І що я, і хто речі в мені?

І чого просить час від відчуття? На якій секунді переконує в неправильность? До чого можна дійти з закритими очима, або насилу закривати їх і залишатися не рухомою у віхрі сорому і брехні?
Ось так жити і на мигаючу кнопку лише начхати, лише дивитись і відвертатись від погогляд врізаючогось червоного світла.
Коли ти сидиш, то тут нічого не пройде повз тебе.

Напроти столик, заповений напоями різного калібру градуса і 2 пепельниці... А ти?!! Залишись щоб залишитись добрим сонцем і дбайливою дівчиною.