З історії однієї газети

6 червня – День журналіста. У Радивилові це свято здебільшого пов’язують з історією газети «Прапор перемоги» та її авторами.

Організовувати випуск газети в передвоєнний Червоноармійськ (нині Радивилів) 1941 року був направлений В'ячеслав Георгійович Білоусов, але ще до випуску першого номера він загинув, їдучи на мотоциклі, поблизу села Башарівки.

Редактором призначили Григорія Григоровича Попова. До війни вийшло всього вісім чи дев'ять номерів газети під назвою «Соціалістичний шлях» (у редакції збереглися фотокопії 5, 6, 7 і 8 номерів, отриманих свого часу з київського архіву). Восьмий номер датовано 20 червня 1941 року. Якого числа вийшов перший, так і не встановлено, незважаючи на вжиті колись спроби з'ясувати це за допомогою Книжкових палат УРСР і СРСР.

Зважаючи на періодичність наявних номерів, ймовірно, що газета почала видаватися з кінця травня чи з початку червня, а останній, передвоєнний її номер побачив світ 22 червня 1941 року, тобто в день нападу гітлерівців на СРСР.

Відновився випуск газети лише через рік після вигнання німецьких нацистів – 31 березня 1945 року, під назвою «Більшовицька зброя». Першим повоєнним редактором стала Єфросинія Андріянівна Шинкаренко, яка прожила 94 роки і похована в Радивилові. До складу Червоноармійського району тоді входив Козинський, де з 10 червня 1945 року видавалася газета «Ленінська зірка» (редактор А. Гусар).

За розповідями місцевих ветеранів поліграфії, тексти для тиражування набиралися дрібними металевими літерами вручну, друкарську машину також доводилося корбою крутити вручну. Працівники редакцій за матеріалами в села ходили пішки, якщо пощастило – діставалися підводами. Доводилося зважати на небезпеки повоєнного часу. Робота над випуском газети у сталінські часи ускладнювалася і тим, що за смислову неточність, помилку можна було не тільки наразитися на звільнення, але й потрапити під суд, опинитися на засланні.

У 1959 році Козинський район приєднали до Червоноармійського. Після перейменування ВКП(б) на КПРС газета одержала іншу назву — «Прапор ленінізму», із якою випускалася до 1962 року, коли Червоноармійський район ліквідували і приєднали його територію до Дубнівського.

Але нежиттєздатність тодішньої адміністративної реформи призвела до того, що почалося розукрупнення районів. У 1966 році Червоноармійськ знову став райцентром, а 16 березня 1967 року вийшов перший номер відновленої районки з назвою «Прапор перемоги» (редактор Федір Фотійович Поліщук; помер і похований у Дубні). Цю назву газета зберегла досі – як свого роду товарний знак, бренд, за яким читачі впізнавали і впізнають давно знане видання.

З початку 1991 року «Прапор перемоги» став громадсько-політичним, із серпня того ж року, після проголошення незалежності України, – позапартійним виданням. Докорінно змінилися тематика та ідейна спрямованість публікацій. Позиція видання великою мірою визначалася матеріалами її громадських авторів, переконаннями депутатів обласної та районної рад.

Формат газети вже упродовж майже 80 літ незмінний, нині випускається як тижневик. Із 1995 року використовується комп'ютерна технологія її випуску, що суттєве поліпшило оформлення сторінок.

Крім згаданих, редакторами були Антон Маєвський, Лідія Ващук, Іван Даниленко, Володимир Садовенко-Черніговський, Антон Лісничий, Олена Кондратенко, Володимир Ящук, Василь Семеренко, Віктор Свідніцький, Людмила Антонюк. У газеті в різні часи працювали Федір Рубель, Юрій Виноградов, Микола Грицак, Віктор Топоровський, Роман Матвіїв, Євген Белей, Ярослав Пуківський, Іван Мирний, Василь Грицайчук, Юрій Пастух, Микола Крижанівський, Василь Бахно, Андрій-Тарас Багнюк, Анатолій Левицький, Тетяна Кожан, Валентина Блінова-Настіна, Степан Родич та інші.

Оскільки районка завжди представляла і позицію районної влади, її керівники та найвпливовіші люди активно підтримували видання, дбали про повноцінне фінансове його забезпечення. У колективі була хороша згадка про Миколу Похільченка, Бориса Ворожбита, Григорія Павлюка, Олега Ващука, з вдячністю оцінювався внесок у випуск видання багатьох місцевих керівників, серед яких згадаємо Володимира Варфалюка, Миколу Карапетяна, Анатолія Грисюка, Анатолія Тимошейка, Олександра Пастуха…

Багато років активно співпрацювали з газетою її громадські кореспонденти Йосип Крам, Микола Даниленко, Адам Лень, Григорій Мащук, Євстахій Янковський, Володимир Данилюк, Михайло Лиходій, Микола Ратинський, Данило Водяний, Володимир Повх, Василь Ралець, Валентина Герзун, Іван Мельничук, Володимир Боратинський, Олександр Міщенко, Федір Бортник, Микола Симчук, Григорій Камінський та інші. По десять-двадцять і більше років друкувалися в «Прапорі перемоги» Іван Дурда, Максим Будько, Євген Гудима, Север'ян Боровик, Ростислав Солоневський, Тетяна Блищик, Пилип Табачук…

«Прапор перемоги» неодноразово визнавався одним із найкращих видань Рівненської області. Його публікації вміщувалися на сторінках книг Миколи Сивіцького, Мирослава Олексюка, Володимира Ящука та інших авторів.

У 2018 році газета пройшла процедуру роздержавлення. З числа її засновників вийшла районна рада. З травня 2019 року видається під назвою "Наш прапор перемоги" як приватне видання, одне з кількох у Дубенському районі.

***

Нині в Радивилівській громаді діє осередок Національної спілки журналістів України, серед спілчан більш активно проявляють себе Наталія Янчин, Володимир Ящук, Михайло Казмірук, Володимир Мартинюк…

Роль засобів масової інформації за останні роки перебрали на себе й соціальні мережі, адже завдяки Інтернету з’явилися широкі можливості для вільного обміну думками, творчого самовираження через слово, фотознімок, відеосюжет. Оперативну інформацію про масові заходи, які проводяться в Радивилові і селах громади, можна знайти, наприклад, у Фейсбуці – в публікаціях груп «Радивилівська громада», «Радивилів – Radyvyliv», «На межі Волині і Галичини» та інших, у сюжетах Інстаграму, Тік-току, Вайбера.

Отож День журналіста нині – це свято не лише працівників газет, радіо і телебачення (тим паче, що своїх радіо і телебачення Радивилів не має), а всіх, хто прилучені до суспільно активного життя, обмінюються важливою інформацією через соціальні мережі. Творчого вам неспокою, наполегливості в утвердженні високих моральних принципів у спільноті.