хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Вйо на Ратушу! Львів, частина 3. Висота, зоокафе і прогулянка.

Частина перша, друга

З купою ендорфінів повертаємося по Сербській до Ратуші (вона ж - міськрада, або мерія).
Чотириповерхова старовинна будівля, і навіть всередині пам'ятник королю Данилу.


Взагалі-то ремонтами коридорів місцева влада не заморочується. Я не вишукувала це спеціально, просто фоткала те, що впадає в очі.





А це в коридорі висіло, мабуть, для співробітників як промоця здорового способу життя.
Взагалі-то дуже правильно. Цікаво, на багатьох діє?


Після 4 поверхів Ради стоїть білетна каса і за 10 грн пропускають на довжелезні неширокі сходи, іти довго і трохи стомлює, особливо жаль красунь, що пішли у таку вись на підборах 10 см.
На жаль, я не здогадалася сфотати сходи та ту бідолаху на підборах, але повірте на слово, що воно таки так ;)
І ось - ура!! - ми на самому вершечку (65 метрів над рівнем бруківки), дивіться як класно - аж подих перехопило))

Людей було багато, тож надовго там не затрималися.
Ось у тунелі вже під верхом хтось ще і написи лишали))


А це - фото годинникового механізму на ратуші


Спускаємося з тієї верхатури і прямуємо до Зоокафе (те, що з котиками), дякуючи добрим людям та нашим довгим язикам розвідали туди дорогу.




Знайшли!!!
У наявності 4 кицьки, що просто затягані відвідувачами (тому намагаються залізти подалі від людей) та 1 ховрах.
Не можу сказати, що мене дуже вразило, але дитя було у захваті))

Так-так, їжу подають в собачих мисках))


Асортимент невеликий, готують доволі смачно




Ну що? Наїлися? Пішли знову гуляти! Просто без усілякої мети мандруємо містом, на годиннику близько 15.00. Час невмолимо тане...

Я так і не звикла, що на кожному будинку - окремі фігурки виліплені, жодна будівля не схожа на іншу...
Біля музичної академії на кілька кварталів розноситься звук піанінної гри...



Далі десь у дворах знайшли якусь школу. Теж цікаво.

Як на мене, облуплена і внутрішній дворик малуватий... І зовсім нема зелені...
Де ж ті дітки граються на перерві? А стадіон?.. Дивно... Але спитатися було ні в кого, тож крокуємо далі.





Ходили-ходили - і знову прийшли до храму, що з нього починали ранкову подорож))

От любим ми по підворіттях шаритися))




А тут якісь Попелюшки позакидали на проводи свої кросівки, прикольно)


І назва вулиці просто незрозуміла))
Ми її подумки назвали Вулицею Семи Персонажів))




Ще зустріли Мазоха, але до нього не пішли, бо з дитиною, рано їй ще.


16

Коментарі

Гість: paleogod

113.05.15, 19:37

цоб-цабе, перший!

    213.05.15, 19:41


    Ото ви вже находились!

      313.05.15, 19:42Відповідь на 1 від Гість: paleogod

      цоб-цабе, перший! а плюсанути? Ніц?

        Гість: paleogod

        413.05.15, 19:42

        дякую за екскурсiю! для пiдзвучки i колориту встав "цокiт копит по брукiвцi"

          513.05.15, 19:45

          я стіко у Львові була і навіть фотік не виймала - любувалась красою, або по роботі ганяла...дивуюсь тим в кого є терпіння і бажання такі доповіді робити...

            613.05.15, 19:51

            саме відсутність зелені в центрі мене дуже гнітить у Львові.

              713.05.15, 20:04Відповідь на 1 від Гість: paleogod

              цоб-цабе, перший! ти десь сидиш у кущах і чекаєш на замітку?

                813.05.15, 20:05Відповідь на 2 від Ми Ла


                Ото ви вже находились!
                Ти знаєш, якось і не заморилися. Стільки позитиву, що не втомлював.

                  913.05.15, 20:05Відповідь на 4 від Гість: paleogod

                  не знаю, те той "цокіт" брати.

                    1013.05.15, 20:07Відповідь на 5 від Недурка

                    Чому ні? В мене ще друзі незареєстровані приходять почитати.

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      3
                      4
                      6
                      попередня
                      наступна