Мрії
- 19.01.13, 21:45
Мрії, теми обговорень,
Найбільша кількість пісень, віршів все про одне те саме заповітне і інколи невдале. Одні шукають все життя інші знаходять в ранньому віці. Здавалось би що кожен має те саме заповітне, щире, взаємне, але на жаль такого не буває, не то слово, погляд не той, що ж це таке? Які розбіжності в людських постатях їхніх душах. Відважні воїни які борються за свою долю, щастя, тихі сірі мишки споконвіків чекавши на щось незвичайне і особливе так і не дочекавшись того бажання яскраво вираженого в інші протилежної статі людини. Недоспані ночі, заплакані очі на обличчі тих нещасних людей загубившись у цьому бунтівному світі. Крижані душі сміючись не задумуючись над тим щастям, доживають своє самозакохане в багатстві життя. Принижені старушки сидячі на лавочках розповідаючи одна одній про свою молодість і ридаючи від минулих спогадів ловлять сухі сльози по обличчі. Чому вони такі нещасні? Чому весь світ обернувся від них? Симпатичне слово загублене на вустах молодого чоловіка, забуте і холодне в серці тієї самої, незнайомої особи у білосніжному платті. Зубний біль не зрівняється з тим болем який завдає та персона яка не догадується про її почуття. Ніжність переборена всі холода, грози, і зливи згодом забута і нікому уже не потрібна. Сміючись інколи ми задумуємося, а чому так? Чому мені весело як в той час багато людей дусяться в потоці сліз, не знаючи щастя, радості, а може це все просто чиясь фантазія, може це сон який приснився одній молодій дівчині вночі , забута байка, не розповідана багатьма роками. Затьмарене сонце брехнею ховається там високо за темними хмарами щоб не чути побрехеньок, щоб не бачити цих бід і страждань, лиш забуде на мить і блисне теплим промінням, так тепло на душі стає. Загублена історія великого щастя однієї чарівної пари розповідається уже в котре покоління, безглузді балачки сміливців незнаних горя, не задумуючись над нескінченими помилками своїми і своїх товаришів. Засмучена хмаринка плаче у куточку розчарована в тій особі яку думала що зрозуміє, думала що взаємне розуміння буде у відповідь, але так не сталося, печаль охоплює її крижаним льодом охоплює все тіло, затерпають судини і розривається серце, серце.....це була любов.
Найбільша кількість пісень, віршів все про одне те саме заповітне і інколи невдале. Одні шукають все життя інші знаходять в ранньому віці. Здавалось би що кожен має те саме заповітне, щире, взаємне, але на жаль такого не буває, не то слово, погляд не той, що ж це таке? Які розбіжності в людських постатях їхніх душах. Відважні воїни які борються за свою долю, щастя, тихі сірі мишки споконвіків чекавши на щось незвичайне і особливе так і не дочекавшись того бажання яскраво вираженого в інші протилежної статі людини. Недоспані ночі, заплакані очі на обличчі тих нещасних людей загубившись у цьому бунтівному світі. Крижані душі сміючись не задумуючись над тим щастям, доживають своє самозакохане в багатстві життя. Принижені старушки сидячі на лавочках розповідаючи одна одній про свою молодість і ридаючи від минулих спогадів ловлять сухі сльози по обличчі. Чому вони такі нещасні? Чому весь світ обернувся від них? Симпатичне слово загублене на вустах молодого чоловіка, забуте і холодне в серці тієї самої, незнайомої особи у білосніжному платті. Зубний біль не зрівняється з тим болем який завдає та персона яка не догадується про її почуття. Ніжність переборена всі холода, грози, і зливи згодом забута і нікому уже не потрібна. Сміючись інколи ми задумуємося, а чому так? Чому мені весело як в той час багато людей дусяться в потоці сліз, не знаючи щастя, радості, а може це все просто чиясь фантазія, може це сон який приснився одній молодій дівчині вночі , забута байка, не розповідана багатьма роками. Затьмарене сонце брехнею ховається там високо за темними хмарами щоб не чути побрехеньок, щоб не бачити цих бід і страждань, лиш забуде на мить і блисне теплим промінням, так тепло на душі стає. Загублена історія великого щастя однієї чарівної пари розповідається уже в котре покоління, безглузді балачки сміливців незнаних горя, не задумуючись над нескінченими помилками своїми і своїх товаришів. Засмучена хмаринка плаче у куточку розчарована в тій особі яку думала що зрозуміє, думала що взаємне розуміння буде у відповідь, але так не сталося, печаль охоплює її крижаним льодом охоплює все тіло, затерпають судини і розривається серце, серце.....це була любов.
2
Коментарі