Сьомий батальйон на колесах або тушенка їде на схід

  • 30.06.14, 17:32

Сьогодні, 29.06.2014 з’явилась інформація про те, що водіїв Хмельницього Батальйону територіальної оборони відкликають із звільнень для початку завантаження техніки на залізничні платформи.

Це означає, що максимум за 3-4 дні слідіом за технікою в зону АТО вирушить і весь особовий склад. Нагадаємо, що нещодавно очільники області в інтерв’ю місцевим телеканалам запевняли, що в найближчі 3 місяці наші хлопці нікуди не поїдуть, оскільки у них не вистачає найнеобхідніших засобів захисту. Говорилось також про те, що навіть із спрощенням системи закупівель раніше як за 21 день бронежилети не закуплять.

Зауважимо, що в 7 батальйоні територіальної оборони практично відсутні бронежилети, повністю відсутні тепловізори. Незважаючи на допомогу волонтерів екіпірування батальйону не відповідає сучасним умовам ведення бойових дій.

Реальна підготовка батальйону тривала усього 1 тиждень. Протягом якого бійці в кращому разі двічі стріляли із особистої та колективної зброї, а також здійснили марш у 25км.

Відправка батальйону в такому стані на Схід – це просто злочин проти власних людей.

вопрос на засипку

Цікаво, а якщо встати на годину раніше, і спати не лягати до наступного вечора, в добі стане більше годин????look

Цвітуть каштані.... сесією воняє...

я студентака уже другий рік. і лише зазараз в повному обсязі зрозуміла, що означає вислів " від сесії до сесії..." 
нам залишилось якихось 7 днів до кінця семестру, а здаеться ,що тільки  зараз він почався. Заліки, контрольні, колоквіуми, модулі, доповіді, курсові... все зразу, все в один момент, і до тих, таких бажаних автоматів, як до неба... 

Свято наближається... тьфу ти, Весна іде!





 

захотілося поділитись з вами хорошим настроємsmutili cvetok

Бред.... на тему депресія(

                   

                    ЗИМОВА ДЕПРЕСІЯ……

На обратной стороне Луны

Ты живешь, и я тебя почти не вижу

Я сижу на крыше и шепчу стихи

Может быть, когда-нибудь ты меня услышишь…

    Весна???? Чи то іще зима…. А за вікном така гнила погода, туманно і болото, наганяє смуток…. А на душі  чомусь так хуйово…  щось душить,  давить і хочу відпустити цей біль і цю тривогу… але ніяк не можу!!!!  Заливаю червоним вином і придушую слова отруйним димом сигарет….. «Корсар! Зі смаком кави. Але ця образа на усіх важким каменем підступає до горла….. а замість відчайдушного крику лише здавлений моторошній сміх…

Я завжди хотіла бути сильною… мати владу! Я намагалась бути спокійною, холодною і впевненою…. Я вчилась приховувати почуття і носити маску зверхності…. Я хотіла бути схожою на тих, кому на все начхати, тих, які нічого не відчувають…. Тепер я не знаю хто  … маска надто довго була на обличчі і я тепер не знаю що грим , а що справжня я…

Так, хтось колись сказав , що ангели не помітні у натовпі, одинокі люди… Їх або ненавидять, або просто не помічають їх існування….

Знаєте? І те і інше ранить однаково. До цього болю не можна звикнути – його можна лише терпіти. Іншого виходу просто немає… кажуть вихід є завжди. Завжди можна повернути назад, зробити усе як було!  Але це не правда!

Ти завжди намагаєшся посміхатися,(тебе так навчили) ти намагаєшся допомогти людям… і навіть якщо не знаєш що сказати можеш переконати розповісти і можеш вислухати…. Зазвичай їм стає легше, адже ти на деякий час забираєш частину їх  болю… і тебе знову відштовхують…. Принесла свою користь і знов – в небуття! До іншого разу – коли не сила буде терпіти! Але це ще нічого, це ще можна терпіти….

Боляче, коли у тебе в черговий раз забирають надію і віру в людей…. Коли тебе відштовхує той, кому ти почав довіряти, той хто став тобі небайдужий….. той, хто, як ти, наївна, думала стане тобі другом…. І так незворушно, мовчки контрольний – в спину…. Щоб не добити, щоб ти могла бачити, як ідуть повз тебе( у кращому випадку, а то й по тобі) у їхнє інше життя… там де ти уже не потрібна….. і знову на смітник чужого життя…

Правду кажуть, світло не може рятувати тих, Кому спасіння не потрібно…. А ти , дурна, завжди лізеш зі своєю допомогою… хоча наперед  знаєш, точно знаєш, тобі знову зроблять боляче….. але так хочеться вірити…. Так хочеться…..  хочеться щоб більше не вростали між тобою і світом льодяні стіни… не хочеться більше розбивати руки в кров  намагаючись їх зруйнувати…. Їм це не потрібно…. А тобі так холодно бути там…. Ти просиш, благаєш про допомогу, а у відповідь завжди чуєш : « ПРОБАЧ…. ТИ СИЛЬНА! ЗІГРІЄШСЯ САМА!…..» А я стомилася бути сильною….. у мене немає більше сили…. Усе тіло в осколках цих стін….. але я все ще вірю( принаймні переконую себе в цьому)…. Я не хочу втрачати надію…. Ні, навіть так Надію…. На те що все буде краще…. Усе колись буде краще….. і люди нарешті перестануть дивитись на світ так односторонньо…. Перестануть його ділити тільки на біле і чорне, на правильне і неправильне…. І тоді буде шанс…. У нас у всіх буде шанс… адже уся чарівність світу у його кольорах і півтонах…. І нехай я ношу чорний, я їх бачу більше ніж усі інші.… а поки…  я буду дивитись в небо і буду вірити, що не впаду знову….. я буду вірити, що небо не дасть мені знову упасти….. я буду вірити, просто не може у пасти той, у кого за плечима крила….. навіть якщо я виходжу через вікна багатоповерхівок…..

А там нарешті пішов сніг…. Вперше за цю зиму….                                                                                                    02.02.2009

Sad Clown

стихи одной моей знакомой ч.2

Я одинокий странник ночи,
Я волк, поющий песенки Луне,
В меня кидали камень,ну а впрочем..
Меня спалили на костре.

Вы смеялись,вам бы в радость
Глумиться надо мной всегда
Я изгой, я глупый странник,
Я висельник, убийца, сатана..

Вам это в радость, это-счастье
Меня убить-ведь жизнь есть миг,
Но я издам холодный крик!!

Моя душа живет в просторах,
Куда вам , к счастью, не попасть.
И в мир моих, чужиш для вас историй
Я не пущу вас никогда!


Разоблаченье
(или кто она такая-любовь..)

Зачем, зачем к тебе постучала любовь,
Зачем пронзила душу огнем,
Который пожирает пламенем сердце,
Спать не дает целую ночь,
И лишь гложет мокрое полотенце?!

Реки слез, как адовы будут,
Но только не на глазах-
Вот опять на душе полнолунье-
То любовь пришла сеять свой страх!

Закалиться как сталь холодное сердце,
Превратиться в ворону душа-
Мир вокруг дышит бездной-
То любовь на похороны пришла!

Странное чувство-
Демоничное существо,
Но право, какое кощунство,
В свое сердце пускать его!

Как ад свои врата открывает,
Так любовь стучит нежно в дверь,
Вот только по капле все убывает
ТВОЯ кровь- из порезаных вен...


Один осенний вечер..

Одиночество везде,
Одиночество всегда,
Одиночество в толпе
И она опять одна…

Кутаясь в шарф,
Идет по снегам
Упадет-никто не подымет..
Но не бойтесь-не плачет она,
Она сильна в своем мрачном мире.

Никто никогда ей не сказал «Я люблю»
Да она и не просит
Только вот ветер сильнее сильнее
Лист осенний уносит…

И она, как тот лист-желтый и грязный
Понесется вдруг ветром-небывалый проказник..
И ей станет плохо, холодно ей
И чашка кофе уже не согреет как раньше

Зябнет она на подоконнике сидя
В окно ее бьет лунный свет..
Она одинока-вот ее имя-
Догорает свеча в темноте..

И плачет свеча восковыми слезами
Ее свет заглушает черное пламя
Искры польються все ввше и выше..
А она….рыдает все тише…





Она прывыкла ложиться под утро,
И все равно не спать..
Она всем сердцем любила
Свой выдуманый идеал.

И искала его постоянно
Средь высохших могил,
Средь лиц чужих и глаз больших,
Но все равно не их..

Её сердце со временем окамянеет
Так и не узнав любви,
И маленькая крупица нежности,
Вороной улетит..

В небо ввысь подыметься,
Чтоб потом упасть,
Горой слез безудержных
Воздух искажать..

Лишь одна Она поймет
В барабанной дроби,
Что пусты Её мечты-
Мир не для Нее...

Разбивает крепко жизнь
Все Её надежды
И течет по венам кровь-
Чистый кофеин!!

И вот пьет она опять
Убийцу..- кофелин..
А в помошники возьмет чистый героин..
И забудет все Она в агонии предсмертной-

Станет все другим-добрым, нет не злым!!
Мир Её приймет лишь с одной уловкой-
Синей. Мертвой. Неживой-
Вот Она- бесовка!!!

вірші однієї моєї знайомої ч.1

Шукай мене...!

Шукай мене!
На тихих кладовищах,
Серед хрестів і старовинних склепів-
Лиш там моє єдине місце!

Питай де я?!
У подружок моїх-ворон,
Бо лиш вони терзають
Тишу цього місця!

Я тут!Шукай!
Моя лиш тінь
За тим хрестом,
За цим ось склепом!

Повір!
У темряві німій
Блистять мої
Лиш очі сірі!

Шукай мене!
У теренах важких-
Колючих сторожів
Німого кладовища!

Не бійся!
Я не загублюсь,
Я тут- у мертих
Кам’яних зіницях!

Шукай мене!-
Я не знайдусь..
Я ж тут....а ти
Мене не бачиш!..

Сумуй!
Як гірко визнавати,
Що колись, ми розминулись,
Тут,- на цьому кладовищі!
Шукай мене..........


Хто ж такі готи?

Вечоріє...Майже ніч..
Виходять всі примари..
Як у Булгакова на шабаш,
Виходять готи погулять..

У кожного свій біль,
Такий важкий, як світ..
Утікачі,- вони відлюдки
Та чи вірить “предрассудкам”??

Ідуть на кладовище готи..
Лиш там їх не дістане
Сварлива тітка Галя
І бабка вся в хрестах..

Лиш тишу там порушать
Ворони говірливі-
Вони ті ж самі готи
У чорненьких плащах..

Та ось аккорд гітари
Порушив тишу звичну,
То готи- не примари
Заграють сумну пісню..

І вірші їхні власні,
І музика, і тексти-
Талановиті страшно
Антихристи небесні...

Романтики холодні,
Художники, поети,
Співці баллад ліричних,
Хоч і печальні вічно.....



Отрута..

Колба з отрутою в її руках палає
В її житті вже більше
Нічого немає..
Вона у глухому куті
І думає «варто чи ні
Покінчити з нікчемним життям?»


Доскону вона не забуде,
Як її било власне життя,
Хоч всі інші думали-
Як гарно живе вона!

Та не жила вона зовсім,
То мука була лиш одна
Зрозуміла запізно
Сенс свого «бытия»..

І не вернеш утраченого
В минулому назавжди
Її сни зосталися
І як тіні пішли…

Зрозуміла-то добре,
Але, як завжди,
З колбою отрути
Іде по житті

Колба маленька
Стискає їй серце,
Нівечить душу,
Заганяє у кут..

Немає вже сенсу,
Немає бажання
Лиш є порожнеча
Є її втеча-
Отрута-солодка така…

У мене тупо істерика(((((((

  • 29.05.09, 20:10
Блін, отак завжди! якщо не везе, то вже не везе! Хотіла одна додому з"їздити! від нового року там не була, а тут......
Я ненавиджу Одесу, ненавиджу свою дурну академію з її ідіотськими розпорядженнями, а ще ненавиджу мін. освіти!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! і Вась Вася я теж ненавиджу! Я їх усіх настільки ненавиджу що іноді дивуюсь, чому вони ще й досі не здохли!angry не знаю як можна бути такою сукою!!!!!!stena Мені що, щоб отримувати 5 і не здавати сесію, вчитися на бюджеті і отримувати степендію потрібно не взагалі не з"являтися на парах? Чому це саме той варіант коли не виникає проблем???????

МИ ЧЕМПІОНИ!!!!

  • 21.05.09, 00:34
WE ARE THE CHAMPIONS MY FRIENDS!!!!!!!!!!!!sila   МИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!!!!!!bravo  УКРАЇНА ВИГРАЛА КУБОК УЕФА!!!!!!!love  МИ ПРОСТО СУПЕР!!!!!!! ШАХТАР - ЧЕМПІОН!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!prey
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая