ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
від дєдушки Свирида Опанасовича

§ 3. Трипільська культура

Кілька років тому в інтернетах наблюдався длітєльний українсько-москальський мегасрач, в якому тематика Трипільської культури занімали центральноє место. В бою сходилися толпи задротів України та Хуйлостана, упойонно дємонстріруя люту і бешену взаємну нєнависть при пріблізітєльно однаковому розумовому та образоватєльному уровні учасників дискусії.

Предметом наукової полеміки було утверждєніє, шо українці ахуєнно древній народ і були цивілізованими вже тагда, кагда єгіптяни ше й не думали піраміди строїть, а москалі вапше у вонючих шкурах ходили пітаясь мухоморами. В качестве доказатєльства вірності указанной науковой тєорії наводилася Трипільська культура.

Москальські задроти в свою очередь намагались троллить українських колєг подйобками, согласно яких древні укри на самом дєлє були предкамі обізян, які в свою очередь стали предками хомо сапієнса. На ето оні тут же получали науково обгрунтований ответ, шо москалі на самом дєлє ніякі не слов’яни, а угро-монголи, які генномодіфіцірувалися под воздєствієм настояної на мухоморах водки. І так до безконєчності.

Щас по понятним причинам ета тєма в інтернет-срачах потєряла актуальность, бо гораздо остреє стоят вопроси тєкущей войни, однако всякий небайдужий громадянин обязан обладать достовірними знаніями і по поводу Трипільської культури. Дєдушка, нескромно взявши на себе роль народного просветітєля, опирається в своїх дослідженнях ісключітєльно на факти, а всяку антінаучну хуйню отвергає з порога.

Поетому, скажем, вопрос етнічної приналєжності трипільців дєдушка принципово рассматрювать не буде. Во-первих потому, шо на основанії імеющихся данних ето недоказуємо – жоден тогочасний трипілець не дожив до наших днєй і болєє того - не сохранилося ніяких свідєтєльств трипільськой пісьменності, тому ми не можем знать на якій мові тагда люди балакали. А во-вторих, дєдушка щитає українцями всіх, хто любить Україну і вважає її своєю Батьківщиною, внє завісімості од крові, кольору шкіри, разреза глаз чи мови преімущественного спілкування. Такім образом, етнічна принадлєжность трипільців дєдушку совершенно не волнує.

Ітак, приступим. Доба Трипільської культурі охоплює близько трьох тисяч років між 5500 та 2750 роками до н.е. Шоб було понятнєє – піраміда Хеопса младше, бо її закінчили строїть у 2540 році до н.е.

Територія розповсюдження трипільців розкинулася на прілічному пространстві між Карпатами та Дніпром на територіях сучасних України, Молдови і Румунії. Інтєресно, шо на лівому березі Дніпра трипільскі знахідки трапляються чрезвичайно рідко. Тоїсть, єслі доказано, шо трипільці жили на тєріторії сучасного Подола чи Борщаговки в Києві, то от на Троєщині чі Дарниці чогось селитися не любили. Чого так? Може квартлата в ті времена на Осокорках була вища? На це запитання ми отрімуємо від учоних йомку відповідь: ахуййогозна.

Дєдушка акцентірує вніманіє, шо трипільці жили і на териториї Молдови та Румунії, шо в свою очередь додає румунським задротам основаній для гордості в їхньом древнєм проісхождєнії. Понятне діло, шо там їх називають пра-румунами. Срачів между українськими та румунськими задротами однако не наблюдається, але, як думає дєдушка, ісключітєльно із-за отсутствия взаімопонятного язика. А так би блядь, наші б їм канєшно доказали, шо і в Румунії жили древні українці, в то время як первобитні дакські плємена перелякано сиділи в лісах харчуючись блідими поганками.

Кстаті говоря, в Румунії ета культура називається не Трипільська, а Кукутень-культура, за назвою села, де у 1885 році були знайдені перші археологічні пам’ятки тої доби.

В нас же перші археологічні дослідження були зроблені київським археологом Вікентієм Хвойкою, який зробив перші знахідки у 1893 році на сучасній вулиці Фрунзе в Києві. Потом, відімо шоб не заважать ізвозчикам і праздношатающійся київській публіке тіпа Проні Прокоповни і її ухажора Галахвастова, переніс експедіцію в тихе і гарне село Трипілля, під Києвом, яке і тагда і щас славицця особливо вкусним самогоном.

Переніс і ніфіга не пожалів – самогонка була така вкусна, а знахідок було стільки, шо Хвойка смєло присвоїв цій археологічній культурі назву Трипільська. Шо нємедлєнно сказалося на самоуваженії місцевих селян. А хулі – жити в селі, якому понад 5 тисяч років ето вам не якийсь Київ з його дитячими тисячею років. Тагда, кстаті, щитали, шо Києву около 1000 років. Ето вже пізніше, у 1982 році ізвесний археолог П.П.Толочко, заручившись поддєржкой лучшого защитніка в історії українського футболу В. В.Щербицького, доказав перед Москвою, шо Києву на самом-то дєлє 1500 років. Под ету дату Київ получив масу ніштяків від союзного правітєльства, був поставлєн ізвесний пам’ятник на березі Дніпра, а сам Толочко под шумок – корочку акадєміка. Але дєд опять отвльокся, вертаємся в Трипілля.

В чом же полягає особенность трипільської культури, котра до цих пір сохраняє неймовірну притягатєльну силу, як для дослідників, так і для всячеських шарлатанів від історії. А в тому, шо це розвинена землеробська культура, яка виникла ще в добу енеоліту і отримала гігантське розповсюдження. Болєє того – це наймасштабніша енеолітична землеробська цивілізація в світі. Густота поселень вражає й зараз, бо мало чим відрізняється від сучасної густоти населених пунктів.

Крім того, трипільська цивілізація характеризувалася несподівано високим рівнем ремесел. Трипільці, скажем, вже тагда будували одно- дво- та багатопокоєві хати. Внутрішнє планування передбачало кухню з піччю та припічком, сіни і одну, або кілька кімнат. Удівітєльне діло, но нєкоторі будували собі і двоповерхові будинки. Нагадаю, шо надворі енеоліт! Археологічні знахідки свідчать, шо в лісовій місцевості хати будувалися з брусів, а в лісостеповій зоні з саману. В обох випадках стіни покривалися товстим шаром глини, білилися і розмальовувалася. Долівка також була глиняна. Коло хати були двір і город. Знаходять залишки стодол, клунь і іншіх хазяйських прибудов.

Розміри такого хазяйства дозволяють припустити, що в будинку жила не одна родина в сучасному розумінні, а рід, якій включав кілька поколінь. Дєдушка собі лише представляє, який гвалт стояв на кухні, коли на ній поралися одночасно шість-сім господинь, а туди-сюди гасало кілька десятків малечі. От де матеріал для соціально-побутового твору високої художньої цінності. А ви кажете Кайдашева сім’я.

Вчені стверджують, що родинний лад трипільців становить перехідний період між материнсько-родовим устроєм та батьківсько-родовим. Тобто це епоха, коли роль і авторитет жінок стояв надзвичайно високо, але і повага до чоловіків существенно зросла. На нас вже не дивилися, як на безполєзне в хазяйстві нєдоразуменіє, а навпаки. А іногда дозволяли висказать і свойо мнєніє. І били меньше. В общем, дихать мущщинам стало трохи легше.

За родом занять, трипільці були не просто землеробною культурою, а переважно хліборобною. Про це свідчать численні знахідки полови, цілих зерен і зернової луски. Зважаючи, що трипільці вели осідле життя, з року в рік обробляючи одні й ті ж поля, дослідники допускають, що їм були відомі принципи сівозміни.

В кожному господарстві важливе місце займала велика рогата худоба – в основному це віл і корова, які мали сакральне для трипільців значення, тому їх і доглядали дуже ретельно. Коней у трипільців не було, тому ким орали і кого запрягали у вози невідомо. Дєдушка не виключає, шо їдучи на базар жінки впрягали у воза трипільців. Про це свідчить, зокрема народна трипільска приказка: “Баба з воза і трипільцю легше”.

Знаряддя праці, якими працювали трипільці вироблялося з кременю, каменю та кісток тварин. Землю обробляли мотиками, для чого використовувалися роги. Здебільшого оленячі, але коли нада було, то в хід наверняка йшли любі роги. Нрави в ті веселі часи була такі, шо навряд чи був хоть один нерогатий трипілець.

Глини було багато, тому гончарство досягло значних успіхів. Сначала горщики ліпив всякий, хто як умів, тому вони виходили криві й негарні. Естетичні смаки трипільських жінок етого винести не могли, то мущщини скоро винайшли гончарне коло і діло пішло ліпше. А щоб догодити тонким мистецьким смакам жінок, горщики прикрашалися своєрідними орнаментами. Характерним для класичної трипільської кераміки є монохромний спіральний орнамент, нанесений чорною фарбою на жовтувато-червонуватому ангобу… як же вам пояснити, шо таке ангоб… Ну, це тіпа фарба на основі рідкої глини (дуже тонкого помолу) яку наносять на сирий ще горщик, перед тим як помістити його в гончарну піч. Ангоб зміцнює структуру матеріалу і вообще з ним горщик вигляда красіво. Водити пензлем по ангобу проще, чим по грубій глині, тому вони були багато орнаментовані.

Зважаючи на величезну кількість уламків кераміки, які знаходять археологи на території трипільських поселень, дєдушка робить наукове припущення, що трипільці любили і вміли сваритися, натхненно перетовкуючи при цьому купу горщиків. Ця прекрасна традиція до цих пір жива в багатьох українських родинах.

Самі поселення трипільців за всіма ознаками мали попереднє планування, а не забудовувалися хаотично – хати ставилися концентричними колами, утворюючи кілька кільцьовидних вулиць. Розміри деяких поселень були такі, шо окремі дослідники вживають термін трипільські агроміста. А значіть були й трипільські села, були й трипільські пгт.

Трипільці були народом мирним і ні з ким не воювали. Кістяні наконечники для стріл, які знаходять дослідники, могли бути полєзні хіба шо на полюванні, котре займало лише допоміжну роль в господарстві – жінки з явною неохотою відпускали мущщин на охоту. Сучасні українки через тисячоліття солідарно тиснуть руки своїм трипільським подруженціям.

Отакий паціфизм трипільців довго тривати не міг, з огляду, шо навколо швендяло чимало агресивних кочових племен. Кочовики із заздрістю спостерігали за трипільцями, з трудом здержуючи класову ненависть до куркулів. Потерпівши так якихось три тисячі років, терпець у кочовиків врешті-решт увірвався і вони почали грабувати за поневолювати мирне трипільське селянство. Під їх ударами, як стрверджують вчені, трипільська цивілізація поступово занепала. Котра, однак, залишилася в пам’яті народній в безчисленних проявах народної культури і звичаїв.

Дивлячись на нас через товщу тисячоліть трипільці шлють нам німу настанову: укріпляйте і вооружайте армію, блядь, і не тягніть муму за хвіст. Дєдушка дуже сподівається, що цей історичний урок трипільців буде Україною враховано.

Не можна закінчити цей параграф, не додавши кілька слів про роль шарлатанів від історії, які незчисленно розплодилися в останні два десятиліття і для яких Трипільська культура просто клондайк для всяких шахрайств і маніпуляцій. Дєдушка не має наміру називати їх поіменно, чи дискутувати з ними – для цього є професійні історики й археологи. Дід лише застеріга від спокуси легковірно купитися на зовні привабливу, але антинаукову хуйню про те, наприклад, що між сучасними українцями и трипільцями є прямий етнічний зв’язок. Бо навіть залишки кістяків и форми черепів трипільців свідчать про суттєві антропометричні відмінності. А якщо хтось схоче з дідом посперечатися на цю тему, то дід готовий. Але при умові, якщо опонент пред’явить автентичний аудіозапис розмови трипільців.

Все одно це наша з вами історія. Трипільці така ж органічна частина історії України, як і далекі від слов’янства кіммерійці, скіфи та інші племена. А сверблячка доказувати свою крутость аппеліруя до древності своїх етнічних корнів є свідченням серйозних комплексів меншовартості у представників того чи іншого народу. Так, наприклад, нєзабвенний презідєнт Туркменістана Сапармурад Туркенбаши Ніязов у своєму безсмертному труді “Рухнама” на полном сірйозі і в стіхотворній формі утверждав, шо іменно туркмени ізобрели колєсо і виплавку металу. Інтернет-общественность нємедлєнно з цим утверждєнієм согласилася, зауваживши, однако, шо коли туркмени ізобрели колєсо, другі народи вже літали в космос.

Українці – без сумніву древній і солідний народ, який може собі дозволити спокійно взірать на дитячу колотнечу по поводу того, який народ раньше виліз із печер і начав строїть цівілізацію. По-справжньому важливо лише то, ким ми є зараз і ким станемо завтра.

На цій пафосній ноті дєдушка завершає параграф про трипільців і анонсує, шо наступний урок відбудється в наступну неділю.

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1511595719074606&id=100006725776067

"Крым наш" - сказала Россия. "Ну ваш, так ваш" - сказали украинские туристы, и уехали на отдых в Турцию и Болгарию. 

Врем'я щас воєнне, тому дєд продолжає без виходних находиться на стражі світового порядка, хотя особого порядка не наблюдає. Попробуєм у цьому бардаку розібраться, отсєївая фейки і оголяя суть собитій. Заварюйте собі каву, чи чай і вмощуйтеся. Приступаєм.

Надя Савченко находиться в Воронєже подавая нам всім пример мужества, незламності і троллінга ворогів. Потребувавши собі переводчика Надя поступила грамотно - она не обязана знать російську мову. Но фішка в том, шо за законами судовий перекладач має бути сертіфіціруван і мать ліцензію. Так случилося, шо ніде в цілому світі не существує нікого, хто міг би пред'явить діплом українсько-російського переводчика. Наді зачот.

Поступило преложеніє, шоб Порох виписав Наді діпломатічеський паспорт. Дєдушка вже десь в коментах об'ясняв громадянам, шо для полученія діпломатічеського імунітета етого недостаточно - нада, шоб Хуйлостан акредітував Надю в качестве діпломата, а етого, понятно, не случиться. Поетому рассматрюєм цю ініціатіву нє болєє, чем предложеніє потроллить Хуйла. На войнє всі методи хороши.

За защиту Наді взялися вже три адвокати, но уровень нєзавісімості судов в Хуйлостані нам ізвестєн, потому главна задача адвокатов - інформірованіє прогресивного людства про хід дєла і предоставлєніє матєріалов для розкручуванія международного резонанса. Дєдушка щитає, шо єдінственна щас реальна возможность визволить Надю заключається в наращувані такого галасу у світі і такого давлєнія на Хуйла, при якому удєржаніє Наді в тюрмі стане слішком дорогим удовольствієм. Працюємо.

Вчора з Хуйлостана поступила сумна звістка - померла Новодворська. Дєдушка щиро скорбить. Деякі громадяни надіються, шо навіть своєю смертю Валєрія Ільїнішна може допомогти прогресивному людству, якщо її похорони превратяться в мощну маніфестацію проти політіки Хуйла. Було б харашо. Але масові призиви на хуйлостанських форумах "сходить поссать на её могилу" убеждає дєдушку, шо ета страна нєізлєчімо больна. Однако дід надіється, шо в Москві найдеться всьо же достатньо порядних людей, которі віддадуть належну шану цій яскравій свободолюбивій людині. Вічна пам'ять.

Хуйло продолжає літать по странам Латинської Америки, навіщая самих одіозних лідєров современності. Це йому подходяща компанія і в смислі склонності вбахувать гроші в бессмислєнні масштабні прожекти, не заботясь про народ. Хуйло внєзапно залетів у Нікарагуа, де ізвесний прожектьор Ортега начав його іскушать поучаствувать в строітєльстве канала з Атлантіки в Тихий океан, которий був би альтернатівою Панамі. Ето прекрасно. Дєдушка дуже надіється, шо Хуйло спокуситься і і вбухає хуєву тучу мілліардов в ету авантюру.

Сьогодні ожидається появленіє етого чуда косметологічеськой медіціни в Бразілії. Офіціальна цель приєзда Хуйла - прінять естафету по подготовке ЧМ-18. Но ми то знаємо, шо больний мелким тщеславієм Хуйло просто соревнується з Остапом Бендером, шоб потом сказать - он нє смог, а я смог. Но на фонє загорілих мулатов етот ботоксний царьок виглядає откровенно жалко. І хуйзним.

Хуйло преслєдує бундесфрау Меркель с нєпрілічними домоганіями по всьому світу і очередна встреча має состояться прямо во время фінала ЧМ. Думаю, Меркель буде не до Хуйла - от ви би отвлєкалися на всяку хуйню, єслі би в качестве лідера України присутствовали на фінальному матчі ЧМ, де б фаворитом була наша зборна. Дєдушка би любого нахуй послав, хто мішав би йому дивиться такий футбол. А ви нє?

Но Хуйлу це і не нада. Йому нада продємонстрірувать, шо он якоби вбиває клин между Германієй і США, шо являється видумкой і полной хуйньой. Нездорова фантазія Хуйла дойшла до того, шо він іскреннє щитає, шо якийто шпіонський скандал способен разрушить стратегіні американо-німецькі відносини. Повірить в таку хуйню може лише человек з мозгами подполковника КГБ.

Нащот проведення ЧМ-18 в Хуйлостанні - дєдушка іскреннє вітає любі масштабні проекти, куди Хуйлостан вбухуватиме мегатонни дєнєг безо всякой відімой пользи. Пример Сочі убіждає, шо вбухають нереально много, а єщо больше спиздять. Так дєржать.

Дєдушка помимо футбола зорко стежить за ходом переговорів у Відні. Там у ці хвилини проходить міністєрстка встреча по поводу ядєрной програми Ірана, і на її результати дєдушка поклада большиє надєжди і сподівається, шо через тиждень договор буде підписано, Іран освободиться із-под санкцій і наконєц-то повноцінно вийде на ринок нєфті со словами: "Шо, блядь, не ожидали?!". І начне ту нєфть поставлять в размере 4 млн. барелєй в день і больше. Ціни должни впасть, шо нам, собственно і нада.

Дєдушку прикололо, як хуйлостанська пропаганден-машін освіща віденську встречу. Утверждають, шо встреча Керрі і Штайнмайра посвящена ісключітєльно шпіонському скандалу. Блядь, тіпа пацанам, які занімаються щас проблємой Ірана, більш і поговорить нема про шо. Дєдушка в етой связі заявля - Хуйлостан питається видать бажане за дійсне і сільно преувелічує стєпень американо-нємецкіх разногласій. Белий дом з дєдушкой соглашається, про шо свідєтєльствує соответствующе офіціальне заявлєніє.

Ізраїль продолжає протівостоять палєстінським зомбі і силами воєнно-морського спецназа провів операцію по обезврежіванію ракетной установки в секторі Газа. Дєдушка сознається, шо раньше якто без особих емоцій ставився до сообщеній про сітуацію в Ізраїлі, а щас не пропускає жодного повідомлення нє скривая своїх симпатій до ізраїльської армії і нєнависть до палєстінських підарасів. Желаєм Ізраїлю успехов і вивчаєм передовий досвід.

Про АТО дєдушка обично не пише, бо уровень достовірної інформації там крайнє нєвелік, для аналіза явно недостаточно. Однако вчора РНБО заявило, шо хуйлостанські воєнні устроїли засаду в 3 км вглубь території України. Сьогодні утром в Хуйлостані заявили, шо український снаряд залетів у місто Донецьк Ростовской області, де повредив два дома і вбив людину. Киів отрицає, шо це був український снаряд. Сообщають также, шо колона бронєтєхніки под хуйлостанськими флагами суне по Луганську. Есть еще ряд похожих інформаційних вбросов, взаімні обвінєнія посилюються, а інформаційне протівостояніє накаляється. Дєдушка призиває громадян сохранять хладнокровіє і тверезий розум - ето война і побіждає той, у кого крепчі нєрви. До любої інформації относимся критично, на провокації не поддаємся. Ясно одно - Хуйло вгамуватися не хоче і пробує все нові і нові види провокацій. Протистояти їм можна лише предоставляя неопровержимі доказатєльства, шо це провокації іменно Хуйла, а ето можуть лише наші воєнні і спецслужби в зоні конфлікту. Інших способів нема, тому желаєм нашим хлопцям всяческіх успехов. І хто чим може помагаєм армії.
Ми обов'язково переможемо, а хто в цьому сумнівається, тому дід прописує "ломотерапію".

Бо парядок должен буть, нахуй! А не те, шо січас.

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1511352265765618&id=100006725776067

Мизантропирую.
Нанесли удар. Погибли ребята. Трагедия.
Но на хрена истерика?
Краткий FAQ.
"ААААА, И ОНИ ГОВОРЯТ О ПЕРЕМИРИИ".
Нет, уже никто не говорит. Смените пластинку. Или методичку.
"ААА, УБИТЬ ВЕСЬ ГЕНШТАБ".
Генштаб, конечно, много в чем можно обвинить, но даже он не способен перехватывать залпы "Града". У нас в ряде мест ситуация, где ребята сидят на границе, а от них до городов, из жилых кварталов которых по ним лупят, вполне долетает просто в силу малых расстояний. Да, будут жертвы. Война.
"АААА, ПОЧЕМУ НЕ НАСТУПАЕМ".
Вчера взяли два города. Сегодня, думаю, попробую разблокировать донецкий аэропорт, если наступление под Карловкой удасться.
"АААА, ПОЧЕМУ НЕ ШТУРМУЕМ ОКРУЖЕННЫЕ ГОРОДА".
Потому что тогда будете оплакивать на 25, а несколько сотен погибших.

Я щас страшную вещь скажу, но если мы по результатам каждой трагедии будем такую истерику катать, мы рискуем просрать войну, в которой мы сейчас побеждаем. Разом сделав все эти смерти бессмысленными.

https://www.facebook.com/victor.tregubov.5/posts/771696349517235?fref=nf