Мед проти цукру

1. Мед вживається в сирому або пастеризованому вигляді, а цукор більше обробляється.
2. Мед калорійніший від цукру, але через вміст бджолиних ферментів корисніший для засвоєння організмом.
3. Мед має місцеві антимікробні властивості, цукор - ні.
4. Ні мед, ні цукор не лікують кашель.
5. Глікемічний індекс - в меду він нижчий на третину.
6. В розумних кількостях мед покращує обмін речовин.
7. Дітям до року все-таки краще не давати мед. І з цукром теж треба обережно. У будь-якому віці.

Цукор та мед викликають залежність, споживайте відповідально і будьте здорові smile


Дитинство.

1. Була в мене подружка, баба Соня. Чи не єдина доросла, котру я взагалі дорослою не сприймала. Це найближча сусідка. Іноді мене з нею лишали, ми нігті фарбували на руках, ногах. Багато говорили про життя. Я не дуже розуміла, нащо мені та школа і чи хочу взагалі туди, тож вона пообіцяла, що піде зі мною до першого класу і сидітиме за однією партою. І не пішла. Я їй влаштувала розбірки увечері 1 вересня і навіть обізвала брехухою, змушена була вибачатися, бо батько то все почув.

2. Блатні пісеньки. Мій дід у свої 12 років за сталінських часів був судимий та ув'язнений. Іноді (коли вип'є), співав блатняк. Мені завжди в таких випадках говорили дорослі "іди, не слухай оце". Ну я-то все одно слухала. І співала потім однокласницям, коли разом зі школи теліпалися. Саме так, бо ми не йшли, а спинялися через кожні 2-3 кроки, щоб порахувати ґав тощо. Дорога зі школи додому відстанню кілометр могла займати годину. 

3. Музичний талант. Мене не прийняли до музичної школи. І досі якщо треба, щоб гості пішли, мене просять заспівати. Іноді це моє безталання є предметом шантажу)

4. Взагалі була спокійною дитиною. Бабуся казала, що "Таню можна посадити на стільчик, і вона там годинами сидітиме". А дід казав, що "Таня гірша від хлопця". Обидвоє були праві, бо хорошою дівчинкою я була наодинці. Або з дорослими. А в колективі однолітків мозковим центром. Це з моєї, відмінницької, подачі у третьому класі увесь клас влаштував бойкот вчителю. Бо він публічно побив учня, ні за що. Тоді не було заведено скаржитися батькам, ми все вирішували самі.

5. Вперше покурила у 6 років. Сиділи ми на лавці гуляли: я, мій брат з Одеси, ще троє сусідських хлопців. Всі малі ( років 5-6), а я - найстарша, семилітня, за місяць до школи. Говорили про цигарки і що ніхто ще не спробував. Аж тут проїздить машина, з неї викинули димлячий бичок. Я, недовго думаючи, забираю його й докурюю на очах у шпани. Кашляла й смерділа ще довго, але респектом в їхніх очах користуюсь досі))

6. Безстрашні були: однокласниця жила у багатоповерхівці, ми тоді вже у 5 класі були, навчалися у другу зміну. Я завжди зранку приходила до неї, і, поки батьки на роботі, ми лазили на дах. Щось кричали, виходили на самий краєчок щоб похизуватися безстрашністю. Кидали сирі яйця з даху: на людей, машини і так просто. Колись поцілили дільничному на фуражку, втекли непоміченими, він нас, двох зразкових дівчаток, ні в чому не міг запідозрити, ходив по хлопчачих сім'ях з розборками.

7. Хотіла бути дитячим лікарем, але гралася чомусь у школу. В мене було багато ляльок (12 штук), всі вони сиділи за табуреточками на маленьких стільчиках. Кому не вистачало місця - були покарані й вигнані з класу. 

8. Любила новий рік і зиму. Батько приносив величезну ялину, аж під стелю, триметрову, вона займала половину великої кімнати, ми всі разом прикрашали. Я любила вимкнути світло, увімкнути підсвітку й лежати, фантазувати. Мандаринки,  апельсинки, навіть сирки в шоколаді аж із Києва якось були. А ще робили листівки з тих ялинкових іграшок, що розбилися ненароком. Треба було їх на пилючку подрібнити, вирізати листівку, помазати клеєм та посипати отим пилком. Краса! 

9. На всі свята я підписувала листи усім родичам та друзям, це був мій обов'язок. Я писала список, кого вітатиму, мама виділяла бюджет, я купляла листівочки по списку + 2 запасних. І підписувала. Обов'язково гарно і без помилочок. Родичі досі згадують.

10. Колись полізла рукою у воду, що грілася у відрі кип'ятильником. Мама прала й сказала піти перевірити, чи не нагрілася бува там вода. Ну я рукою й перевірила. Більше так не роблю.

11. Тортури ікрою. Мій дядько нам на подарунки (теж десь під нов.рік) привозив трилітрову банку червоної ікри. І я мала з'їсти хоча би одненьку столову ложку на день. Не любила, відмовлялася, ховала за заварником у кухні, щоб не їсти))

12. Поміняла три школи. Це три різні колективи. Зрозуміла, що для авторитету треба гарно навчатися та нічого не боятися. Особливо з того, що бояться однолітки.

Дякую батькам. Мама мотивувала до навчання, а батько - до сміливості.




Проект "душа назовні", 
гроші можете перевести волонтерам, 
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=524590134723440&id=100015173746469 ;)

Звіт роботи редакційної комісії

Ви мене порадували. Кількістю учасників. Грамотністю, глибиною думок. Душами вашими щирими. Читала вас як свято.  Оцінювала лише правопис. Замітки розділилися на чотири групи:
1. Бездоганний (або майже бездоганний) правопис. 12 балів. Їх отримують:
Андрій
Наоко
Змєєлов
Геннадій
Парічка
Лесовічок
МиЛа

2. Було трохи помилок, але твори все одно прекрасні. 11 балів.
Марін
Сказочнік
Кетіделюкс
Дракон
Ейч
Тарас
Каре

3. Копіпаст українською (дякую за участь). 10 балів.
Помадка
Нагібатор

4. Віскаріон. 6 балів.

Дуже вдячна організаторам за ідею та втілення. 
Кому цікаво, чому твір отримав саме таку оцінку, можете питати тут або в приваті, все поясню.

Я навіть не голосила в коментарях до Заразкиної замітки, бо довго вирішувала, хто ж був найнайнайкращим. Жодна ваша робота не була мені байдужою.
Але все-таки...
Премію від жюрі в розмірі 200 грн отримав юзер Лесовічок, минулої ночі відправила йому на картку.
Люблю вас! Пишімо, читаймо, шануймося! 

ПиСи. Зазі напише підрахунок голосів і оголосить переможця (а може, вона вже навіть це зробила, бо я пишу вам глупої ночі й солоденько спатиму на момент публікації), тож чекайте. Будь-яка з конкурсних робіт має право на перемогу. Тому наперед вітаю ту творчу особистість kiss

Яєчний флешмоб, смачно-пресмачно

Так вже сталося, що якраз вечеряємо оцим...
- сир моцарела;
- лаваш вірменський тонкий;
- яйце куряче;
 Сир потерти на крупну тертку, завернути в лаваш сир, в мене ще були гриби білі подрібнені в пил, теж додала. Далі лавашик з усім, що всередині, щедро скупати в яєчку, що розмішане блендером. І все на гарячу пательню, я ще додала дрібку масла. Обсмажилося - і вуаля! Сир та яйця чудово смакують разом. А лаваш мої домашні не вгадали. 



ПиСи. Їжу для світлини ледь не з рота видрала lol
Смачного нам! І вам! 
*п'є імбирний чайочок* cup_full

Факти про себе... (доповнено дуже інтимним)

1. Радію з того, що моя доля складається саме так, як є. З часом розумію, що будь-які зміни на краще.
2. Після 2004 року перенесла 4 порожнинні операції під загальним наркозом, тому ненавиджу отой стан, коли тебе будять в реанімашці.
3. Взагалі ненавиджу, коли мене будять. Люблю поспати, ага.
4. Єдина моя вагітність закінчилася пологами, хотіла би ще всиновити дитинку, але трохи сцикотно, бо це дуже відповідально.
5. Жодна гадалка або ворожка не сказала мені правди, тому до них не звертаюся.
6. Не вірю в чарівництво, але вірю в закон карми: все повертається, якщо не тобі, то дітям або онукам.
7. Обидвом своїм колишнім чоловікам сама складала речі.
8. Вважаю, що всіх, народжених до 1991 року, необхідно позбавити громадянства і повернути лише тим, хто складе іспит з історії, конституції та мови. Іншим видати "паспорт негромадянина", що заборонятиме виборче право та роботу в державних органах.
9. Вважаю, що найголовніше дати дитині знання та враження. Щоб їй було, що згадати, коли мене не буде.
10. Не маю жодного таланту. Хіба що рукоділля, але то для душі.
11. Люблю плаття. Люблю, коли я у платті. Люблю масаж та прикрашати себе: манікюри, намистечка, заколочки тощо.
12. Люблю свою сім'ю, дуже їх ціную.
13. Минулих вихідних купила собі блискуче модняве золоте напівпальто, тепер домашні кажуть, що я - їхнє золото))) На Людин нік не претендую))
Наче все :)

Кіномани, агов!

Хочу переглянути фільм "Таємний щоденник Симона Петлюри", а в Дніпрі немає сеансів. Може, я погано шукаю? Чи їх таки немає?(((

Трєєєєєтьє сєнтябряааа *співає*

Світлина від Голые стены.

Ну що, дорогенькі, вітаю! Магія почалася з того моменту, як ми змінили привітання podmig



Потім ще були смерті кабздуна, захара, комбата фари, вибух на москальському оборонному заводі, вдала робота наших снайперів, що про неї не розповіли ще в новинах....

Немає приводів не веселитися сьогодні. Тож чекаю на наступні гарні новини, підспівуючи...

Світлина від Petr Fesenko.

Світлина від Вити Кондратенко.



Десь між Малою та Великою...

Арнаутськими вулицями ми й живемо... Затишна, зручна чистенька квартирка, що вікнами виходить на типовий одеський дворик...


Ці сходи бачили багато поколінь людей, а народилися більше сотні років тому.



З нічними стоянками у старих кварталах проблема, вірніше, їх просто нема, тому машини охороняють місцеві люди, а паркують на ніч прямо на вулицях. 


А оцей старенький тут сидить вже другий день. Зранку немає, увечері теж. І собачка така в нього трохи хворенька. Колоритна парочка.


Ідемо, сунемо ніс майже в кожну шпарину, нас скоро гнатимуть євреї зі своїх дворів))


Прямо, наліво, направо, прямо - і ось ми біля нескінченних східців на Ланжирон 


Нарешті дійшли до пляжу


Море вчора було кращим: трохи прохолодне та прозоре, як сльоза. Сьогодні майже прозоре, штиль, але надто тепле. Людей тьма, світлину зроблено о 19.00, народ потроху почав розходитися.

На шляху додому полюбилося нам місце зі смачним форшмаком, пивом та величезними порціями вареників. Персонал гарно говорить мовою. Ціни дуже демокритичні: удвох смачно повечеряти можна вкластися у дві, максимум три сотні гривень.


Солодких вам снів! Я теж вже все світло вимкнула, бо в нас режим: завтра до спеки треба повернутися з ранкового моря podmig

Путьова замітка. Пригоди почалися з провідниці.

Ми знову в мандри... Подорож планували зарані, квиточки на сьогодні я купувала через систему Приват24 ще 1 липня, тож мала можливість обрати на свій розсуд найкращі місця... Приперли до вагону, протягую провідниці квиточки, вона сканує і так спокійненько каже: "В мене вже там 13 та 15 зайшли, алеж я не можу вас не пустити, залазьте до вагону". Ми здивовані ліземо, дійсно на наших місцях жінка з дитиною вже матраци подіставали, стелитися мають. Я в шоці, вона теж. Я пропоную покликати начальника поїзда. Мої квиточки електронні, її куплені в перекупів. Мабуть, там і проблема, ми так собі вирішили та й чекаємо... Розговорилися, виявляється, людина не знає, який в неї номер поїзда, у квитку знайти не може... Іде до провідниці. Виявляється, її потяг відправиться за пару годинок. А вагон і місця правильні, ага. 
Слава Богу, розібралися, випровадили дівчат... Дивимося одна на одну, дивуємось безвідповідальній провідниці, як так взагалі можна усіх підряд пускати...
Аж глядь: нагорі їхній рюкзак лишився. Я бігом за ними, мотнулася по перону, не знайшла. Сказала цій дивачці у залізничній формі, що рюкзак треба би повернути, вона щось там типу "передам по рації, ляля..." Я пригадала, що у квиточку бачила ім'я-прізвище забуваки, починаю шукати в фб. Шкодую, що раніше не помітила наплічника. Коли підходить хлопчина, без речей, з водичкою в руці, такий трохи здивований, на нас глип: "добрий вєчєр", ми ж йому "добрий", а він чомусь втік прожогом. А тоді повернувся й якось дивно поглянув, спитав, чи можна на нижнє поряд присісти. Посидів хвилину, уважно нам в обличчя заглядав, пішов десь... Але я зайнята, вся в пошуках методу людині повернути наплічник, бо як жеж їй важко прийдеться в подорожі з дитиною без потрібних речей! І тут мою доню осяяла думка: "Хлопець - наш сусід, рюкзак - його, а дивний він, бо лишав речі з іншими людьми, а повернувся до нас, ото й бігає". smeh 
Так воно все й виявилося, ми зізналися своєму супутнику, що ледь не віддали іншим людям його речі, він дотепер дякує, що таки не віддали, бо, виявляється, в тому наплічнику купа квитків на фестиваль на цілу компанію друзів.
Тут ще дещо по ходу відбувається по дорозі, але поки що бажаю всім солодких снів і гарного дня на завтра.uhmylka
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
60
предыдущая
следующая