Йой!... вкотре я починаю писати подібні речі... Однак треба висказатись....Кажуть, творчість з"являється у моменти пережиття великого сплеску емоцій. На жаль, він у мене не позитивний, а з точністю до навпаки. Раніше,  тікала від своїх проблем, а зараз... зараз я тупо незнаю що робити, хоча напрямок руху я вибрала. Головне йти туди і не звертати нікуди. Але то так важко... Важко поміняти всі принципи, погляди на життя і саме життя. Але немає іншого виходу. Емоційність треба змінити на лояльність, замкнутість на розкутість, депресивність на позитивність, непостійність та закоханість на постійність... Як я заздрю комп"ютерам в такі моменти: переставив систему і все. як нічого не було... Чому ж нас все складно? Як я можу вляпатись в халепу, гірше нікуди та запутати все ще гірше. Парадокс. Нонсенс, але така я ж є... Точніш була... Невже важко встати зранку і не робити того, що так звикла... На словах це дуже легко...
 

З.І: єдине, чому я залишусь вірною- Авріл Лавін)))