Продолжение Про ЮМС и его наследников-последователей.

Начало: http://blog.i.ua/user/523428/281488/

Згідно ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» виробник не повинен включати у Договір із споживачем умови, які є несправедливими, бо в подальшому такий договір визнається недійсним. Оскаржувана угода, по перше укладена з порушеннями, які згідно ч. 2 ст.17 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції від 01.12.2005 року),споживач має право на вільний вибір продукції у зручний для нього час з урахуванням режиму роботи продавця (виконавця). Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції. 

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту,  вказують на її недійсність. По друге вважаю що угода містить у собі умови що порушують права споживачів. Такими пунктами є зобов’язання споживача (абонента) послуг, користуватися певний час, без права відмовитися від послуги без наслідків. Отже Відповідач має право припинити надання послуг, без відшкодування а споживач не може відмовитися від таких послуг, навіть в разі смерті. Такі умови є грубим порушенням прав споживача, та суперечить нормам діючого законодавства. Дана норма закріплена у ч. 1 ч. 2  ст. 18  Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції від 01.12.2005 року), Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. 

2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. 

3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 

1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 

2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; 

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; 

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 

8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 

9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру; 

10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; 

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 

12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 

13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; 

14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 

15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей; 

16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 

17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди. 

4. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Наслідком наявності таких умов договору згідно ч.6 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції від 01.12.2005 року) є:

6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 

1) такі положення також підлягають зміні; або 

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Аналогічна норма містилася і в ст. 21 закону України "Про захист прав споживачів" який діяв на момент укладання оскаржуваного договору, 

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, то вони повинні бути відшкодовані винною особою у повному обсязі. 

Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем) у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

 В даному випадку виробником не дотримані умови вище зазначеної статті, тому вважаю, що такий Договір та таку Додаткову Угоду потрібно визнати недійсною з моменту укладання.

Крім цього, приватний підприємець (НАЗВА), 31 лютого 2000 року уклала Додаткову угоду б/н з Позивачем про надання послуг мобільного зв’язку. В якій у пункті «підписи сторін» зі сторони  UMC поставлені підпис та печатка Підприємця (НАЗВА), хоча в самій Додатковій угоді посилання на повноваження приватного підприємця до UMC ніде не зазначені. Також у  Додатковій угоді є посилання на Основний договір, але на який саме не зазначено, а саме не вказаний номер Основного Договору до якого повинна додаватися ця Додаткова угода. Додаткова угода укладена 31 лютого 2000 року  не може існувати сама по-собі, тобто вона не може існувати без Основного Договору.

Окрім того, Договір укладений між фізичною (Позивач) та юридичною (Відповідач1) особами. Цивільний кодекс дає чітке визначення як повинен укладатися такий Договір.

А саме ст.208 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК) визначає, що правочин між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Згідно ч.2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною. Правочин, який вчиняє юридична особа  -  обов’язково підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Виходячи з цього, можна зробити висновки, що Договір укладений між Позивачем та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв’язок» в особі Підприємця (НАЗВА) не відповідає діючому законодавству, а саме ч.2 ст.207 ЦК, зі сторони Відповідача в екземплярі Позивача відсутній підпис другої сторони, тобто письмова форма укладання правочинів недотримана, що тягне за собою недійсність Договору на підставі ст. 215 ЦК України. Тому, вважаємо, що Договір укладений між Позивачем та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв’язок» в особі Підприємця (НАЗВА) повинен бути визнаний судом недійсним з моменту укладання, а саме з 31 лютого 2000 року, не тільки на підставі порушення прав споживачів, але і на підставі недодержання вимог ЦК України. 

Згідно ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач звільняється від сплати державного мита з позовних заяв, що порушують його права.

Зважаючи на вище викладене та керуючись ст. ст. 207, 208, 215 ЦК, ст. ст. 18, 21, 22  ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. ст. 3, 27, 110, 119 ЦПК:

П Р О Ш У   С У Д:

1. Визнати умови Додаткової Угоди б/н до Договору про надання послуг мобільного зв’язку б/н від 31 лютого 2000 року такими що порушують права споживачів.

2. Визнати Договір №66666666  від 31 лютого 2000 року недійсним з моменту укладання.

3. Визнати Додаткову Угоду б/н до Договору про надання послуг мобільного зв’язку б/н від 31 лютого 2000 року недійсною з моменту укладання.

Додатки:

1. Копія Договору №666666666 від 31 лютого 2000 року

2. Копія Додаткової угоди від 31 лютого 2000 року

3. Копія позовної заяви та додатків для сторін – 2 екз.

ДАТА Подпись.

Итак иск готов, госпошлину платить не нужно, так как иск подается на основании закона о защите прав потребителей.

Вопросы и советы готов дать.