Натуральне господарство-12. Бондарі

В поле зору художників, які зображували інтер'єри часів натуральних господарств, неодмінно попадали дерев'яні посудини, виготовлені випалюванням, видовбуванням чи збиванням з тонких опуклих дощечок - клепок. Виготовлення такого господарського начиння називається  бондарством, а майстри, які виготовляли його професійно, називалися бондарі.

Тенірс Давид. Інтер'єр з горщиками, бочками, кошиками, цибулею і капустою

 
[ Читати далі ]

Натуральне господарство-11. Лозоплетіння

Найпершими господарськими посудинами, на мою думку (багато вчених зі мною згодні ), були плетені з тонких стебел тарілки, кошики. Властивості матеріалів не дозволили їх тривале збереження, тому нема прямих доказів існування таких виробів ще з кам'яного віку. Проте вже неолітичні знахідки (близько 9000 років тому) доказують, що такі речі широко застосовувалися і вже були відомі різні техніки плетіння: просте полотняне, спіральне, стрічкове, каркасне. Матеріалами для плетіння були  гнучкі стебла та коріння: солома, очерет, лози, лепеха (аїр) та інші. Найпоширенішими та найміцнішими були плетіння з вербової лози. Найдавніший глиняний посуд виготовлявся на плетеній основі, яку обмазували глиною, а потім запікали. Бойові щити довгий час спліталися з лози та обтягувалися грубою шкірою. Та найширшим асортимент плетених виробів був у домашніх господарствах: кошики для зберігання та транспортування овочів та фруктів, дитячі колиски, стільці, вулики. Вмілістю плетіння в натуральних господарствах володів кожен господар, а роботу з плетіння часто зображували на полотнах художники. Дуже колоритно і емоційно цей процес виглядить, наприклад, на картині італійського художника Gino Covili (1918-2005).


Gino Covili. Плетіння кошика (назва картини умовна - авт.)
[ Читати далі ]

Натуральне господарство-10. Пасіка. Добірка

Бджолиний мед як смачна і корисна їжа відомий з дуже давніх часів. Найдавніша історична пам'ятка про використання меду знаходиться на сході Іспанії в "Павучиній" печері (Куевас-де-ла-Аранья) в вигляді наскельного зображення, якому вже більше 8000 років. Збирання меду диких бджіл згодом переросло в промисел, в ході якого люди навчились доглядати бджіл в своєму господарстві.  В Древньому Єгипті, 6000 років тому, вперше почали використовувати штучно створені плетені кошики для гніздування бджіл - вулики. А в Стародавній Греції навчилися вставляти в вулики перегородки для розділення запасів меду. Так формувалось народне мистецтво догляду за бджолами. На території Русі таких людей називали бортниками (від слова "борть", що означало штучно створене дупло на дереві, дуплянка). Місце, де розташовувались борті, а згодом вулики, назвали пасікою. При натуральному веденні господарства пасіки були майже в кожного господаря. Крім цілющого меду пасіка давала дуже необхідний віск, лікувальний прополіс. Згодом ці продукти бджільництва ставали дуже цінним товаром для обміну та торгівлі, а догляд за бджолами - таємничим мистецтвом, в якому людина спілкувалась із загадковим природним явищем - бджолиним роєм. Аура врівноваженого співжиття рослин, комах і людини завжди оточувала пасіки, приваблюючи до себе увагу художників. Картини, що зображають пасіку, то не просто пейзажні полотна. В них відчуваються незрівняний запах меду, чується рівномірний гул бджіл та вібрує енергетика злагодженої праці бджолиної сім'ї.  

Наскельний малюнок печери Куевас-де-ла-Аранья

[ Читати далі ]



Натуральне господарство-9. Тин. Добірка

"Якби мені не тиночки та не перелази, ходив би я до дівчини по чотири рази" - співалося колись в народній пісні. Ця дивна споруда - тин, не тільки стримував парубків від надмірних проявів кохання, а виконував ще й багато інших функцій: огороджував межі земельної власності, захищав від вітрів, від диких звірів, затримував та накопичував сніг. За допомогою тину відгороджувались загони для домашньої худоби та птиці. Тином укріплювались грунти на схилах та береги річок від зсувів та підмивання. Огорожа з тину була дуже мобільною: при потребі секції тину знімалися та переставлялися в інше місце. Тин легко і просто виготовлявся із довгих гнучких пагонів очерету, ліщини, вільхи, смереки. Та найчастіше використовувалась для тину верба. Там, де тин стояв стаціонарно, вербові кілочки часто вкорінювалися і хати стояли в оточенні верб. Для зручності проходити в тину робилося заниження з поперечною жердиною - перелаз. Перелаз часто був місцем спілкування сусідів, побачення закоханих. Здавна огорожа з тину мала ще й магічне значення, оскільки символізувала замкнуте коло, куди не могли проникнути злі сили. Найкращим магічним оберегом вважався тин з осики, бо вона охороняє від нечистих духів. Тому в деяких регіонах і до сьогодні зберігся звичай не тримати довго відчиненими ворота чи хвіртку, а зачиняти їх швидко, як тільки увійдеш чи в'їдеш у двір. З незнайомими чи лихими людьми розмовляли через тин, а добрих - запрошували на обійстя.
Дуже довго тин використовувався в Україні, тому неодмінним атрибутом української хати художниками зображувався фрагмент тину.


Рєпін І.Ю. Українка біля тину
[ Читати далі ]

Натуральне господарство-8. Дрова. Добірка

В натуральних господарствах з давніх-давен осередком життя було вогнище, на якому готувалась їжа, яке обігрівало та гуртувало навколо себе сім'ю. Паливом для вогнища найчастіше слугували дерева. В теплу пору року та в теплих кліматичних зонах для приготування їжі достатньо тонких сухих гілок з дерев - хмизу. Хмиз, як правило, збирався під деревами та зв'язувався у в'язанки для перенесення. Пильний погляд художників не пропустив цей процес, щоб не зафіксувати його в прекрасних картинах.

Густав Доре - Аврам та Ісаак
[ Читати далі ]

Натуральне господарство-7. Символіка ткацтва. Добірка

    Домашні ткацькі знаряддя та вироби домашнього ткацтва надзвичайно багаті на символіку, яскраві образи цієї символіки протягом багатьох віків були джерелом натхнення художників. Предмети ткацтва були дуже важливими в житті, тому сам їх вигляд ставав знаковим образом та приймав участь у обрядових діях, інших моментах містично-духовного життя. Символічні образи ткацтва налаштовували місток між емоційним світом практично-реалістичної сторони буття та почуттями ірраціонально-духовної сторони. Тому і зображення цих предметів ставали невід'ємними частинами як спеціальних магічних рисунків, так і багатьох картин на побутову тематику.

1. Всесвітня павутина і Вселенський Ткач
Ще з давноведійських віків філософія уявляла взаємозв'язки між всіма елементами Всесвіту в образі ниток, що в сукупності утворюють павутину, зіткану Вселенським Ткачем. В Упанішадах Брахма називається як "той, на кому, подібно до основи і утку, зплітаються світи". Образ Великого Ткача, творця Всесвіту, в вигляді Космічного Павука присутній в багатьох древніх релігіях, нитка Великого Ткача - пуповина, що з'єднує людину з її творцем. В древніх аріїв спрядена вручну мотузка символізувала "духовну  нитку" sutram, що пов'язує все суще. В ведійських традиціях Космічний Павук виступає як Брахман (пізніше - Кришна), а причиною всього світу є внутрішній рушій (Атман), який спонукає до дій і уявляється як нитка.  В деяких народів Африки також існує міф про Космічного Ткача в образі павука. В американських індіанців є легенда про Людину-Павука, чия павутина пов'язує небесні світи із Землею.


Рисунок 1- Кришна

[ Читать дальше ]

Натуральне господарство-6. Домашнє ткацтво. Добірка

     Домашнє виготовлення тканин - справжнє мистецтво, якому навчилися в дуже давні часи. Найдавнішим тканинам з льону - близько 9000 років. Тканини ткали на ткацьких верстатах різної складності: від простої рами до складних верстатів.  Для створення тканини на верстаті використовуються дві системи ниток – основи та піткання (уток). Нитки основи розділяються на дві або більше груп, одна з груп піднімається, в утворений зів вводиться нитка піткання за допомогою човника із шпулькою, потім нитки піткання ущільнюються гребінкою. В домашньому ткацтві використовувалися ручні ткацькі верстати двох конструкцій - горизонтальні (кросна) та вертикальні . Ткацькі верстати були легкими, рухомими та незначними за розміром, що давало змогу розміщувати їх у селянських хатах. Ткали, як правило, з ранньої весни до початку польових робіт.
 Ткацьке мистецтво полягало не тільки у створенні тканини, але і у приданні естетичних елементів, що уособлювали художні смаки народу, були своєрідною візиткою таланту кожної майстрині чи майстра.  Предмети ткацького знаряддя супроводжували людину протягом тисячоліть, тому уявлялися для них священними, наділялися багатьма сакральними якостями. Їм надавалося велике оберегове, лікувальне та інші значення.


Жінки тчуть шовк. 12ст
[ Читати далі ]

Натуральне господарство-5. Клубок ниток. Добірка

     Після прядіння роботи з нитками в господарстві не припинялися: випрядені нитки на веретенах чи шпулях прядки підсушували, щоб нитка не "кошлатилась”, потім нитки змотувалися з веретена або прядки на мотовило у півмоток (30 ниток), який змотувався у клубок на витушці. З клубків розмотували нитки на снівницю (снувальню). Зняту звідти пряжу (основу) парили, золили,прали, інколи білили на сонці чи на морозі, при потребі фарбували. ("Культура і побут населення України" під ред В.І. Наулко. Київ, 1991р.). В таких роботах найчастіше задіювалися жінки та діти. Снування ниток підмічено художниками в багатьох творах, де можна спостерігати і емоції персонажів, і стародавні знаряддя для снування різних конструкцій.
    Через те, що вся довжина нитки проходила крізь пальці жінки, таким ниткам надавався особливий таємний зміст, на нитку переходили і характер жінки, і її переживання. Тому дуже давня символіка нитки відома як "пуповина світу", нитка
зв'язує духовну, біологічну та соціальну сфери життя.  Нитка (особливо червоного кольору) символізувала також зв'язок між людським та потойбічним світом, тому перерізання нитки символізувало перехід людини із одного світу в інший: при народженні перерізання пуповини означало перехід в світ людей,  відголоски цього стародавнього ритуалу збереглися при відкритті ("народженні") новобудов - перерізання стрічки. Древні арії уявляли світ зітканим з трьох шнурів "гуна". В слов'янській міфології "нитяними" проблемами опікувалася богиня Мокош, тому її часто зображують з нитяним клубком.
     Весь клубок ниток часто виступав як символ дороговказу, а розмотування клубка - поступовий рух до мети, до вирішення проблеми. Саме так трактують сонники значення ниток і клубків у снах: заплутані нитки - складні проблеми, нитки в клубку - проблеми відомі і окреслені, розмотування клубка - вирішення проблем. Відомий із Стародавньої  Греції міф про Тесея та Аріадну, яка вручила Тесею клубок ниток, щоб він пройшов хитроумним лабіринтом до Мінотавра та повернувся по нитці назад.


Книжкова мініатюра 16ст. Англія
[ Читати далі ]




Натуральне господарство-4. Лляна нитка життя. Добірка

    При натуральному способі ведення господарства господарям приходилось саморуч виготовляти собі тканини та шити з них одяг. Матеріалами для тканин були, в основному волокнисті рослини - льон, бавовна, коноплі, крапива. Найбільш цінними були лляні тканини. Лляне волокно, нитки з нього, а також тканини мають унікальні властивості, за які вони колись цінувались на вагу золота. Тканини з льону мають високу повітропроникність, добре вбирають вологу, не утворюють та не утримують електростатичних зарядів. Через те одежа з лляних тканих приємно холодить при жарі та приємно зігріває при холоді. Волокна льону мають антисептичну дію, лляна нитка розчиняється в клітинах людини без гниття, тому здавна використовувалась в хірургії, пов'язки з лляних тканин порятували немало людей від гнійних ран. Міцність волокон льону більша, ніж бавовняних, тому з нього виготовляли міцні канати, вітрила (при намоканні міцність лляних ниток збільшується). Надзвичайно цінним є також насіння льону. Насамперед це цілющі ліки, якими користуються і по наш час. Високоякісна олія з насіння льону годиться в їжу, широко застосовувались як основа для фарб і оліф.
     Історичні факти використання льону для тканини відносяться до древньої Індії 9000 років тому. Пізніше льон стали вирощувати в Ассирії, Вавилоні та Єгипті. Єгипетські мумії, яким більше 5000 років, загорнуті саме в лляну тканину. Пізніше льон почали вирощувати в древніх Греції та Римі. Наймасштабнішими посіви льону були в Єгипті, Верхній Італії, Франції та Іспанії. На Русі льон з’явився на початку першого тисячоліття нашої ери. Здавна на Русі льон використовувався для білизни та одягу. При цьому одяг з льняної тканини завжди вважався святковим та нарядним. Першим стандартом Росії, затвердженим Петром 1, був стандарт на льон. Якість лляного волокна визначали за довжиною нитки, яку отримують з одного кілограма волокна. Якщо довжина нитки 10 км, їй надають номер 10. Єгипетські майстри могли прясти нитки з номером 240.
    Властивість лляної олії швидко полімеризуватись з утворенням міцної, еластичної та довговічної плівки, а також хімічна нейтральність щодо мінеральних барвників, зробили її ідеальною основою для художніх фарб. Лляна тонка тканина - найкращий матеріал для художніх полотен. Тому і натхнення щодо льону ніколи в художників не пропадало, в мистецтві зафіксовано всі стадії виготовлення лляних тканин: посіви льону, збирання, обмолот (вичісування насіння), розстилання трести для вилежування, збирання в снопки та підсушування, тертя та вичісування костриці, формування мичок, прядіння пряжі, ткання полотен.
   Із 300 сортів льону , що  мають блакитні, білі та фіолетові квіти, найбільше поширені з блакитними. Не може нікого залишити байдужим   квітуче поле льону. Його глибока блакить настільки зачаровує, що, здається, небо перекинулось долу і тепер два неба.


Беркос М. Льон цвіте

[ Читати далі ]


Натуральне господарство-3. Біотрактори - воли. Добірка

Коров'ячі батьки, брати та сини - бики мають крутий норов та непередбачувану поведінку. Рівень тестостерону у них зашкалює, вони не прислухаються до інших думок, можуть вибухнути гнівом у будь-який момент (справжні альфа-самці!), тому погано піддаються дресируванню, через те використовувались у господарствах за прямим призначенням - розмноження коров'ячого поголів'я. Зовсім змінюється в них світогляд, коли їх скопити. З цього моменту вони називаються волами, відрощують собі величезні роги, та нікуди вже не поспішають. А при тому, що мають неймовірної міцності м'язи, використовувались у господарстві як тяглова сила, такий собі супер-чисто-екологічний біотрактор. Керувати таким трактором надзвичайно просто, система команд проста: "Гей!" - рушай, "Соб!" - поверни вліво, "Цабе!" - поверни вправо, "Тпру!" - стій. Пульт керування - довга лозина. Такими тракторами яких тільки робіт не переробили! Вони орали землю, перевозили різні збіжжя, крутили жорна млинів, водокачок, молотилок та інших механізмів. І завжди нікуди не поспішали. Незважаючи на їх неспішність та поважаючи силу і витривалість, використовували їх і на далекі подорожі. Чумаки, наприклад, їхали із своїм товаром через всю Україну в Крим по сіль. Народ підмічав особливості кожної тварини, та давав їм різні назви: "швейнога" - віл, у якого задні ноги у колінах чіплялися одна за одну, "блиндар" - котрий кривив ногами, "безприпорий" - тварина, що не мала підвищення в кінці шиї, на яке спиралося ярмо, "буян" - примхливий віл, "гостяк" - худий, "караман" - чорний віл, "гузок" - миршавенький, з малими рогами, "кислиця" - впертий, "коваль" - поганий у ходу. Віз для пари волів був у півтора-два рази більший, ніж для коней, воли з однаковою швидкістю тягли і порожнього воза і навантаженого до тони вантажу. За цю свою неспішність воли були витіснені з ринку тяглової сили більш маневреними кіньми, а потім - залізними тракторами.


Пимоненко М. Віл
[ Читати далі ]

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая