Я проклинаю тихий гай.

Співай! Кричу тобі. Співай!

Шуми! Біжи! Кричи! Ридай,

Та відшукай той клятий рай.

 

Колючі всі тої слова,

До болі в серці зажила.

Шукаю сліз своїх печаль,

Та ти як чорт, мене не жаль.

 

Лунай! Дзвени! Вени! Зникай!

Я не твоя та ти це знай.

Кохаю світ, слова вірші,

Без тебе тепло на душі.

 

Ти тільки біль мені дарив,

Та ніжно сльози викликав.

Одне я дякую тобі,

Що ти віршів мене навчив.

 

Пиши тепер дурний „поет”

Єсенін ти, який це „бред”.

Лови ти мить, сидиш один

І як на мене ти „сукин син”

 

Тобі у пеклі грать з вогнем,

А не винить мене з дощем.

Ми діти сонця і землі,

А ти ... читай свої вірші.

28.12.06 22:30

Я готова отпустить твою руку.

Спрятать сердце. Сломать свои сны.
Забежала на дорогу запрета,
Где тебя я познала. Что ты...

 Да, по сути ты правдой любимый,
Много книг весной прочитал,
Но не знаешь на сколько ранимо,
Сердце и плоть, и от страха пропасть.

 Дождь пролет все обиды. И силой
Закалит серо-желтый день,
Мы в котором так страстно и игриво,
Привлекали друг друга, дерясь.

Мне грустно на тебя смотреть,

Какая боль, какая жалость!

Знать только ивовая медь.

Нам в сентебре с тобой осталось.

 

Чужие губы разнесли

Твое тепло и трепет тела.

как будто дождик моросит

С души, немного омертвелой.

 

Ну что ж я не боюсь его.

Иная радость мне открылась.

Ведь не осталось ничего,

Как толькожолтый тлен и сырость.

 

Ведь и себя не зберег

Для тихой жизни для улыбок.

Так мало пройдено дорог,

Так много зделано ошибок.

 

Смешная жизнь, смешной разлад.

Так было и так будет псле.

Как кладбище усеян сад.

В берез изголоданные кости.

 

Вот так же и отцветем и мы

И отшумим, кек как гости сада...

Коль нет цветов среди зимы,

Так и грустить о них не надо.

Так, продовження попереднього блога.
Сьогодні почула не визначену кількість "вав"
"яка ти красива",- бла,бла,бла.
О, іще, - таксіст який відвозив мене додому, оприділив що я працюю в салоні краси і просив номер тел. ( Чесно пишу, першою нічого не питала і конкретно відповідала на запитання).
Народ, цікава поведінка для вивчання.
Треба ще попідглядувати.

Зробила сьогодні прикол для своїх знайомих.
Як вам дівчисько, яке ходило в кедах, сьогодні оділо чобітки на високих підборах, прилягаючі штанішки і куртучку з мехом.
УігуУУУУУУУУУУУУУУУУУ.
ось і всі не впізнають.

Справа в тому, що в мене автоматично при наступанні якихось свят міняється настрій.
Відчуття ніби я відаляюся від всіх.
Не зрозумілі переживання, що зробити на стіл, кого запросити в гості.
В такі дні хочеться випасти з цього життя.
Я рада за вас, за те що наступання свята приносить вам приємне переживання.
Веселих Вам свят.

Чому ці свята існують.
Мене завжди поганий настрій від ний.
Всі ходять посміхаються, тягають різні пакети з подарунками, а я вештаюся по місту і вдивляюся в іхні обличча.
Так вашко переживати це кожний рік, а тепер особливо.
Я не памятаю, коли отанній раз в моїй сімї святкували новий рік і Різдво.
Чорні дні в моєму календарі.

Та серця стук не має сили.
Щоб міст людей спалити в щент.
І крики з неба, немов словами,
Вбивають в душу німих надій.

Забути мить, сховати сили.
Булакати тихо, не просить.
Маленькі діти, і сиві сиві.
Старі прокляття... невинить...

Пройшло дорогу, немов сліпою.
Твої бажань ніхто не знав.
За це винили і били знову.
Кулак життя тебе громить.

Проси пощади за те жо знаєш.
За те, що ти всім говорив.
За сум, за дим і за тривогу.
Куди ти звав мене і тих.

Я зла на те, що ти молився,
І вірив в Бога, не знав його.
Ти сина довгої дороги, -
Убив і вірив ти святий.

Та  так було, до поки знову.
Я не знайшла твої думки.
Щоденник дявола і чорта.
Записники і молитви мить.

Кричи тепер, ти сонця пекло.
Зламала всіх твоїх тварин.
Ти бачиш де тепер все небо.
Тобі до нього не зрости.

Блін, це всі тут розповідають як вони вчора вечором зустріли друга, або, для блондинок, - скоро Новий рік, треба зробити манікюр і брови пошипати.
Хлопці, - хто виграв у матчі?
Боян!:-(

Jane Air
Неон и кислота