Мир, где нет чудес И никогда не будит. Где зажонный свет, За тонкой проволокой Шумных дней Все как в мире чудес За стеной и хвоей Дочь просила мать: « Ты убей папашу!» Он нарушил ночь Как когда-то страшно Он любил детей У кровати ночью Он из тех гостей Который никто не спрячет Я просила день, Пусть не станет ночи, Пусть всегда светлей, Будет ночь и солнце. Пусть лучи горят, Ослепляя оконце.

На серці була тривога. Навіщо комусь забирати. Ті сльози міг витирати Лише ти. Так сильно Кохати. І в мріях Згорати. В єдності мить. Не знали згору, забрали. Мовчали... я кричала... Молила... я плакала. Втратила... Керувалась тупою, злою Була... Мені тепер важко. Тебе немає, а я так сильно кохаю, - Мертвого...

Пустые карманы от душ. Застыла ухмылка на роже. Усталые жизни уйдут, Прошли уж по тонкой дороге. Песком засыпали мозги, Ругались матом с друзьями, Наверно в долгом пути, Не знали, не видели страхи. Курили, бухали смеясь, На утро туман розганяли. Родителям правильно лгать, Учились, - веном запивали. Вот жизни подарок мечты, Компания водка и пиво. Мы прятали умные сны Сорили, не зная, что будет. Но поле большой океан, Зальется немыми телами. Без писка он выразит нам...

Читати далі...

Ось, я ніколи не могла уявити себе на якомусь концерті коли дивилась його на диску. Гурт Люмен, мені страшенно подобається, але я пас туди, в ту енергію. Хочу на концерт Флор, який незабаром буде в Одесі, а потім в Києві. Та, я як завжди, зможу насолодитися тільки розповідями.Одеса я тобі заздрю.

Нічого зайвого, Тільки ти і тихий шум. Нічого твого, Тільки серце і думки. Нічого світлого, Тільки чорна тінь і зорі. Нічого кольорового, Тільки мрії і телевізор. Нічого досяжного, Тільки чашка чаю і книги. Нічого любимого, Тільки кіт і пісні Флор. Нічого злого, Тільки день і люди. Нічого вічного, Тільки дощ і сміх. Нічого вічного, Тільки ти, - небо.

Нічого так собі погуляти і нікому нічого не сказати. Пропасти на деякий час. так хочу зїздити в якесь місто. життя не настільки довге, щоб витрачати його на відпочинок. ось, завтра встану в ранці і буду боротися за виїзд, з своєю лінню. Бачу для початку, треба навчитися граматиці. Бля, я проганяю Народ, що краще примушує нас жити і добиватися цілей? Що таке лінььььь?

Агой. народ, що робити щоб нормально вранці прокидатися? Життя прикрасне не спорю, а ось на рахунок прокидання я так не вважаю. Гелпппппппп(((((((((((

Давно нічого не писала. Чомусь, не хочеться писати вірші. Чесно кажучи нічого особливого не хочу, і не можу написати. Всім бажаю знайти гармонію в собі. Буде досить смішно, я своє розуміння гармонії зрозуміла в 4 години ранку. Стидно було питати людей, що таке гармонія. Чесно кажучи прикольна штука, правда досить не легко дібратися до неї. З того часу почали снитися погані сни, все те, що я не зробила на протязі дня ( як завжди), тепер приходило до мене в сні

Ты обножоностю своей души был дорог. Мои маленькие мечты касались твоего взора.

Я не прячусь в записках, Просто хочется жить. Записав свои мысли— Улетая завыть. Заморочено утро, Все что есть, то и есть, Только то, что мне слышно — Можно дико напеть. Я весна твоей жизни, Пряди белых волос, Заплетая косички — Запах сладостных роз. Манит острым дурманом Моя горькая ложь, Пусть текут твои раны — Это просто же дождь. По щекам протекала Мягкость свежей воды, Утонули в ней силы, Стала злиться... Что ты? Я люблю твою слабость, Я люблю твою боль, Это то, что осталось...

Читати далі...