Про моє 5 червня у Києві
- 06.06.12, 23:05
Як відомо, сьогодні, 5 червня 2012 року о 9 годині ранку мало відбутися голосування за розкольницький законопроект Колісніченка-Ківалова №9073. Я та інші люди з Кривого Рогу, котрим не до одного місця наше майбутнє, вирішили зібратися та поїхати до Києва, щоб прийняти учать у масових протестах про заборону даного закону. Для тих, хто не в курсі, коротко поясню. Два російських провокатора, котрі купили собі депутатські мандати для україно-російських диверсій прямо на верхівці влади, висунули на розгляд законопроект, в якому йдеться про те, щоб мови нацменшинств могли територіально використовуватися на рівні з державною, українською. Хоча це може бути не тільки російська, але й татарська у криму, єврейська і так далі. Здавалося, що тут такого страшного? А є що! Не секрет, що ПР - проросійська партія, котра володіє мабуть усім великим бізнесом, в тому числі і мас-медіа. Тут вже не потрібно бути генієм, щоб зрозуміти, що директора-регіонали газет, телебачення, радіо, реклами стануть давати неофіційні накази робітникам про те, щоб майже повністю заборонити вживання мови у своїх продуктах, посилаючись на новий законопроект. Зовсім скоро буде так, як у бідолашній Білорусії...
А ми повернемось до нашої подорожі. Їхали ми з Кривого Рогу. Близько дев'ятої години приїхали до Києва. Припаркувалися біля річкового порту і пішли пішки вулицями до Європейської площі. На вулицях панувала така гарна атмосфера, в якій хотілось би залишитися: люди спілкувалися українською, сміялись, проводили мирні показові ходи, дехто співав. Прямували ми до парку, котрий біля Європейської площі, де біля пам'ятника Ватутіну зібралися прихильники та противники законопроекту. Саме там ми зустріли ЇХ! Підготувалися ВОНИ, звичайно, добре. Як виглядали брехіонали: куплене проплачене бидло з прапорами, оточене півтораметровим парканом - це перший шар оборони, і нарядом беркута як другий:
Щодо купленості - я це не аидумую і не беру з голови, так як мені та isodeska регіони пропонували 100 грн за участь начебто у якійсь конференції. Фіг вам! я за 100 грн Батьківщину не продам! Ні за 100, ні за 100, ні за 1 000 000 грн. Державу не можна продавати. Коли продаш, будеш схожим на НИХ. На відміну від брехіоналів, опозиція вела себе більш вільно, ходили, спілкувались, слухали пісні, скандували лозунги, демонстрували саморобні плакати.
Батьківщина влаштувала ходу у підтримку мови. Все було добре, аж раптом звук рупора, наче лезо, прорізав важке повітря. Російськомовний голос почав кричати, наче навіжений: "УРА!!! Мы победили!! Да здравствует русский язык на территории Украины! Теперь западенцы не будут на диктовать свою политику!". В цей момент наче щось всередині клацнуло. Хотілося його самозадоволену пику порвати навшмаття, та й інше у цьому дусі. А тут вони на радостях ще й танцювати почали...
Це геть розлютило опозицію, хоча і явно зрозуміло, що то була проплачена показуха. Зі сторони опозиції хлинули свисти, специфічні жести середнього пальця, заклики про революцію та знищення влади ("Зека - геть!", "Пам'ятай завжди чужинець, тут господар - українець!" та інші). Почали готуватись до сутичок, адже всередині все кипіло. Одразу після "урочистої" промови пішов дощик... Навіть сама природа сумує та плаче. Бачу, поруч пройшов сумний Корчинський, і я його розумів. Під проливним дощем відбулася хода від пам'ятника Ватутіну до вул. Банкової, де й зосередилась опозиція. Люди виступали, били в барабани. Також були сутички з міліціянтами. Вони теж негідники, ледь не затоптали стареньку бабусю, притиснувши її зграєю до паркану, де вона впала. Якби не свободівці, то бабуся скоріш за все травмувалась, а там хто що потім докаже. Але нічого. Це лише перше читання. Потім буде друге. Потім буде видно. Діяти треба не так, як сьогодні, діяти треба кардинально інакше, поки цей закон ще не почали використовувати. Є певні плани щодо цього, але це поки що секрет) Поживемо - побачимо!
А ми повернемось до нашої подорожі. Їхали ми з Кривого Рогу. Близько дев'ятої години приїхали до Києва. Припаркувалися біля річкового порту і пішли пішки вулицями до Європейської площі. На вулицях панувала така гарна атмосфера, в якій хотілось би залишитися: люди спілкувалися українською, сміялись, проводили мирні показові ходи, дехто співав. Прямували ми до парку, котрий біля Європейської площі, де біля пам'ятника Ватутіну зібралися прихильники та противники законопроекту. Саме там ми зустріли ЇХ! Підготувалися ВОНИ, звичайно, добре. Як виглядали брехіонали: куплене проплачене бидло з прапорами, оточене півтораметровим парканом - це перший шар оборони, і нарядом беркута як другий:
Щодо купленості - я це не аидумую і не беру з голови, так як мені та isodeska регіони пропонували 100 грн за участь начебто у якійсь конференції. Фіг вам! я за 100 грн Батьківщину не продам! Ні за 100, ні за 100, ні за 1 000 000 грн. Державу не можна продавати. Коли продаш, будеш схожим на НИХ. На відміну від брехіоналів, опозиція вела себе більш вільно, ходили, спілкувались, слухали пісні, скандували лозунги, демонстрували саморобні плакати.
Батьківщина влаштувала ходу у підтримку мови. Все було добре, аж раптом звук рупора, наче лезо, прорізав важке повітря. Російськомовний голос почав кричати, наче навіжений: "УРА!!! Мы победили!! Да здравствует русский язык на территории Украины! Теперь западенцы не будут на диктовать свою политику!". В цей момент наче щось всередині клацнуло. Хотілося його самозадоволену пику порвати навшмаття, та й інше у цьому дусі. А тут вони на радостях ще й танцювати почали...
3
Коментарі