Героям "кіборгам" СЛАВА

Полковник Генштабу розповів, як забрав в Захарченка "кіборгів", а той тицяв в нього пальцемПонеділок, 06 липня 2015, 16:09 
відео
Версія для друкуКоментарі0

Полковник Генштабу ЗСУ Михайло Щербина, який з Донецька вивозив полонених і тіла загиблих в Донецькому аеропорту, розповів про своє спілкування з ватажком бойовиків Олександром Захарченком.

Про це він розповів в інтерв'ю Радіо Свобода

"Йшли бої за Донецький аеропорт. Разом із місією ОБСЄ було ухвалене рішення виїхати до аеропорту і розібратися, під чиїм він контролем, і чи є там наші захисники. Коли ми під’їхали до аеропорту, Захарченко роздавав інтерв’ю міжнародній пресі. Говорив, що аеропорт знаходиться під їхнім контролем. Я не витримав. Сказав журналістам, що вони ж чують постріли – це йде бій у Донецькому аеропорту, що наші хлопці захищають аеропорт, їх штурмують і ми зобов’язані підтримувати їх артилерійським вогнем", - розповів Щербина.

"І так вийшло, що після цього всі журналісти відвернулися від Захарченка і почали слухати мене. Тоді він підскочив до мене і почав з’ясовувати стосунки. Почав махати своїми руками переді мною. Але він мене не штовхав, пальцем тикав у груди", - додав він.

 

Щерюина додав, що після цього почав отримувати погрози. А трохи згодом від начальства дізнався, що Захарченко хоче з ним зустрітися один на один і готовий передати наших полонених й загиблих захисників аеропорту.

"Я сам поїхав у Донецьк до Захарченка. Ми зустрілися в його кабінеті й 40 хвилин у нас була розмова один на один. Я намагався його переконати, що їм все одно потрібно буде вибирати. Росія не візьме "ДНР" до себе й треба шукати шляхи, щоби врятувати місто, область і людей, які страждають від бойових дій", - розповів Щербина.

"Після цього ми виїхали з ним в район аеропорту, де мені передали трьох полонених і вісім тіл загиблих захисників Донецького аеропорту, яких я вивіз на нашу територію", - додав він.

А, хто про це не казав?

Грицак: серед працівників СБУ знайшли понад 40 зрадників
Іра Бондар 05 липня 2015, 23:35
 236
Грицак: серед працівників СБУ знайшли понад 40 зрадників


Служба безпеки України відкрила понад сорок кримінальних проваджень, щодо своїх співробітників, яких підозрюють у зраді.

Про це повідомив голова СБУ Василь Грицак в ефірі одного з українських телеканалів, новину передає «Преса України».

Сьогодні, 5 липня, Василь Грицак заявив, що серед працівників СБУ знайдено зрадників.

«Зараз розслідується понад 40 кримінальних справ стосовно наших співробітників»,- повідомив він.

За словами Грицака, серед заарештованих є генерали та полковники Служби безпеки, які зрадили державу.

Нагадаємо, лідер терористів «ЛНР» Ігор Плотницький стверджує, що лави бойовиків все частіше поповнюють зрадники України, які нібито вірять в успіх «республік».

Читайте також:

Як, хто, а мамонти таки воскреснут!

Вчені визначили, що особливий ген дозволив мамонтам вижити у холод
Ваня Герман 05 липня 2015, 12:50
 432
Вчені визначили, що особливий ген дозволив мамонтам вижити у холод


Новину повідомляє «Преса України».
Американським біологам вдалось визначити, чому у умовах жахливого холоду вижили мамонти. Саме для цього вченим потрібно було порівняти ген мамонтів та їх близьких родичів слонів.

Науковці довели, що тисячі унікальних генів відповідали за зростання шерсті та накопичення підкірних жирів.

Використовуючи лабораторних мишей вчені встановили, як саме діють гени, які відсутні у африканських та азіатських родичів. Гени підживили мишам і після цього гризуни почали надавати перевагу холодним приміщенням.

Наразі дослідження генома мамонта триває, і вчені не покладають надій воскресити вимерлих тварин.

Читайте також:


57%, 4 голоси

0%, 0 голосів

43%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Хлопці воюють за Україну, а не свій бізнес в Україні

ДРГ «Правого Сектора» відправилася на «полювання» (ВІДЕО)
Наталія Світанок 05 липня 2015, 08:12
 
ДРГ «Правого Сектора» відправилася на «полювання» (ВІДЕО)

Днями штурмова рота ДУК «Правого сектору» виїхала на чергове «полювання» у зону антитерористичної операції.

Про це повідомляє ДУК-інфо «Правий сектор», новину передає «Преса України».

Бійці «Правого сектору» відправилися в зону бойових дій на чергові завдання.

«Друга штурмова рота п’ятого окремого батальйону добровольчого українського корпусу («Поплавки») виїхала на чергове полювання у донецькі степи», - йдеться у коментарі до відео.

Зазначимо, бійці ДУК «Правий сектор» за останні дні на фронті знищили багато живої сили ворога, декілька одиниць техніки та взяли в полон російського найманця.

Нагадаємо, у п’ятницю, 3 липня, у Києві на Майдані Незалежності бійці батальйону «Айдар» і ДУК «Правий сектор» провели «Марш Святослава». Добровольці вимагали офіційно визнати факт війни в Україні та на світовому рівні, а також здійснити негайний наступ та закінчити війну на Донбасі.

Читайте також:

Підтримую вимоги протестувальників

Правий «Марш Святослава» у Києві - фотоальбом
Саша Юрчук 04 липня 2015, 07:39
 1928
Правий «Марш Святослава» у Києві - фотоальбом


«Преса України» повідомляє про цю новину і пропонує своїм читачам ознайомитися з фотозвітом про подію.
Ввечері, 3 липня, на столичному Майдані Незалежності бійці добровольчих військових підрозділів – полку «Азов», батальйону «Айдар» та ДУК «Правий Сектор» провели «Марш Святослава». Участь у цьому заході правих організацій також узяв «Автомайдан». Добровольці вимагали офіційно визнати факт війни в Україні, а також здійснити негайний наступ і закінчити війну на Донбасі.

Читайте також:

Справедливі вимоги!

Правий Сектор вимагає денонсації Мінських угод і наступу на Донбас
4.07.2015 11:39



Вчора бійці добровольчих загонів провели марш вулицями Києва.

Про це повідомила прес-служба партії.

За її інформацією участь у ньому взяли добровольці-націоналісти з ДУК «Правий сектор», з полку «Азов», з батальйонів «Торнадо», «Айдар», «ОУН», із ЗСУ.

 — Мета акції полягала в тому, щоб нагадати функціонерам режиму, що якщо вони не можуть захистити довірену їм територію держави від загарбників, в їхньому перебуванні на посадах немає сенсу. І їхнє перебування зовсім скоро наблизиться до кінця. Остання можливість цього не допустити — зробити все необхідне для визволення Донбасу і Криму, а також поставити в основу своєї діяльності національні інтереси України,  — розповіли у прес-службі.

157_BiJSLy92JvHg_a_687_459

Під час маршу було оглошено про наступні вимоги:

1) Офіційно визнати факт війни (не «АТО») в Україні на світовому рівні! Відмова від Мінських домовленостей!

2) Розірвати усі міжурядові відносини з російською федерацією!

3) Надати ВСІМ добровольчим формуванням гідне озброєння! А також належні права і соціальне забезпечення!

4) Активізувати інформаційну роботу в суспільстві щодо реальної серйозності ситуації на сході країни!

5) Негайні кадрові зміни в міністерстві оборони та армії!

6) Справедлива та негайна кара для державних злочинців часів Януковича!

7) Реальна та переможна боротьба с корупцією!

8) Націоналізувати російський бізнес в Україні та використати його ресурси для стабілізації української економіки!

9) Розпочати повномасштабний наступ на окупантів до повного відновлення єдності території України!

10) Зміна олігархічної зорієнтованості держави на національну!

Окремо заявлена вимога: Звільнити негайно усіх політв’язнів! Йдеться про всіх патріотів, що захищали честь української нації і за це попали за ґрати.

Цинізм, жорстокість, нахабство = кацапстан

В МЗС РФ заявили, що Росія використає ядерну зброю у випадку "оборони"Субота, 04 липня 2015, 10:25

Положення російської військової доктрини в частині застосування ядерної зброї носять лише "оборонний характер".

Про це в інтерв'ю "Інтерфаксу" заявив директор Департаменту з питань нерозповсюдження та контролю над озброєннями МЗС РФ Михайло Ульянов.

"Відповідно до доктрини, як і раніше, РФ залишає за собою право застосувати ядерну зброю у двох випадках: у відповідь на застосування проти неї та (або) її союзників ядерної та інших видів зброї масового знищення, а також у разі агресії проти неї з застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлено саме існування російської держави", - заявив Ульянов.

"Цілком адекватні положення суто оборонного характеру. Ніякої загрози зовнішньому світу вони не несуть і лише служать попередженням потенційному агресору, якщо такий з'явиться", - підкреслив він.

При цьому дипломат назвав "недобросовісними" твердження про підвищення ролі ядерної зброї в новій редакції російської військової доктрини.

"Порівняно з колишньою редакцією доктрини у відповідному розділі ніяких змін не відбулося. Більш того, в цьому документі з'явилося нове поняття неядерного стримування, що об'єктивно знижує роль ядерних озброєнь в наших доктринальних установках", - заявив Ульянов.

Цивілізація укрів

Цивілізація укрів. Осягаючи історію майбутнього…

Провидіння рідко дає прямі сигнали. Осягаючи історію майбутнього, ми шукаємо у нашому повсякденному житті деталі, що претендують на те, аби називатися тенденціями.

А деталі ці всюди, потрібно тільки вміти їх читати.

Ось - репортаж російського історика Сергія Медведєва у російському"Форбсі", присвячений поїздці у Львів. Море захоплення, неочікуване від росіянина. Побачив там щось ностальгічне? Чи нездійснену мрію власного народу упізнав? Із заздрістю називає "лігво бендерівців" справжнім столичним містом, порівняно з яким Москва - дрімуча провінція. "Дивовижним чином, пише він, Україна в облозі, що переживає сплеск національної самосвідомості, сьогодні більш глобальна та космополітична, ніж Росія - нафтова провінція світової економіки".

Космополітизм - лайливе слово, пам'ятаємо ми з дитинства. Підозріле, з точки зору справжнього українського патріота.

Замість національного відродження кого ми бачимо на керівних посадах? Грузини, литовці. З якого дива вони поміняли громадянство, аби займатися реформами у нас? Що так прив'язало колишнього президента суверенної держави до України, що він наважився ризикнути ім'ям та іміджем, і очолити Одеську область?

Чому уся Європа й Америка з таким завидним терпінням возяться з нами, захищаючи від московського ярма і рятуючи від економічного колапсу?

Зрозуміло, чому возяться з Грецією - це, можна сказати, колиска західної цивілізації. Можливо, і ми десь недалеко, може, й у нас заварюється щось цивілізаційне?

Взятися б за це питання філософам і соціологам, спробувати здолати аберацію близькості, побачити за деревами ліс!

І якщо візьмуться, то одразу згадають слова відомого американського історика Феліпе Фернандеса-Арместо про те, що країни, які ставали центрами цивілізації, завойовували світ не силою зброї, а тими своїми цінностями, які залучали до них уми і серця навколишніх народів. Втрата ж привабливості вела до відтоку мізків і послаблення волі, а потім - і занепаду цивілізацій.

За п'ятсот років до нашої ери міста-держави Еллади здавалися персам малопомітними прищами на тілі гігантської імперії царя Дарія. Але імперія згинула безслідно, а елліністичний світ, проживши тисячу років, надихає нас своїми ідеями і звершеннями і сьогодні.

А в ХVI столітті невелика провінція на околиці великої Іспанської імперії - Нідерланди - захотіла свободи і демократії.

І герцог Альба, який підписав 18 тисяч смертних вироків і говорив, що "нескінченно краще шляхом війни зберегти для Бога і короля державу збіднілу і навіть розорену, ніж без війни мати її у квітучому стані для Сатани і його посібників єретиків" - цей герцог ійуся іспанська імперія опинилися у глибокому минулому. А з Нідерландів, власне кажучи, і почалася, ліберально-демократична Європа.

Як би не звірствувала Росія в Україні, не бажаючи віддавати її, "квітнучу єретикам", як би не лякала ядерним кайлом, уся ця Московська "цивілізація" (якщо така є) давно перестала бути привабливою для народів, що оточували її. За останнє століття, від неї утекли усі, хто тільки міг. А ті, хто залишився (на зразок Білорусі з Казахстаном) впали в цивілізаційну кому - від страху вторгнення - і втечуть, щойно випаде нагода.

Чим же може привернути поранена, балансуюча на межі дефолту Україна?

Ні високим рівнем життя, ні економічними перспективами, ні показовою чесністю чиновників похвалитися не можемо.

Філософи і соціологи знову звернуться до класиків і згадають Арнольда Тойнбі, який в книзі "Осягаючи історію" вчить: цивілізації, що народжуються, притягають ойкумену нестандартними відповідями на виклики, що встають перед ними. Чим з більшою кількістю викликів стикається народ або група народів - викликів кліматичних, військових, соціальних, екологічних, чим численніше виявиться покоління людей, здатних вистояти у цих випробуваннях, і чим потужнішою буде їхня реакція, тим більше шансів у країни стати цивілізацією.

Видатний мислитель митрополит Антоній Сурожський сказав про це по-іншому: богообраним стає не той народ, який піднесений, а той, який принижений і важче за всіх страждає.

Чи варто перераховувати, скільки випробувань випало на долю нашого народу, скільки воєн, революцій, страт, голодоморів та екологічних лих? Скільки разів і пам'ять про нього, здавалося, була стерта з історії, і скільки разів він відроджувався.

Улюблений філософ Путіна Сергій Переслегін на початку двохтисячних мав визнати: українці так відчайдушно боролися за свою державність, що заслужили її.

Так, заслужили. Державність. Але стати цивілізацією? Чи не занадто заносить авторів?

Ось тут філософи і соціологи повинні згадати про популярну сьогодні теорію множинності цивілізацій. Згідно з якою стати такою може майже кожна країна.

Є у світі країни-цивілізації: Японія, що відповіла ще у XVI столітті на виклик неминучої екологічної катастрофи унікальним природоохоронним експериментом сегунів клану Токугава, або Ефіопія - християнська африканська держава, що вистояла перед викликами ісламського оточення і християнського розколу, Ізраїль, що повернув державність майже через дві тисячі років.

Є і зовсім маленькі, острівні держави-цивілізації. Їх згадує у своїх книгах знаменитий історик і мандрівник Джарред Даймонд. В одному, народи файу ось вже кілька століть ведуть кровопролитні міжусобні війни тільки тому, що у них (на подив європейців) зовсім відсутні будь-які політичні та соціальні механізми мирного розв‘язання суперечок!

Інша міні-цивілізація - Тікопіа - навпаки, ось вже три тисячоліття живе практично без воєн і революцій (останній озброєний конфлікт датується XVII століттям), завдяки унікальній системі обмеження народонаселення.

Методи ці, на погляд європейця, дикунські - що включають і умертвіння немовлят, і добровільні самогубства - зате тут ніколи не було голодомору, усі рішення приймаються консенсусом, і острів схожий на щедрий плодоносний сад.

Немає межі цивілізаційному різноманіттю у нашому світі! І не проблема стати країною-цивілізацією, ізольованою від світу, ворогів та світових імперій.

Подвиг - це стати "стержневою країною" (за термінологією Хантінгтона) цивілізації, що народжується. Тією, за якою потягнуться розчаровані народи, із згаслом пасіонарністю і мрійливою лінню в умах, ті, кому, щоб повстати, потрібен приклад і заклик.

І такий шанс в України є. Запорука цьому, як ні дивно, - той нестійкий стан вічної кризи, в якій перебуває, перебуваючи на самому розломі цивілізацій, наш народ.

Охочі заглибитися у питання обов'язково згадають слова того ж Хантінгтона про те, що у будь-якої країни, що розривається доцентровими силами кількох світових цивілізацій, є три шляхи: або бути силою захопленою однією із сторін, або бути розколотою, або самим зайняти місце "стрижневої країни" і почати будувати новий цивілізаційний дім.

Ми не одні такі на планеті. Вибір стоїть і перед Туреччиною, що коливається між Заходу і світом ісламу, і перед Іраном, що не знайшов себе в арабському оточенні. І (у перспективі) - перед Білорусією, ще сплячою, але яка неминуче побачить себе на цивілізаційному розпутті.

Центром якої цивілізації могла б стати в майбутньому Україна? Окиньте поглядом карту Східної Європи - можливості безмежні. Це і забутий формат потрійного союзу Польщі, Литви і України. Чи - Причорномор'я - де нашими союзниками будуть Молдова, Грузія, і, ми упевнені, Крим.

Україна не найблагополучніша і не найбільш інтелектуально просунута країна в цій компанії, і, здавалося б, смішно чекати від не лідерства. Але (згадаємо Тойнбі) головне - приклад гідної відповіді на історичний виклик. А виклик цей сьогодні видно усім.

І те, що відбувається - це тільки початок шляху. Для того, щоб набути міцності, країни-цивілізації потрібно дуже багато передумов.

Перше, це своя цивілізаційна історія. Ви думаєте, це чисто з інтересу Росія витрачає неймовірні зусилля, намагаючись відняти у нашого народу право вважатися спадкоємцями Київської Русі? До появи на світовій арені держави Україна на російські історичні міфи і претензії дивилися крізь пальці.

Але цивілізаційний дух Київської Русі як європейської держави, збережений Великим князівством Литовським і Російським, який визрів у демократичних вільностях, передовій науці і культурі древнього Києва і Львова, все виразніше виштовхує Росію на узбіччя Європи, в обійми її дійсного, а не вигаданого минулого - як улусу Золотої орди.

Ведучи свою країну в Китайську цивілізацію, Путін підсвідомо звільняє місце на карті європейської історії для України.

Друге - своя релігія. І нам здається, процес її народження вже відбувається. Ситуація у нас - унікальна. Є греко-католицька церква - яка відірвалася від православ'я, але не прийшла до кінця у католицизм. Поруч піднімається Українська православна церква Київського патріархату, яка за 25 років безповоротно розійшлася з Московським православним фундаменталізмом. І якщо говорити про прийдешнє об'єднання церков, то саме цих двох. З тим, що на їх основі народиться нова релігія. Не сьогодні, можливо - через півстоліття.

Третє - своя писемність. Не мова - а писемність, алфавіт. Читаючи кирилицею, ми не вийдемо з орбіти "руського миру". Адже змішення латині, грецької і церковнослов‘янської історично відрізняло учених і філософів допереяслівської України.

Українське суспільство експериментувало з письмом - і в літописі Самовидця і в картинах Нарбута. Чом би не повернутися до цих експериментів?

Не варто боятися того, що латино-кирилічний мікст не буде зрозумілий оточуючм. Європа і кирилицю не розуміє. А Росія хоч і пише тими ж буквами, а й про речі для нас чужі. І потім, Кирило і Мефодій просто експериментували, невже ми не здатні повторити цей досвід?

І, нарешті, спосіб життя, самобутність громадського устрою. Безумовно, вивчаючи цю сторону питання, соціологи і філософи належним чином оцінять значення Майдану, добровольчого і волонтерського рухів, як феномену українського громадянського суспільства.

Видатний психолог Роберт Ділтс назвав би його суспільством героїв. На думку ученого, пасіонаріїв ("чемпіонів") і "героїв" відрізняє істотна риса. "Герой, - відзначає Ділтс, - це, загалом, нормальна людина, яка покликана життям до дії в екстраординарних обставинах. Чемпіон - це людина, яка бореться за певний ідеал, який він вважає правильним шляхом, правильною картою світу. А усі, хто проти цього ідеалу, - вороги".

Все той же виклик і відповідь на нього. Звичайні, нічим не примітні у мирний час люди у потрібний момент вийшли на захист Майдану, відповівши на заклик і віддавши за нашу свободу свої життя, встали на чолі добровольчих батальйонів, розгорнули військову логістику, покрутіше дипломованих фахівців і, коли прийде час, повернуться до своїх колишніх занять.

Це - цікавий цивілізаційний зріз громадської психології, "оспіваний" і Шпенглером, і Тойнбі, і Фукуямою. Хто знає, можливо, саме він і надає нашому народу той неповторний шарм, який у сьогоднішніх умовах виводить українців на перші ролі у цивілізаційному процесі.

Звичайно, цілі "цивілізації укрів" ще належить сформулювати. І немає жодних гарантій - адже так легко залишитися нічим, лопнути як мильна бульбашка.

Уся історія Землі покоїться на уламках нездійснених цивілізацій. Тому вважайте цей опус провокацією, спонуканням до пізнання історії нашого майбутнього, тим самим закликом, який має породити героїв.

І ще. Як писав Арместо, "запорука цивілізаційної перспективи - це віра у своє велике майбутнє". А тому не звертайте уваги на тих, хто єхидно скаже: знову перетворюють Україну на батьківщину слонів. Слонів - не слонів, але колись на території нинішньої України вже сталася одно подія, що змінила хід історії нарівні з відкриттям вогню і винаходом колеса.

Процитуємо востаннє все того ж Арместо. Ось що він пише у своїй книзі "Цивілізації": "У середині п'ятого тисячоліття до н.е. в поселенні Середній Стог у середній течії Дніпра, де річка тече на схід (це поряд з островом Хортиця! - авт.), вершники залишили купи сміття, повні кінських кісток. Це були ПЕРШІ відомі люди, кому вдалося одомашнити коня".

Перші. Вершники. Вже не перший рік за цю нашу першість змагаються і в Росії, і в Казахстані. Ну що ж, позмагаємося! Головне, що ми були і, немає сумніву, будемо на коні.

Євген Якунов, Віктор Мішковський, Київ.

Москалі не були б москалями, коли б не брехали

У Путіна захотіли, аби Порошенко погодив децентралізацію з бойовикамиЧетвер, 02 липня 2015, 13:11

Прес-секретар президента РФ Путіна Дмитро Пєсков слідом за лідером терористів на Донбасі висловив невдоволення тим, що Київ не проводить переговори з бойовиками щодо децентралізації.

Про це він заявив у четвер журналістам, передає Інтерфакс-Україна.

"Наскільки я розумію, яких-небудь контактів між Києвом і представниками Донбасу тут так і не було і, безумовно, підготовка таких законопроектів без урахування думки представників Донбасу навряд чи може йти в руслі виконання Мінських домовленостей", - сказав він.

Пєсков вважає, що таким чином Київ не виконує Мінські домовленості.

"Москва як гарант Мінських домовленостей, як їх підписант неодноразово і на різних рівнях висловлювала свою глибоку стурбованість у зв'язку з тим, що з боку Києва ці домовленості не виконуються", - сказав він.

"Немає потреби в яких-небудь трактуваннях. Є гостра потреба в прочитанні того, що було підписано, з чого випливає, що, на жаль, вони не виконуються Києвом", - додав прес-секретар Путіна.

Нагадаємо, у четвер ватажок окупованих районів Донецької області Олександр Захарченко заявив, що збирається провести місцеві вибори 18 жовтня.

Він вважає, що Київ вийшов з Мінського процесу, у зв'язку з тим, що вносяться нові поправки в Конституцію України, однак їх не погоджують з бойовиками.

Як відомо, пункт 11 Комплексу заходів з виконання Мінських угодпередбачає проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової Конституції, яка передбачає в якості ключового елемента децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів ). Однак це передбачено після виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під спостереженням ОБСЄ та роззброєння всіх незаконних груп. Останнє так і не було виконано.

Кому бути вірним?

Оксана Сироїд: Взаємодія з окупованими територіями - це стікання кров'юАнастасія Рінгіс, УП _ Четвер, 02 липня 2015, 08:38
Версія для друкуКоментарі1

Коли у вересні минулого року ми зустрічалися з юристом Оксаною Сироїд, тоді - директором Української Правничої Фундації та членом РПР, на питання навіщо вона йде у велику політику, Сироїд діставала з дамської сумочки Конституцію.

Це був ії головний аргумент.

"В Україні дуже мало людей-конституціоналістів, які розуміють Конституцію як суспільний договір, і які розуміють довгострокові наслідки таких проектів як децентралізація", пояснювала тоді вона.

Здається її головна битва програна.

Минулого тижня глава Конституційної комісії, спікер ВР Володимир Гройсман представив Венеційській комісії текст проекту змін до Конституції України.

Комісія схвалила зміни до української Конституції, хоча і зробила деякі зауваження.

Президент радісно заявив: "Цей варіант конституційних змін в частині децентралізації повністю відповідає Європейській Хартії".

Сироїд, віце-спікер ВР, член конституційної комісії, що входить до робочої групи з питань децентралізації та судової реформи, обурилась, та написала пост в фейсбуці.

Тепер вона – головний критик змін до Конституції, які ініціював президент. Віце-спікер вважає, що нові поправки до Конституції призведуть лише до посилення президентської влади.

Ми зустрічаємося з віце-спікеркою недільного ранку в одному з кафе біля Дніпра. Цю зустріч ініціювала сама Оксана Сироїд.

Зараз вона шукає будь які способи вплинути на дві ключові поправки – до Конституції і статус Донбасу.

"Настя, я вам тут наговорила на три строки….", – жартує вона. "Оксана, на три строки в парламенті", – жартує "Українська правда".

– Ви розкритикували поправки до української Конституції, яку схвалили Венеціанська комісія. Чому?

– Процес змін до Конституції є жорстко зманіпульований.

Є конституційна комісія, створена президентом, яку очолює голова Верховної Ради –Володимир Гройсман. Конституційна комісія працює в форматі трьох робочих груп: група з питань децентралізації, група з питань судової реформи і група з питань прав людини.

Я працюю у двох групах: у групі з питань судової реформи і в групі з питань децентралізації.

Найважливіша зараз річ – це частина, яка стосується децентралізації. Тому що там закладено дуже багато підводних каменів, які можуть становити небезпеку для української державності.

В документі є закладені речі, які не мають нічого спільного з децентралізацією. Там радше йдеться про "доцентралізацію" влади.

– Що ви маєте на увазі під "доцентралізацією"?

– Проблема є в кількох вимірах. По-перше, баланс влади в новій Конституції не покращується, він погіршується.

Уряд не має повноти виконавчої влади. Тобто ця виконавча влада підірвана повноваженнями президента як інституту. Я не кажу про подання кандидатури прем’єра.

Але те, що президент має повноваження призначати, фактично подавати двох міністрів самостійно – це фактично робить тих двох міністрів поза площиною відповідальності уряду.

Там, де діють парламентсько-президентські республіки, наприклад, в Польщі – поляки відмовилися, їм було також важко, президент відмовився від таких повноважень

Друга річ – це повноваження уряду самостійно формувати представництво державної влади на місцях. Сьогодні ми маємо місцеві адміністрації – обласні районні державні адміністрації, їх голів призначає президент за поданням уряду.

Фактично це позбавляє уряд можливості впливати на здійснення своїх повноважень на місцях. Бо на місцях керують люди, які підпорядковані президенту. Так було з 1996 року. І це не змінюється.

Розумієте, коли люди будуть вимагати відставки уряду, вони ж не будуть звільняти за політику на державному рівні, вони будуть вимагати його відставки через те, що нічого не робиться на місцях. А уряд не має можливості на це вплинути.

– Володимир Гройсман пояснює, що на місцях є дві влади: є влада місцевого самоврядування і державна. Так от, державна влада має слідкувати за тим, щоб влада місцевого самоврядування не виходила за межі повноважень, визначених законом. А друге – забезпечувати впровадження того, що вирішив уряд. В чому проблема?

– Проблема не в конкретному президенті, а в інституті президентства, який непідконтрольний парламенту, але в той же час здійснює контроль за роботою виконавчої влади на місцях.

Згідно з новими змінами, президент буде призначати префектів. Тобто він забирає частину виконавчої влади, яка стає непідконтрольна парламенту. Ось у цьому небезпека.
Якщо ми не задоволені діяльністю префектур, ми ніяк не може на це вплинути. Тому що де-факто за їх діяльність відповідає президент, а він непідконтрольний парламенту.

– Тоді виникає питання, як Венеційська комісія схвалила ці поправки?

– Венеційська комісія виявилася дуже непослідовною у своїх висновках.

Ще минулого року, коли президент подавав схожі зміни, висновки Венеційської комісії були набагато критичніші. Але чомусь в цьому році висновки, які вони озвучували під час засідання Конституційної комісії і після, виявилися різними. Вони поставилися дуже толерантно до того, до чого раніше ставилися дуже критично.

І у мене до них також великі питання.

Наприклад, представники Венеційської комісії під час розмови зі мною говорили про можливість надання автономії окупованим територіям в межах Конституції України.

 

На що моя відповідь була категоричною, що право змінювати Конституцію – це право українського народу і українська Конституція ніколи не буде заручником міжнародного тиску, бо це просто приниження українців

– Що взагалі пропонується цими змінами до Конституції?

 – По-перше, пропонується, щоб органи місцевого самоврядування, їхні повноваження достроково міг припиняти президент і замість цього призначати пряме президентське правління строком до півроку.

 Можливо це робиться для того, щоб припинити будь які сепаратистські настрої?

– Так, є така теза – десь почався сепаратизм в якійсь раді, яка проголосила якусь свою незалежність, і президент одразу припиняє їхні повноваження.

Але чи ми були свідками багатьох покарань за сепаратизм впродовж останнього року? А за це відповідають СБУ та прокуратура, які також підконтрольні президенту.

При цьому пропозиція є така, щоб всю виконавчу владу на місцях також формував президент.

Тобто президент далі буде призначати префектів в областях і районах, за поданням уряду, але звіільняти самостійно – це пропозиція. І президент може припинити достроково повноваження органів місцевого самоврядування і призначити своє пряме правління.

 Тобто громади та органи місцевого самоврядування будуть підпорядковані фактично президенту?

 Фактично так. Президент може мати повноваження достроково припинити повноваження органів місцевого самоврядування у трьох випадках.

У випадку виходу їх за межі повноважень, які порушують національну безпеку, територіальну цілісність і суверенітет. Але у таких випадках, поки не будуть призначені вибори, то пряме правління повинно забезпечуватися урядом, а не президентом.

Якби ці повноваження достроково розпускати органи місцевого самоврядування були в Януковича під час Майдану, то всі органи місцевого самоврядування, які підтримували тоді громадський рух по всій Україні, були розпущені би за один день і призначене пряме президентське правління.

У той час, коли президент має величезний обсяг повноважень, він не має жодної фактично підзвітності. Є тільки імпічмент, який є абсолютно недієвий. Так він був закладений з 1996 року.

Я жодним чином не заперечую, що ми можемо наділяти президента більшим обсягом повноважень. Але тільки за умови більшої відповідальності його перед парламентом.

– Ви також самовіддано критикували судову реформу, написану президентською командою за те, що президент залишає за собою право призначати суддів, а ви тоді пояснювали, чому важливо вивести їх з політичного впливу. Тим не менш, вам вдалося відстояти небагато, але в цілому ви програли цю битву. Зараз як оцінюєте шанси?

 Фактично, всі повноваження президента, які були початково в президентському законі про судову владу, вони збереглися.

Більше того, сьогодні в рамках обговорення змін до Конституції планується цю владу закріпити у Конституції. І це також величезна маніпуляція. Тому що ці повноваження не є притаманними для президента.

Якщо ми говоримо про церемоніальне призначення суддів, так. Але не переведення, не звільнення, не ліквідація судів – це те, що не може належати президенту. Проти цього виступає дуже обмежена кількість людей. Але щоб ви знали, хто це відстоює – це відстоюють самі судді.

Це не я програю. Це програє суспільство. Я намагаюся донести до суспільства ризики. Я не критикую президента. Мені важливо пояснити людям, який стан речей і куди ми рухаємося.

Ця "доцентралізація" йде не тільки в розділі органів місцевого самоврядування. Вона також йде в розділі судової влади.

 

– Яку позицію займає "Самопоміч" щодо конституційних змін?

– Ми не можемо поки мати позицію. Текст змін був розданий в момент голосування. Як голосували люди, які не бачили цього тексту?

Між тим, як роздали текст і моментом голосування, минула година. Людина, яка не працювала з цим документом, не може осилити цей текст. Ми будемо обговорювати подальший план на фракції.

Фракція підготувала пропозиції стосовно змін до Конституції: запровадження інституту державних урядників, відповідальних перед урядом; припинення повноважень виборних органів місцевого самоврядування необхідно привести до демократичних стандартів; механізм, відповідно до якого парламент конституційною більшістю зможе прийняти рішення про наявність чи відсутність потреби в запровадженні особливостей для будь-яких територій. Ці пропозиції надіслали Президенту. (на момент публікації - ред)

 У вас же непрості стосунки з Гройсманом з самого початку склалися?

– Я такі речі не персоніфікую. Я від самого початку була відкрита і є відкрита для будь-якої добросовісної співпраці.

У мене немає в межах роботи, тим більше такої роботи, як політика, жодних упередженостей, симпатій, антипатій. Тому що є дуже важливі речі, які треба робити.

 В контексті Конституції і закону про вибори хочеться зрозуміти ситуацію по Донбасу?

– Я думаю, що ми маємо зараз три основні загрози. Це загроза, пов’язана зі статусом окупованих територій Донбасу, Конституція, і місцеві вибори.

Вони дуже сильно взаємопов’язані між собою. Це такий вузол.

Ми наче в тиші, тобто ніхто нічого не обговорює. Але що відбувається?

Я думаю, що йде обговорення можливості проведення місцевих виборів на окупованих територіях, хоча публічно про це майже ніхто не говорить.Це потрібно Росії для того, щоб інтегрувати ці території, щоб повісити їх на бюджет України.

По-друге, фактично легітимізувати всіх цих бойовиків, це всеросійське військо – легітимізувати цих російських найманців в Україні. Цього допустити не можна. На окупованих територіях не може йтися про жодні місцеві вибори. Ви ж самі їздили, ви повинні розуміти стан речей. Хто там буде кого вибирати?

Коли політики-іноземці мені кажуть, що треба, щоб просто політичні сили українські знайшли сильних кандидатів, то я питаю: "Сильні – це як? На танку?". Уявити собі вільні вибори там неможливо. Ми сьогодні маємо ту тонесеньку лінію, лінію зіткнення, яка захищає нас від вірусу, пандемії російської пропаганди і безчинства так званих ДНР і ЛНР.

Як тільки ми призначаємо вибори на цих окупованих територіях, ми оцей вірус і аразу поширюємо на всю територію країни.

Ви ж розумієте, як швидко вони інтегруються, як швидко вони зайдуть до органів державної влади.

 

– Ви розумієте, чому президент може йти на такі поступки?

– Тому що це озвучується таким чином, що це є частиною Мінських домовленостей, що повинні відбутися місцеві вибори на окупованих територіях. При чому до того часу, як будуть звільнені ці території.

Бо наша позиція є така, що вибори на окупованих територіях можуть бути проведені тільки якщо повністю виведені російські війська, повністю відновлено контроль за кордоном, відновлено діяльність українських органів влади – міліція, суди і так далі, відновлено діяльність українських політичних партій там, ну, і далі медіа та спостерігачі. Тоді ми можемо говорити про вибори.

Що вимагає Росія? Вимагає, щоб просто були вибори. А частина міжнародної спільноти каже, що якщо будуть міжнародні спостерігачі, то цього достатньо, щоб провести вибори.

Беззастережно, що цього допустити не можна. Я думаю, що всі це розуміють. Ми не можемо з цим загравати. Бо якщо не дай Боже, ми це зробимо, ми втратимо державність і світ про нас забуде.

– Всі критикують це. Але там також є наші люди. Що з цим робити?

– Треба вести перемовини з міжнародними організаціями, але з позиції сторони сильної. Нам слід казати про те, що в зв’язку з недотриманням статуту ООН, в зв’язку з тим, що був порушений Будапештський меморандум, ми сьогодні маємо цю інфекцію.

Поки ми будемо виправдовуватися, що там наші люди, що для багатьох наших підприємств це єдиний ринок збуту і навпаки, що для тих підприємств торгівля з Україною – це єдиний ринок збуту, ми будемо спливати кров’ю.

У цьому треба чесно собі зізнатися. Жгут накласти і уявити, що цього немає. І будувати, відбудовувати економіку з цієї межі. Навіть ті підприємства, які мають ринок збуту на окупованих територіях, якщо вони перелаштуються, вони швидше стануть успішними, ніж постійно намагатися знаходити способи цієї взаємодії з окупованими територіями.

Взаємодія з окупованими територіями - це все стікання кров’ю.

Наш спосіб їх повернення – це успіх. А поки ми будемо мати цю взаємодію – це взаємодія з чорною дірою. Ми ж розуміємо, що там немає юрисдикції нормальної, там немає державних органів.

– Президент приходить до вас на засідання фракції? Він особисто переконує вас голосувати за свої законопроекти?

– Президент час від часу має зустріч з радою коаліції, коли необхідно підтримати те чи інше голосування. Є формат, в якому президент працює – це Нацрада реформ, де присутні і голови комітетів і лідери депутатських фракцій. У нас, як фракції, тільки один раз була зустріч з президентом.

– Будучи віце-спікером, ви відчуваєте різні центри впливу? Взагалі, як вам працюється?

– Пам'ятаєте, було голосування по Укрнафті, коли ми чотири місяці ми не могли проголосувати, щоб обмежити вплив олігарха Коломойського на держпідприємство. Пам'ятаю, як під час голосування до мене підійшов один депутат і каже: "Ну ти розумієш, що мені доведеться ходити в бронежилеті".

Що мене ще шокувало – це голосування за законопроект "право на справедливий суд". Законопроект був напрацьований командою президента. Ми працювали над поправками, їх було більше тисячі, а профільний комітет засідав півгодини. Тобто ніхто навіть вникати не мав наміру. Депутати не бачили текст, за який голосували, крім кількох людей, які читали остаточну версію.

– Вас не лякає така таке ставлення законодавців?

– Не лякає. Це закономірний процес. Тому що ми все ще переживаємо у владі людей з минулої епохи.

– Як ви вважаєте, процес деолігархізації почався? Чи це тільки імітація? 

– Треба дивитися реальності в очі і називати речі своїми іменами. І тоді з цим можна буде впоратися.

Олігархи повинні розуміти, що якщо вони хочуть ще через десять років бути успішним у цій країні, то все, що їм залишається – це стати власниками великого бізнесу, і жити за правилами. Через це проходили всі держави. Тільки хтось 100 років тому, деякі тільки зараз.

– Оксано, є така думка, що "Самопоміч" – теж проект Коломойського. Як ви до цього ставитеся?

– Я не знаю, як це коментувати. У нас є стереотип, що всі політичні сили маніпулюються однією людиною. Такі питання змушують виправдовуватися. А я не розумію, чому. Я жодного разу не стикалася з тим, щоб у мене виникла підозра до людей з якими я працюю у фракції.

Чому ніхто не може уявити, що люди могли об'єднатися заради чогось більшого, а не заради досягнення матеріальних цінностей? Я думаю, такі чутки запускаються технічно.

– Чи з'явилася у "Самопомочі" стратегія щодо місцевих виборів, які пройдуть в жовтні?

 


– Там, де у нас є якісні люди, партія піде на вибори. Там, де наших людей немає, не піде. Вибори – це шанс. Треба дати людям на місцях можливість вибрати того, в кого вони вірять.

І на мій погляд, дуже безвідповідально під політичними шапками і франшизами проводити в парламент людей, які не мають відношення до тієї чи іншої громади. (Наприклад, в 205 окрузі в Чернігові, де балотується Генадій Корбан – ред.)

– Нещодавно був скандал щодо голосування "Самопомочі" по Наливайченку, екс-голови СБУ. Була оприлюднена смс, в якій йшлося, що Андрію Садовому пропонують в обмін на голосування проти екс-глави СБУ...

 Це також була маніпуляція.

Я думаю, що це було зроблено навмисно, щоб відволікти увагу від закону про вибори, від обговорення більше важливих речей. До речі, автор смс-ки, депутат Сергій Висоцький потім вибачився.

Валентин Наливайченко – надзвичайно харизматичний чоловік, розумний, досвідчений, цього ніхто не може заперечити. Але треба говорити про його професійність і ефективність на цій посаді. Ми не оцінюємо його як людину.

Перед тим, як прийняти рішення по голосуванню за Наливайченка, ми запросили його на фракцію "Самопомочі".

Він прийшов, півтори години задавали йому запитання, після цього півтори години обговорювали те, що він представляв.

Вже колишній голова СБУ приніс звіт, який він назвав звітом розслідування злочинів на Майдані. Також документ, який був надісланий в Генпрокуратуру в день, до речі, коли він до нас прийшов. От ми дослідили ці два документи. І на жаль, це все фарс. Ці документи свідчать про абсолютну неспроможність системи і неспроможність ані СБУ, ані Генпрокуратури, ані МВС...

Його призначили для того, щоб він змінив ситуацію. Коли йдеться про розслідування злочинів на Майдані, то перше, що я б хотіла почути від голови СБУ і в принципі від СБУ – це розслідування стосовно ролі самої СБУ під час злочинів на Майдані.

Ми так і не почули відповіді на це запитання, а також на запитання про те, скільки у нас є кримінальних справ за статтею "тероризм, участь у терористичній діяльності". Ви знаєте, що не відкриваються справи за статтею "тероризм" навмисно? Тому що потім ці люди не можуть бути амністовані. А відкриваються за незаконне володіння зброєю, або незаконну участь в воєнізованих формуваннях.

– Чи не здається вам дивним, що фактично сьогодні депутати голосують за урядові законопроекти та президентські. Що вони позбавлені фактично своєї головної функції – законодавчої.

-– Часто порядок денний та процес голосування побудований так, щоб не було часу якісно працювати з законопроектами, вникати.

Навіщо, наприклад, було "гнати" закон про судоустрій і статус суддів? Ми що, бачимо ефективне його впровадження? Чому закон про вибори тягнули до останнього моменту? Я впевнена, що це робиться навмисно, щоб не було якісного процесу обговорення.

Але це принизливо, коли так маніпулюють і депутатів заганяють в кут.

– Чим відрізняється принципово нинішній парламент від парламенту попереднього скликання? Ви відчуваєте якісь якісні зміни у процесі законотворення? Тому що у минулі роки процес законотворення в країні фактично було зруйновано...

– Минулий я спостерігала збоку. Цей – зсередини. Оцінювати складно. Можу точно сказати, що нам ще дуже далеко до того моменту, коли ми можемо назватися Парламентом з великої літери. Це поки тільки зародок парламенту.

Анастасія Рінгіс, УП