Час вовка

ЧАС ВОВКА Наш бактько був вовком. Його ви колись розстріляли. І маму убили. А нас убивати не стали. І в місто велике привезли ви нас, звіролови. І змалку ретельно нас вчили собачої мови. Спасибі, мисливці, за вашу собачу науку, Але ми, вовки, вам лизати не будемо руку. І ваші маєтки не будемо ми сторожити, Бо ми пам*ятаєм, чиї ми онуки і діти. І рано чи пізно, як місяць нам в очі загляне, Завиємо ми, і час Вовка нарешті настане. Настане час Вовка, і батько воскресне наш сірий, А з ним - всі убиті, розстріляні птиці і звіри. Гей, ви, хазяї, бережіться - наш час наступає, Ми скоро зберемось в велику небачену зграю. Ми вам нагадаєм про кожний ваш постріл, І вам не сховатись нікуди від нашої помсти. А ми - це не ви, ми не будемо вас убивати, Ми вас назавжди в зоопарки посадим за грати. І будете ви там, мисливці, до скону сидіти,

Бо там ваше місце в історії, Каїна діти.

Юрій Рибчинський