Війна у владі: головні злодії посварилися.

 Ну що ж, нарешті. Ті, хто крав у два мішки з головних державних запасів, себто, бюджету, прикриваючи всі свої злодійства міцністю ними сформованого керівного блоку, який наразі називається парламентською коаліцією,  на покражі, здається, й розсварилися. І це, як на мене, найкраща новина для народу України. Чому?

                Дивіться. Вони чудово розуміли, що брешучи людям про безальтернативність так званих мінських угод, про неймовірні вигоди якоїсь децентралізації імені головного реформатора-конституціоналіста Гройсмана, насправді діяли вкрай протиправно, нахабно, антидержавно. Під чужу дудку, яка насправді була музикою Кремля. І варто було комусь перейти дорогу іншому на виході з награбованим із грошесховища, як глава уряду заявив. Мовляв, для чистоти процесу змін у Конституції, належить провести всенародний референдум.

                На протилежному березі річки влади це оцінили, як постріл у спину обопільному чудовому злодійському ходу, який тривав уже більш як півтора роки. Перш, ніж сказати, чим відповіла і на скільки потужно протилежна сторона, зауважу, чому, власне, Яценюк та його бригада випустили отруйну стрілу саме тепер.

                Звичайно, недільну заяву прем’єр-міністра в його оточенні надзвичайно ретельно, гадаю, продумали. Їм було зрозуміло, що авторитет глави держави і його команди нині знаходяться в оцінці народних мас на найнижчому, критичному рівні. Тільки ліниві не критикують так звані «мирні ініціативи» Порошенка, які насправді є не чим іншим, ніж відвертою грою на полі Путіна проти територіальної цілісності України, її суверенітету, проти свого народу, який несе непомірні втрати у конкретних боях в Донбасі. Ганебна брехня в усьому, буквально на кожному кроці з уст президента. Ось приміром, на січневій, уже нинішнього року прес-конференції він, і оком не змигнувши, голову НБУ Валерію Гонтарєву називає найкращим банкіром світу (мабуть, за те, що створила для приватного банку Порошенка-Кононенка медові умови з дармового грошового навару, позаяк здатен все оцінювати лише за критерієм власного збагачення). Прес-конференція відбувалася і ці слова прозвучали, зауважу,  14.01.2015 р. Минає лише тиждень, 21 січня на світовому форумі в Давосі оголошуються результати репутації банківської системи, і повідомляється, що банківська система України найгірша у світі. Так і заявлено! Серед 144 держав, Україна зі своїми платіжними установами зайняла ганебне 140 місце. Ось вам офіційний доказ вищесказаного – тисніть сюди.

                Відповідь БПП на заяву Яценюка про референдум була негайною. З трибуни парламенту, прем'єру і «Народному фронту» відписали: нумо, прозвітуйте про зроблено перед правлячою коаліцією. Тобто, до бар’єра! Оскільки за два роки правління А. Яценюка, за його правління в двох урядах, він жодного разу не тримав звіту про зроблене. Буцімто святіший за самого папу римського. Мовляв, як хочу, так і хазяюю, куди бажає і кому заманеться народні грошики роздаю. Чи давно було, що під ранок, коли «затверджувався» бюджет на 2016-ий, у сесійній залі, хтось з народних депутатів вигукнув: «А що це за 26 мільйонів гривень окремим рядком на благодійні цілі?» Кисло поморщившись, добродій А. Яценюк неголосно пояснив, мовляв, попросили мільйон доларів США на проведення конкурсу пісні. «Добре, викидаємо…», - сказав, упіймавшись на оборудці...

                Таких «музичних бліх» за рахунок народу можна віднайти багато в діяльності Кабміну часів мудрого Яценюка. Через це уряд так панічно боявся парламентської трибуни для звіту. Минулого разу, щоб уникнути його був розіграний навіть сценічний трюк з виносом А. Яценюка О. Барною до зали. І ось нарешті якась серйозна чвара на владному Олімпі й потягла Яценюка на ешафот.

Ви ж погляньте, в обох зграй, які довели країну за рекордно короткий строк до повної руїни – економічної, політичної, військового протистояння, зовнішньо репутаційної оцінки за кордоном, головний метод уразити суперника –закликати до суворого виконання стандартів верховенства права. Значить, кожна з сторін, хазяюючи на своїй території, діяла вкрай протиправно, злісно порушуючи Конституцію і закони України, маючи в запасі контраргумент, що опоненти творять подібно. Все це загалом однозначно доводить: правили обидва клани по-бандитськи.

                Чи означає це, що пора співати похвалу періоду правління щоденної гризні за часів незабутнього дуету Тимошенко-Ющенко. Коли один в одного вожді та лідери викрадали літаки, а Путін, під злобливе хіхікання прем’єр-міністра  називав главу української держави мазуриком?  Навряд чи.

                Розбрат у бандитському лігві, погодьтесь, усе-таки краще, а ніж злодійська спайка, кругова порука. Оскільки, як бачимо арбітром у їх розборках стають, як не дивно, Конституція і дотримання чинного законодавства. Не воювати ж їм зі зброєю, з використанням послуг кілерів. Між ці фортифікаційні береги, які виникли, найкраще було б завести нині миротворчу місію… опозиції. Української, підкреслю, справжньої патріотичної опозиції. Але де ж її взяти в знову геть таки прогнилому, начиненому зрадниками регіоналами парламенті? Такої  конструктивної сили в нинішньому українському парламенті не існує. Тому ситуацією повинно скористатися громадянське суспільство. Його структури мають довершити справу виведення бандюків у владі на чисту воду. І закрпіти назавжди такий пріоритет. Якщо ж потрібні зміни в Конституції, то їх належить справді таки проводити виключно через всенародний референдум, особливо ж щодо проблем з підтвердження унітарного устрою  держави, замість придуманого в Кремлі зламу цієї моделі способом брутального підштовхування нас відповідно до неофіційних забанок-ініціатив Путіна-Меркель-Олланда та й Порошенка з  впровадженням якогось дикунського особливого статусу для окремих районів Донбасу. Те ж саме має відбуватися стосовно цілком законних вимог щодо регулярного звіту уряду, звіту глави держави перед парламентом і народом за вчинення дій подібних до ухвалення в тісному колі Путіна і його прихильників так званих мінських угод, які насправді стали справжнім удушливим  зашморгом на шиї України.