Любовь не боится огромных разлук...

  • 25.10.12, 01:14

Саманный дымок завился над трубой, 
а мы и на час не сумели прилечь. 
И вот расстаёмся надолго с тобой, 
и в будущем нам 
не обещано встреч. 
Давно собираться пора 
на вокзал. 
Всё явственней 
краски осеннего дня... 
Спасибо, что ты ничего не сказал, 
ни словом одним 
не утешил меня. 
Ну что ж, поцелуй меня, добрый мой друг. 
Ещё мою руку чуть-чуть подержи. 
Любовь не боится 
огромных разлук. 
Любовь умирает 
от маленькой лжи. 


Мгновения неверья.

  • 25.10.12, 00:26



Искалечить жизнь меня хотела, 
злом изранить, 
отравить неверьем... 
Верю правде сердца, 
праву тела. 
Верю птицам, детям и деревьям. 
Даже без пристанища, 
без крова, 
под чужою запертою дверью, 
всё равно я верю счастью, 
верю. 
Пусть не у меня, 
так у другого. 
Отступить от веры не могу я, 
душу не возьму себе другую. 
Верю очагу 
и верю дому, 
верю вечному теплу земному! 


                                                                                 В.Т.

У всех бывают слабости минуты...

  • 24.10.12, 23:36


У всех бывают слабости минуты, 
такого разочарованья час, 
когда душа в нас леденеет будто 
и память счастья покидает нас. 
Напрасно разум громко и толково 
твердит нам список радостей земных: 
мы помним их, мы верить в них готовы- 
и всё-таки не можем верить в них. 
Обычно всё проходит без леченья, 
помучит боль и станет убывать, 
а убивает 
в виде исключенья, 
о чём не стоит всё же 
забывать. 
В. Тушнова.



Счастье-что оно? Та же птица...

  • 24.10.12, 15:19


А знаешь, все еще будет!Южный ветер еще подует,и весну еще наколдует,и память перелистает,и встретиться нас заставит,и еще меня на рассвете губы твои разбудят.Понимаешь, все еще будет!В сто концов убегают рельсы,самолеты уходят в рейсы,корабли снимаются с якоря...Если б помнили это люди,чаще думали бы о чуде,реже бы люди плакали.Счастье - что онo? Та же птица:упустишь - и не поймаешь.А в клетке ему томиться тоже ведь не годиться,трудно с ним, понимаешь?Я его не запру безжалостно,крыльев не искалечу.Улетаешь?Лети, пожалуйста...
Знаешь, как отпразднуем
Встречу!


Вероника Тушнова.

Родник любви не иссякаем.

  • 24.10.12, 01:54


Иди ко мне я обниму...
Сожму в объятиях до боли,
Ты не противься моей воле,
Безвкусна вольность одному. 

Усталый, хворый иль хмельной,
Иди без страхов и сомнений,
На тёплые мои колени
Приляг бедовой головой.

Поглажу быстрою рукой
Твои взъерошенные кудри,
Заснёшь... рассвет настанет мудрым,
Такая ночь нам не впервОй. 

Ты будешь чувствовать тепло,
Блажен, в объятиях Морфея,
Взлетишь... а если не сумеешь,
Тебе подставлю я крыло.

И всё прощу... и всё пойму...
Простив, прощенье обретаем,
Родник любви не иссякаем,
Иди ко мне я обниму...

Елена Садохина.


Время мечтать...

  • 20.10.12, 11:46


Осень – время мечтать и смотреть разноцветные сны,
Запивать холода самым лучшим жасминовым чаем,
Не испытывать сплин или ложное чувство вины
От того, что дожди ну нисколечко не огорчают!
Осень – время зонтов, что давно застоялись в углу.
Время новых плащей, сапогов в разноцветную клетку -
Чтобы лично узнать глубину и количество луж,
А не грустно вздыхать и скучать по ушедшему лету.



Осень – время стихов с неизбежным наличием фраз
Об унылой поре, листопаде, капризах погоды…
Осень – повод подумать, почувствовать «здесь» и «сейчас»,
И, конечно, любить вопреки всем законам природы!


Медитация.

  • 18.10.12, 15:09


Закрой глаза, прислушайся к себе...
Остановись, чуть-чуть замедли бег
И руки протяни, чтоб на мгновенье
Понять, что ты – счастливый человек,
Попавший в золотое измеренье,
Где руки – стебли, губы – лепестки;
Слова – едва заметное журчанье,
Сбегающей по камушкам, реки;
Глаза, как звёзд полночное мерцанье…
А, может, ты и не услышишь слов –
Они тебе нужны совсем не будут…
Ведь не в словах скрывается любовь,
А в ощущеньи сбывшегося чуда.
Закрой глаза, прислушайся к себе,
Почувствуй душ слияние и пульсов...
И с этих пор не забывай нигде,
Что ты для жизни радостной проснулся!




Афоризми про кохання.

  • 12.10.12, 03:00
Бути коханим – це більше, ніж бути багатим, бо бути коханим – значить бути щасливим./Тільє.

***

Закохатись не важко, важко в цьому зізнатись./Мюссе.

***

Сумувати за тим кого любиш набагато легше, ніж жити з тим, кого ненавидиш. /Ж.Лабрюєр/


***

По-справжньому згубна тільки любов до себе. /Авессалом Підводний/


***

Життя влаштоване так по-диявольському мистецьки, що, не вміючи ненавидіти, неможливо щиро любити. /М.Горький/


***

Коли жінка закохується вперше, вона любить свого коханця; надалі вона любить уже тільки любов. /Ф.Ларошфуко/


***

Жінка лише тоді вірить слову “люблю”, коли воно сказано тихо й просто. /Я.Галан/


***

Головний ворог кохання – байдужість, а не ненависть./Льюїс.


***

Життя – квітка, кохання – мед з неї./Гюго


***

Завжди кохай./Епікур.


***

Щоб пізнати людину, потрібно її полюбити. /Л.Фейєрбах/

***

Умирає любов від утоми, а ховає її забуття. /Ж.Лабрюєр/


***

У людини, закоханої в себе, є та перевага, що в неї мало суперників. /М.Ліхтенберг/

***

Якщо людина не закохувалася до сорока років, то краще їй не закохуватися і після. /Б.Шоу/

***

Люди здебільшого не стільки хочуть випробувати любов, скільки її вселити. /Н.Шамфор/


***

Щоб любити людей, треба від них мало очікувати. /К.Гельвецій/

***

Та хіба любов має що-небудь спільне з розумом? /І.Ґете/

***

Коли в житті немає любові, у ній немає й життя. /Авессалом Підводний/

***

Якщо збираєтеся кого-небудь полюбити, навчіться спочатку прощати. /А.В.Вампілов/

***

Чоловік, що розумно говорить про любов, не дуже любить. /Ж.Санд/


***

Зрадити кохання може тільки той, кого кохають./Войніч.


***

Кохання не знає законів./Боецій.

***

Кохання схоже до удачі: воно не терпить, щоб за ним ганялись./Готьє.


***

Кохання надихає на великі справи, і воно ж заважає їх здійснювати./Дюма –син.


***

Кохання примушує повірити саме в те, в чому більше всього слід сумніватися./Жеральді.

***

Кохання не має меж./Сайкаку.

***

Кохання знаходить радість в будь–якій дурничці, якщо її поділяє з тобою близька людина./Андре Моруа.

***

Кохання – це скарбниця щастя: чим більше вона дає, тим більше одержує./Мюллер.

***

Кохання – дика трава, а не садова рослина./Ньєво.

***

Кохання – це жага невідомого, доведена до божевілля./Петьє.

***

Легко сховати ненависть, важко сховати любов, ще важче сховати байдужість. /К.Берне/

***

Жодне вдавання не допоможе довго приховувати любов, коли вона є, або зображувати - коли її немає. /Ф.Ларошфуко/

***

Те серце не навчиться любити, яке втомилося ненавидіти. /Н.Некрасов/

***

Хороша людина гідна любові. /Антисфен/

***

Любов може змінити людину до невпізнанності. /Теренцій/

***

У будинку людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол. /К.Прутков/

***

Любов - це прагнення до зближення, викликане видимістю краси. /Зенон Китійський/

***

Добре висловлюєш тільки ту любов, яку не відчуваєш. /А.Карр/

***

Спершу любов, потім шлюб: спершу полум’я, потім дим. /Н.Шамфор/

***

Якщо судити про любов по звичайних її проявах, то вона більше схожа на ворожнечу, ніж на дружбу. /Ф.Ларошфуко/

***

Відкидаючи любов, людина не тільки відкидає Бога, але й голосно кличе диявола. /Авессалом Підводний/

***

Щира любов схожа на примару: всі про неї говорять, але мало хто її бачив. /Ф.Ларошфуко/

***

Кохання несумісне зі страхом./Публілій Сір.

***

Кохання може розквітнути лише коли воно вільне і спонтанне./Рассел.

***

Кохання перебільшує. В цьому його сила – і його слабкість, джерело його ілюзій і розчарувань.
Реньє.

***

Кохання може змінити людину до невпізнанності./Теренцій.

***

Кохання – це все, що у нас є, і це єдиний спосіб допомогти іншій людині./Фрост.

копіювання інформації можливе лише з активним гіперпосиланням на devishnik.org

Октябрь нас балует теплом...

  • 11.10.12, 16:40


Октябрь нас не балует теплом, 
Но запах новой осени приятен. 
Земля укрылась золотым ковром 
С заплатками из разноцветных пятен. 

Хочу пройти по этому ковру, 
Чтоб ощутить былую безмятежность 
И лист кленовый в руки я беру, 
Как мотылька: и бережно, и нежно. 

Печальной повести утраченный листок, 
Пропитанный насквозь волшебным светом, 
Откроет мне секреты чистых строк 
И тайну в Лету канувшего лета 

Прожилками забытых детских снов 
Сплетаются осенние страницы, 
И горечь догорающих костров 
Слезами оседает на ресницах 

Иду по листьям желтым, не дыша 
И ощущая времени безбрежность 
Октябрь, опавшим золотом шурша, 
Минуты счастья дарит мне неспешно. 

Да, этот день так светел неспроста: 
Мне осень шлет свое благословенье. 
Я жизнь начну с кленового листа 
Закладкой в новой повести осенней!
(С инета)

Лету подведенная черта...

  • 11.10.12, 00:04

На скамье усыпанной листвой
В парке,где спокойствие и тишь
Отдохнув от суеты людской
Многим очень многое ,простишь.

Контуры кленового листа
Обведу старательной рукой
Лету подведённая черта-
Жизни промежуток не большой...

На скамье усыпанной листвой
В парке,где спокойствие и тишь
Отдохнув от суеты людской
Многим очень многое ,простишь.

Контуры кленового листа
Обведу старательной рукой
Лету подведённая черта-
Жизни промежуток не большой...
(З інету)