногами, цепляется хвостом за ручку двери (всегда думал, что на это способны только обезьянки), до нее начинает доходить, куда ее ведут. Потом появляется собачник, закутанный, как командир авиалайнера в фильме «Экипаж». Оба на поводке. Именно за второй поводок домашние и втаскивают собачника назад после прогулки.
В офисах, где нет курительной комнаты, все поголовно бросают эту вредную привычку. Количество бросивших абсолютно совпадает с количеством попробовавших это сделать на морозе.
И все же тенденция дня – Москва адаптируется. И дело даже не в том, что у кого-то вырос мех (хотя были и такие случаи), и не в том, что привыкли к холоду. Скорее мы научились с ним жить. Незаметно в обиходе москвичей появились привычки, которых раньше не было.
Мы научились больше ценить и любить окружающих. Все с готовностью уступают друг другу места. Особенно утром, когда сиденья еще холодные.
Начальники стали добрыми. Вместе с подчиненными бурят полыньи в кружках с бывшим кипятком.
Мы начали уважать труд курьеров. Подобно пожарным в Нью-Йорке, эти ранее незаметные (т.к. передвигаются быстрее, чем может различить человеческий глаз) ребята стали героями. С ними все хотят сфотографироваться. Все хотят быть похожими на них. Конечно, не такими похожими, когда курьеры с мороза приходят, но внутренне.
В каждом приличном офисе теперь висят доски, на которых отмечается, сколько выходов сделал курьер. Каждый выход помечается отдельной звездочкой. Не обходится без черных рамок вокруг некоторых имен. Но их помнят. И любят. И весной, когда сойдет снег, их обязательно найдут. И назовут что-нибудь их именем. Может быть, даже те самые треснувшие мосты.
Замерзшие банкоматы стали справедливее. Одинаково обслуживают и миллионера и бедняка. Денег не выдают ни первому, ни второму.
Мы научились не звонить по мобильному телефону на улице. Если на ваш звонок вы слышите «я перезвоню», это не означает, что абонент занят. Это означает, что абонент ищет ближайший магазин-аптеку-библиотеку. И если найдет, он вам обязательно ответит.
И только одно омрачило нам третьи сутки. В большинстве домов закончились продукты. Вопрос дня: кто пойдет в магазин?
Увидим.


ДНЕВНИК ЗАМЕРЗАЮЩЕГО МОСКВИЧА
Сутки четвертые (ночь-утро-вечер)
В комедиях довольно часто встречается такой эпизод. Герои попадают в какую-нибудь ужасную ситуацию, после чего говорят, что хуже быть не может. И через секунду им как раз становится хуже. Так пошутили сегодня с Москвой. В столицу пришла метель.
Вначале вроде даже потеплело. И некоторые наивные москвичи успели дойти до магазинов. Тут-то они и попались! Был свидетелем, как по заботливо накатанной дворниками ледяной дорожке группу взрослых отоваренных мужиков уносило ветром куда-то в сторону канадской границы. Девушки улетали еще дальше.
Кстати, девушка на ветру – незабываемое зрелище. Если ветер дует ей в спину, то есть ощущение, что девушка только перебирает ногами. И то больше для виду, чем для пользы. А если ей удается идти против ветра…. Хотя нет, такого я еще не видел.
Все продукты мгновенно перешли в раздел замороженных. Один мой знакомый, не надеясь дотащить апельсины до дома, решил во что бы то ни стало доставить любимой жене хотя бы один фрукт. Грел его до самого конца, рассчитывая, что хотя бы не насквозь он промерзнет. Действительно, апельсин промерз не до конца. Семечки стужа не тронула.
Надпись «ГОРЯЧИЙ ХЛЕБ» приобрела иной смысл. Москвичи уже не ищут свежий хлеб. Они спрашивают:
- У вас хлеб какой температуры?
Если выше ноля – такой считается горячим.
Всегда думал, что мороз-красный нос, это такой персонаж, у которого нос красный. Теперь до меня дошел истинный смысл выражения. У него действительно - мороз. А красный нос - это как раз у меня.
Надо сказать, мы все стали очень тонко ощущать русскую зиму и собственную историю. Раньше, например, не понимал французов во времена Наполеона. Зачем им было бежать из Москвы? Теперь прочувствовал не только французов, но и нашу армию, которая ушла тем же маршрутом вслед за беглецами за тридевять земель.
Остановки для транспорта специально разрабатывались для нашей погоды. Дизайнеры учли все. На случай жары они сделали стеклянные крыши. На случай ветра – проемы в стенах. На случай мороза – железные сидения.
Каждый москвич теперь умеет открывать двери локтями. К металлическим ручкам иначе дотрагиваться не решаются.
Курьеры ушли в прошлое. С метелью на первый план вышел Его Величество Дворник. От него зависит, как далеко мы проедем по ледяному тротуару. Он контролирует входы и выходы из подъездов. Он, наконец, тот, кто первым выкопает курьеров. Если захочет.
Есть стойкое ощущение, что всех москвичей готовят к каким-то диким испытаниям. То жара летом, то зимой мороз. Не удивлюсь, если осенью будут дожди, а весной массово сойдут снега.
Но не все так плохо. Есть и хорошие моменты. Например, теперь совсем не страшен птичий грипп. Говорят, когда он узнал о том, какие у нас морозы, решил на север не ходить. Вирусам тоже жить надо.
Чем отличается спящий москвич от идущего в мороз на работу? Исключительно наличием одеяла. Впрочем, возможно, некоторые добавляли тапки. Так и ночуем.
Начинаю понимать бурых медведей. Спать всю зиму – моя мечта.
Мороз научил нас говорить на одном языке друг с другом. И в Питере, и в Москве, и в Томске, и в Екатеринбурге, и в Киеве, и в Одессе, и в Подмосковье, и в Тюмени, и в Риге, и в Таллинне, и в Вильнюсе, и в Минске – везде люди произносят одни и те же слова, когда слышат прогноз на будущую неделю.
Впереди непростая задача. Как провести два выходных дня так, чтобы и отдохнуть, и выжить?
Скоро будет ясно.



ДНЕВНИК ЗАМЕРЗАЮЩЕГО МОСКВИЧА
Сутки пятые. Выходной в зоопарке
Решил пойти в зоопарк. На время морозов там сделали бесплатный вход. На мой взгляд, животные предпочли бы для себя бесплатный выход.
Что мне всегда нравилось в московском зоопарке, так это удобство обзора в вольерах. Вольеры видно прекрасно. А вот животное не найдешь.
Еще понимаю, если не могу узреть рысь. Но когда не могу найти слона, немного теряюсь. Говорят, уже много лет сотрудники зоопарка где-то прячут бегемота.
Все звери сменили летние одежды на зимние шубки. Одна обезьяна ухитрилась стащить у посетительницы еще и зимнюю шапку.
Фламинго раньше стояли, поджав одну ногу. Теперь стоят, поджав обе.
Так и знал! Белым медведям зима нипочем! Спокойно и неподвижно лежат на снегу. Только почему на табличке написано, что это коалы?
На юг улетели многие птицы. Пример страусов оказался заразителен.
Увидев, сколько стоит билет в теплый павильон экзотических животных, начинаю понимать, почему вход сделали бесплатным.
Кадр дня: хамелеон, который хотел поймать муху, сидящую на железной раме замороженного стекла.
Попугаи столпились в углу клетки и, кажется, рыли подкоп. Наверное, тоже хотели на юг. Они не знали, что с другой стороны к ним прорывался удав. Он хотел к попугаям.
Посетители смотрят на крокодилов. Крокодилы смотрят на посетителей. Есть стойкое чувство, что рептилиям смотреть интереснее, так как мы по крайней мере двигаемся.
Воробьи ухитряются жить в каждой вольере. Пару воробьев я видел даже в аквариуме.
Маршрут в зоопарке составлен так, чтобы ты обязательно какое-нибудь животное пропустил. Зато мимо пустых клеток ходишь постоянно!
Еноты опять что-то полоскали. У кого-то из работников зоопарка явно отсутствует стиральная машина.
Детский зоопарк – прекрасная идея! Где еще ребятишки могут посмотреть, кого именно съест серый волк?
Звери совершенно не боятся людей. И верблюды, и олени, и лошади – все хотят, чтобы люди подошли к ним поближе. Особенно об этом мечтает тигр.
Вы заметили, что только животные выполняют просьбу - «НЕ КОРМИТЬ»? Люди этой надписи не понимают.
В аквариуме размеренно плавали электрические скаты, которых иногда уносили на подзарядку аккумуляторов зоопарковских машин.
На морозе просыпается аппетит. Но в зоопарковских кафе он быстро засыпает.
Опасаюсь есть местную шаурму. Слишком давно я не видел бегемота.
Но вот и все. Из берлоги вылез милиционер и вернулся на пост. Хорошая примета. Наверно, морозы уходят.
Будем на это надеяться.



ДНЕВНИК ЗАМЕРЗАЮЩЕГО МОСКВИЧА
Сутки шестые. Зима!
Как прекрасна была сегодня столица! Как я соскучился по московскому воздуху! Прямо бы вышел на центральную магистраль и дышал бы, дышал и дышал!
Что за прелесть, - ехать по дороге, пытаясь что-то разглядеть за дымом, вырывающимся из дребезжащего впереди механизма! Что за счастье, – насладиться белым снегом до того, как собаки поймут, что на улице стало теплее! Что за радость, - быть пешеходом, который идет неспешно и которого больше не оштрафуют за превышение скорости!
Самые счастливые люди – очкарики. Мы наконец-то видим, куда идем. До первого входа в магазин или метро, разумеется.
О входах. В Москве самые лучшие на свете входы! Мрамор. Дорого. Красота. Как приятно, растопырив руки и ноги, передвигаться по этому заснеженному камню, пытаясь добраться до чего-нибудь менее дорогого, но надежного.
Продавцов больше не волнует, купите вы что-то в магазине, или не купите. Для них важно только одно – закроете ли вы за собой дверь.
Автолюбители всячески пытаются оправдать свое название. Себя заморозят, но машину согреют! Если б могли, обязательно забирали бы железных друзей на ночь к себе домой.
Лютый мороз превращается в обычную зиму. Москвичи потянулись на улицу. Ожила культурная жизнь. Зритель вернулся в театры. Чуть позже туда обязательно вернутся и актеры.
Над продавцами мороженного больше никто не смеется.
Курьеры с тоской смотрят на термометр. Чем выше градус, тем дальше их будут посылать.
Разносчики горячей пиццы рады, что им больше не придется разводить костры у входа к заказчику. Пицца будет горячей и без того.
Синие спортсмены и красные спортсменки высыпали на трассы. Это ж какому специалисту по здоровому образу жизни взбрела мысль бегать вдоль московских дорог?
На улицах опять появились дети. А я уже стал забывать, как они выглядят: три шарфа, три платка, посередине – носик.
Вот кому радость была. Ну почему у детей отменяют занятие, а у родителей, которым этих детей надо где-то пристроить, нет? Это все равно как выиграть лотерею, но не знать, где выигрыш дают.
С юга стали возвращаться птицы. Колонна пингвинов только что проследовала к Москва-реке.
гигантские сосульки на крышах ждут оттепели, чтобы по привычке устремиться навстречу москвичам.
На лед вышли первые рыбаки. Правда, пока что они сидят только на крытых катках.
В целом, город возвращается к нормальной своей сумасшедшей жизни.
И это очень хорошо!

ТЕКСТ НЕ МІЙ - джерело не вказую бо першоджерело визначити не можу(дуже багато цих копіпастів знайшов) - проте по ідеї все почалося тут http://e-smirnov.livejournal.com/554238.html

7.12 Проснулся оттого, что уплыла подушка.

7.24 Пошел умываться. Ура! Наконец-то отключили горячую воду! 7.24 А, нет, не отключили 7.26 Все-таки отключили! Это была холодная вода! 7.38 Захотел кофе. Поставил чайник в холодильник. 7.53 Чайник вскипел. 7.58 Кофе испарился. 8.10 Никак не мог решить, что надеть на работу. В семейных трусах жарко, а стринги режутся... 8.15 Решился на стринги и покупку карманного вентилятора 8.16 Подумал и решил, что в стрингах нет карманов, вентилятор класть некуда. 8.17 Подумал, что карманы в стрингах - это хорошая идея, еще не реализованная в жизни. Вентилятор куда-то же класть нужно 8.18 Вот блин, стринги то задом наперед надел... 8.19 Или это все-таки перед? 8.25 До остановки добежал легко, высоко подбрасывая ноги. Горячо. Проезжающие машины весело окатывали пешеходов брызгами асфальта. 8.31 Вместо троллейбуса из зыбкого марева приплыл караван верблюдов. Над горизонтом улицы встают призрачные очертания какого-то дворца (не "Газпром") на берегу оазиса. 8.33 Вагоновожатой не идет бикини. Буду смотреть в окно. 8.38 Бригаде шпалоукладчиц тоже не идет бикини. 8.40 На задней площадке три человека встали в обморок. 8.44 В метро проскользнул без проблем. 8.46 В вагоне неудобно пихаться локтями. Локти соскальзывают. 8.50 В толпе говорят, что магазины "Мир меха в Сокольниках" и "Дубленки на Алексеевской" сгорели от стыда. 8.51 И что Борисовские пруды переименованы в Борисовскую ривьеру. 8.59 Возле станции метро на стоянке восемь "Бентли" и две "Ламборгини": продавцы мороженого приехали на работу. 9.00 В метро к спине прилипло три женщины. Еле отодрал. 9.01 приплыл на работу. секретарше бикини идет. охранники решили забить на то, что стринги режутся. 9.02 Возле работы шеф на бордюре жарит шашлык. Проводил меня непонимающим взглядом. Наверное стоит снять галстук. 9.05 Секретарша шефа варит кофе, поставив чашки на подоконник. 9.10 пошел к корпоративному холодильнику подержать голову в морозилке. Встал в очередь. 9.45 продвинулся на 2 человека 10.30 дошел до холодильника. он разморожен. 10.35 Читаю новости. Экстренно началось массовое строительство элитного жилья в Оймяконе. Анадырь и Тикси становятся модными тусовочными курортами. 10.37 Государственная Дума пытается перенести заседания в цех глубокой заморозки хладокомбината номер 14. Сотрудники хладокомбината третий час держат оборону. 10.38 Гренландия прекратила выдачу въездных виз россиянам. Никто не понимает, как это получилось, но Березовский уже выпросил там политическое убежище. 10.40 Кругом что то щелкает. 10.41 Достало это щелканье. 10.42 Только что по радио передали - ртуть в замкнутом объеме при кипении начинает щелкать. 10.45 шеф зовет на совещание. у него в кабинете работающий кондиционер. полетел туда. 10.45.10 выяснилось, что кондей сломался 10.46 шеф сидит в одних трусах. надеюсь. из-за стола не видно. 15:40 К концу совещания полураздетый шеф лег на переговорный стол и требовал позвать уборщицу, чтобы та попарила его веничком 15.41 Этот !":%№; из соседнего отдела ломанулся в окно на березу. за веником. ##полиз безмозглый. 15.42 Манагеры оборвали березу. ##полизы. отдал шефу заныченый сухой лед в носке. шеф подписал отпуск. 11.25 пошел покурить 11.26 весь департамент жмется в тени крыльца. вместимость крыльца 28 человек на 6 квадратных метров. решил бросить курить. 12.00 пожел в сортир. воды нету даже в сливе унитаза. видимо народ мучает жажда. 12.30 решил спуститься в подвал, надеюсь прорвало трубу и там потоп 12.33 да, там потоп. это хорошо. там заперся коммендант здания и сказал что не выйдет либо до тех пор пока ему в 2 раза не поднимут зарплату, либо пока не утонет. сука... 12.36 написано 58 служебок о повышении ему зарплаты. 12.37 решили выбить дверь нахрен. народ прознал о потопе и перед спуском в подвал уже почти все здание... 12.38 дверь сука железная, и холодная!!!! остываем. 12.50 позвонил мобильник. программеры сказали что им кондей привезли. ломлюсь туда никому ничего не говоря. 12.50.32 сказал кто-то еще. все ломятся к программерам. 12.51 я не ззнал что 73 человека могут поместиться в одном кабинете. на 3 рабочих места. 13.15 время обеда. помоиму есть сегодня не хочет никто. 13.17.01 из толпы крикнули что в столовой есть три холодильника и кондей... 13.17.12 в кабинете 5 человек. 3 программера. тот кто крикнул и я, который знает что столовая на 2 недели закрыта. баррикадируем дверь. 13.20 снаружи слышатся глухие удары. интересно сколько выдержат два шкафа, три стола и 5 тел... 13.25 стена выдержала меньше... 13.25.15 хорошо что я не кричал по столовую... во всяком случаи кровь у него холодная. Не знал, что я вампир. 13.28 привезли еще один кондей. прикинул скока зарабатывают сейчас продавцы... установщики приравниваются к языческим богам - им преподносят дары и обещают девственниц если все быстро и качественно установят и подключат. 13.55 установили второй кондей. бьющих обманщика стало вдвое меньше. 16.40 установили еще 2 кондея. некоторые вернулись на свои рабочие места. рабочий день можно считать открытым. На примере перемещения народа можно изучать алгебру. при установке нового кондея пропорционально количеству установленных кондеев отделяется часть из каждого кабинета в котором кондей уже был установлен. теперь кое-где уже можно дышать. 17.30 нас снова пятеро у программеров. в качестве извинений за перебор в обьяснении обманьщику глупости его шутки тело понесли в подвал. 17.45 выгнали ополоумевшего от духоты каменданта 17.50 тело обманьщика кинули в подвальную воду 17.50.03 оказывается она испарилась... чтож, небудет так шутить в следующий раз 18.15 конец рабочего дня. 19.00 До сих пор никто не вышел из здания...

Якби Google був українським держпідприємством, то... ... пошукові запити потрібно було б подавати у письмовій формі, на спеціальному бланку, у вівторок та четвер з дев'ятої до одинадцятої години ранку, за місцем прописки. Для цього було б необхідно відстояти чергу з тридцяти людей; ... бланк з письмовим запитом включав би сам пошуковий запит, а також дату вашого народження, адресу прописки, місце реального проживання, кількість дітей, ідентифікаційний код, паспортні дані. До запиту потрібно приклеїти кольорову фотографію (як на закордонний паспорт), не давнішу ніж три місяці. Письмовий запит подавати у кількості три оригінальні примірники; ... до письмового запиту слід долучити також: • довідку про відсутність судимості; • довідку про відсутність боргів за комунальні послуги, в тому числі довідку про відсутність боргів за опалення до 2002 року; • довідку нарколога та психіатра про дієздатність; • приписне свідоцтво або військовий квиток; • письмову заяву батьків, подругів та дорослих дітей про те, що вони не проти того, щоб ви подавали заявку на пошук в Інтернеті. Якщо у вас є неповнолітні діти, необхідно дозвільне рішення опікунської ради; • висновок експертної комісії при Міністерстві внутрішніх справ про те, що ваш запит не може призвести до розкриття державної таємниці (документи приймаються кожну третю суботу непарного місяця з 16:00 до 16:30); • висновок регіонального відділення Національної комісії з питань моралі про те, що ваш запит не містить матюків та порнографії (документи за місцем прописки тимчасово не приймаються в зв"язку з ремонтом); • довідку поліклініки про те, що ви пройшли планову вакцинацію і через ваш запит в Інтернет не проникнуть шкідливі віруси; • довідку про відсутність інших пошукових запитів, які перебувають у розгляді ДП Google; ... перед поданням запиту слід оплатити: • вартість пошуку (чотириста п"ятдесят гривень); • страховий внесок (вісім гривень п"ятдесят копійок); • обов'язковий добровільний внесок у фонд "Google майбутнього" (дев'яносто три гривні одинадцять копійок, БУДЬ ЛАСКА, БЕЗ ЗДАЧІ, У НАС НЕМАЄ КОПІЙОК!); ... запит приймається до розгляду лише після підписання Додаткової угоди, згідно з якою ви зобов'язуєтеся не користуватися іншими пошуковими сервісами в Інтернеті протягом трьох років з дня підписання угоди. Угода підписується в присутності державного нотаріуса (вартість послуг нотаріуса – сто п'ятдесят гривень); ... за "Витягом з Інтернету" (офіційна назва результатів пошуку) слід з'явитися не раніше, ніж через двадцять робочих днів, вистоявши ще одну чергу. Витяг ви отримаєте в друкованій формі (матричний принтер). У зв'язку з браком коштів у державному бюджеті графічні матеріали в результатах пошуків не друкуватимуться; ... якщо результатів ще немає, необхідно чекати ще двадцять робочих днів, після чого ви маєте право повторити запит; ... у випадку, якщо ви володієте вебсайтом в Інтернеті і надаєте вільний доступ до інформації, згідно з Законом N666-66 від 38 лютого 2010 року, в зв'язку з необхідністю державного регулювання інформаційної політики в Інтернеті, а також для уніфікації пошукових сервісів та для зручності доступу громадян України до інформації в Інтернеті, ви зобов'язані: • негайно передати всю інформацію з Вашого веб-сайту Державному підприємству "Український Google" на дискетах діаметром 3.5 дюйми (допускаються тільки дискети приватного підприємство "Дискета-Google" вартістю 25 гривень за одиницю товару);

• після отримання підтвердження, видалити усю інформацію з вашого вебсайту протягом 5 календарних днів.

Джерело

http://blogs.pravda.com.ua/authors/shevchenko/4c33f2fd167ea/

http://ittest.com.ua/dpgoogle.html

Жена министра спрашивает мужа: - Ты чего это карту изучаешь? - Янукович приказал всем чиновникам отдыхать в Крыму, и я смотрю, где это находится.

Важко таке пропустити :)