Усе змішалось - цнота й гріх,

Змішалось к бісу пекло з раєм...

В шовковім димі кіс твоїх

Я задихаюсь, я вмираю.

А вмерши, оживаю знов

І вибухаю знов жаданням...

Невже іще одна любов?

Невже іще одна - остання?

Уже ж було, уже ж було -

І щастя шал, і щем розлуки;

Уже скривавлював чоло,

Ледь не наклав на себе руки...

Ні, то омана все, брехня,

Що геть спливла за небокраєм, -

До цеї ночі, цього дня

Ні пекла не було, ні раю.

Не відав про палку любов,

Не знав, що є така вогненість,

І не відновлювався знов,

Як птах отой міфічний - Фенікс.

...Он подивися, далебі,

Він, полишивши синь небесну,

Летить, щоб спаленіть в тобі

І у тобі ожить, воскреснуть.