Кому війна, а кому...

Волонтер: В Славянске милиция хочет отбить фуру с контрабандой у СБУ. Десант спешит на выручку. СКРИН
16.08.2015 - 00:30

В Славянске местная милиция пытается отбить фуру с контрабандной у фискальной службы и СБУ, на помощь СБУ выдвинулась мобильная группа и десантники на хаммере с крупнокалиберным вооружением.

Об этом в субботу сообщил в своем ФБ волонтер Роман Доник. 

"Хозяин одной из машин решил воспользоваться знакомством (или крышей) и пожаловался своим высоким покровителям. Заместитель, или и.о. начальника уголовного розыска в УМВД Донецкой области Сандросян дал приказ своим операм забрать автомобиль с контрабандой у фискалов. Приехал человек в гражданке и начал "брать на понт". Был послан", – написал он.

По словам волонтера, покровители посоветовали хозяину машины с контрабандой позвонить в милицию с заявлением об угоне автомобиля, чтобы иметь повод забрать машину.

"Сейчас качели в полном разгаре. На поддержку ребятам выехала еще одна мобильная группа и десантники на хаммере с крупным калибром", – сообщил он.

Ранее группа ИС сообщала, что пьяный "Козырь" наткнулся на блокпост ВСУ и попал в плен.

Брехня від ГШ

У Генштабі розповіли подробиці подій під Іловайськом

Угруповання сил АТО наприкінці серпня 2014 року не здійснювало прорив з оточення під Іловайськом, а виходило під гарантії військових ЗС РФ, які на той момент вторглися в Україну. Однак, ці гарантії були порушенні російськими військовими, які впритул розстрілювали наші колони, що є нічим іншим, як військовим злочином.

Про це йдеться в документі, підготовленому Генштабом Збройних Сил України спільно з Центральним науково-дослідним інститутом ЗСУ, щодо аналізу ведення АТО та наслідків вторгнення підрозділів РФ в Україну у серпні-вересні 2014 року.

"Генеральний штаб ЗСУ наголошує, що це не був прорив із оточення. Інакше українські війська не йшли б колонами, а проривалися б найбільш безпечними напрямками та здійснювали його вночі кількома маршрутами у відповідному бойовому порядку на широкому фронті. На практиці цього не було, оскільки це був вихід під гарантії російської сторони. Таким чином, ці дії військових РФ повинні кваліфікуватися як військовий злочин", - йдеться у документі.

Згідно з ним, враховуючи, що обстріли з боку бойовиків та підрозділів ЗС РФ не припинялися, у підрозділів сил АТО в Іловайську закінчувалися боєприпаси, а командири добровольчих підрозділів, "не бажаючи тримати оборону в місті, в ультимативній формі вимагали негайного відходу", штаб АТО розробив замисел з деблокування цього угруповання.

"На той момент у резерві перебувало до півтора аеромобільного батальйону (близько 800 осіб)... Передбачалося залучити для деблокування угруповання в районі Іловайська 79-у та 95-у аеромобільні бригади з додатковою чисельністю близько 2 тисяч осіб, завдати уражень угрупованню військ ЗС РФ та закінчити виконання спеціальних дій у районі Іловайська. Але, у зв'язку з тим, що підрозділи (3-я батальйонна тактична група 72-ї механізованої бригади), які прибули на посилення сектору Б, не виконали завдання з захоплення і утримання визначеного рубежу та затримкою підходів резерву 79-ї аеромобільної бригади, було прийнято рішення провести цю операцію 1-2 вересня 2014 року", - повідомили в Генштабі.

Водночас затримка проведення операції з деблокування була пов'язана з різким загостренням обстановки у районі Луганська, де внаслідок вторгнення 4 батальйонних тактичних груп ЗС РФ була реальна загроза блокування наших військ в районі населених пунктів Лутугине та Георгіївка з подальшим виходом в тил нашому угрупованню в районі міста Дебальцеве.

"Активна фаза бойових дій між нашими військами та підрозділами ЗС РФ і підтримуваними ними бойовиками відбулася 25-26 серпня. Враховуючи завдані їм втрати, було зроблено висновок, що вони будуть уникати втягування у затяжні бої. З одного боку, це пояснювалося загрозою збільшення втрат, які важко було б приховати від суспільства, а з іншого - могло бути розцінено міжнародною спільнотою як акт агресії проти України та використано для застосування санкцій", - зазначається у документі.

Саме тому, переконані у Генштабі ЗСУ, Російською Федерацією були застосовані дипломатичні шляхи для припинення бойових дій та ведення вогню: "Не припиняючи обстрілювати українські війська в районі Іловайська, російська сторона запропонувала їм припинити опір, скласти зброю, здати військову техніку і вийти з оточення. Такі умови були відхилені".

В подальшому, була досягнута домовленість керівництва сектору Б з представниками ЗСУ РФ про вихід з технікою та зброєю. Згідно з домовленістю, на світанку 29 серпня 2014 року після прибуття 2 БТРів зі складу ЗС РФ (один в Многопілля, другий - в Агрономічне) передбачалося здійснити супровід за двома маршрутами двох колон українських підрозділів до рубежу Старобешеве - Новокатеринівка.

Близько шостої ранку 29 серпня в район Многопілля прибув БТР зі складу ЗС РФ, де російським офіцером було повідомлено начальнику розвідки оперативного командування "Південь", що умови виходу змінено і вони дозволять вихід українських підрозділів за одним маршрутом, який вони вкажуть, та без зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки. На запитання українського офіцера: "В чому причина зміни домовленості?", російський офіцер телефонував невстановленому абоненту та кілька разів відтягував час по півгодини.

Читайте також: Щоб назвати винних в Іловайській трагедії слідству треба ще часу

Зрештою, було підтверджено дозвіл на вихід сил АТО з зачохленим озброєнням. "За цей час підрозділи ЗС РФ  зайняли вигідні позиції, та під час виходу впритул розстріляли колони українських військ, які виходили з Іловайська", - наголошується у документі.

Незважаючи на критичні обставини, багато українських бійців прийняли цей нерівний бій і знищили значні сили ЗС РФ. Одночасно керівництвом АТО було задіяно літаки для ураження супротивника. В ході завдання ударів один літак був уражений, льотчик катапультувався. Завдяки героїчним діям українських льотчиків було надано приблизні координати розташування російських військ і по ним було нанесено удари артилерією сил АТО.

При цьому протягом 2-5 вересня 2014 року резерв, який готувався для деблокування Іловайська, здійснив рейдові дії в районі населених пунктів Комсомольске - Тельманове - Новоазовськ - Староласпа для зупинення подальшого наступу противника на Маріуполь. Активні бойові дії велися до 5 вересня 2014 року включно. Тоді ж відбулися переговори на рівні керівництва держав, які завершилися оголошенням режиму припинення вогню та встановлення лінії розмежування сторін задля пошуку дипломатичного рішення. На керівництво РФ за збройну агресію проти України були накладені міжнародні санкції.

На сторінці 20 звіту є карта по виходу з Іловайська.

Красива казка

Антивирус – убийственный для русских
15 августа 2015, 06:462.8т

Русские вдруг поняли, что натолкнулись на антивирус, как на противоядие своей подлой гибридной войне.

Они думали, что только они будут играть в зеленых человечков, путая следы и выдавая тяжёлое за длинное. Но не тут-то было.

Антивирус заключается в том, чтобы (применяя дзэн) развернуть их странные зелёные неопознанные войска (человеческие и лжеинформационные) – против них же. И поломать им мозг. Да так, чтобы они свихнулись. И, как видим, антивирус действует.

Способ простой: тянуть резину до предела, демонстративно идя на все их ультимативные причуды, мирясь с внутренними саботажами олигархов, с пятыми колоннами оборотней, и изощрённым воровством откровенных изменников.

Просто все они могли легко опрокинуть нашу страну навзничь, парализовав банки, уголь, газ, тепло, порты и таможни.

Стало ясно, что Минские переговоры как раз и были придуманы для будущей тягомотины. Особенно учитывая страннейший состав обеих делегаций. Так и предполагалось, что будет некое соревнование, кто "церемонней" не будет выполнять невыгодных никому условий, а лишь ловить рыбку в мутной воде.

Европи’н антивирус заключается в том, что она сознательно тягомотно маневрирует, как тот старик мотылял рыбу у Хэмингуэя ("Старик и море"), пока от рыбы не останутся одни только кости.

Американский антивирус это – веселое поигрывание санкциями и нефтью, будто акупунктурой, лихо продолжая занимать ключевые позиции в мире: и географические, и экономические. А также заботливо разруливать Иран, Сирию, Бразилию, Китай, да и все остальные страны и континенты, обессиливая главного глиняного колосса.

Даже голландцы не рассекречивают детали с Боингом и, угрожая Трибуналом, сеют смятение в путинском мозге. Всё это вынуждает русских панически совершать всё больше непростительных ошибок.

У них просто сдают нервы, и они теряют над собой контроль. Ведь никто не заставлял чуркина говорить на Совбезе о том, что преступники останутся "безнаказанными". Никто не заставлял лаврова произносить перед камерами абсолютную для них катастрофу, что Саудовские принцы дебилы.

Да и putin, уничтожающий продукты питания, – это карикатура для всего мира. Только представить, что человек, претендующий на должность императора и  Властелина мира, в порыве агонии давит сыр и хэм.  

Так вот! Разве не писали мы все о том, что до тех пор, пока ватники не ощутят стихийное бедствие в своём х о л о д и л ь н и к е, никакие санкции их не проймут!?

И вот, этот момент наступил! Putin посягнул на самое святое: на продукты питания!

И напрягшиеся вдруг ватники ощутили, как на их спине проступает холодный пот – от неизбежной расплаты за всё то, что они бесовски натворили в своём безбашенном крымнашевом шабаше.

До них дошло, что скоро нечего будет кушать. Наиболее смекалистые россияне уже бросают свою менеджерскую бесперспективщину и учатся на колоде разделывать говядину и свинину. Потому что уже очень скоро главными людьми там станут завскладом и завбазой. 

Антивирус оказался, что надо.

В шахматах есть два способа выиграть партию: а) комбинационный путь с жертвами фигур, и б) позиционный, с медленным давлением и захватом важных полей и диагоналей для будущего мата противнику. Мы выбрали второй путь.

Кто помнит, Каспаров катастрофически проигрывал Карпову 0:5, и уже не было никаких шансов (игра была до 6 побед)…, когда Ботвинник неожиданно посоветовал ему дикий план: ты, говорит, даже если будешь иметь выигрышную позицию, тяни время (!), своди все партии побыстрей к ничьей, так, чтобы никто ничего не понял. И сделай 10-20-30 ничьих. Этим ты обескуражишь соперника, а потом возьмешь его голыми руками. Так тогда и вышло.

Тягомотина в том матче длилась несколько месяцев, все устали, и готовы были уже хоть на что. Каспаров довел счет до 3:5, а потом матч вообще отменили, а в следующем Каспаров выиграл.

Конечно, я понимаю, что война – не чепуха. Но главное всё же – манёвры.

Поэтому это только так кажется, что у нас всё идет медленно. На самом деле, всё идёт быстро.

И додавить супостата у нас сил, времени, антивирусных инъекций и куража xvatit.

Українські скотомогильники широко відчинені окупантам

Комбат «Козир» здався ЗСУ навмисне з переконання, що краще полон, ніж загибель
Оля Гузенко 15 серпня 2015, 06:21
 736
Комбат «Козир» здався ЗСУ навмисне з переконання, що краще полон, ніж загибель


Новину повідомляє кіберрозвідка з посиланням на блогера Олександра Жучковського, передає «Преса України».Командир 1-го батальйону 7-ий бригади терористів Андрій Козиренко здався в полон ЗСУ не по п'яні, а усвідомлено. Деякі бойовики припускають, що це заклик до дії: мовляв, краще здатися в полон до українських силовиків, які відносяться до полонених по-людськи, ніж загинути під час чергового наступу. Його вчинок викликав кипиш і у «військового керівництва ЛНР»: підрозділ, яким керував «Козир», вирішили розформувати.

«Не знаю, чим був продиктований крок "Козиря", але вже ясно, що він до нього готувався. Перед своїм відходом з групою на український блокпост він був нетверезий, зняв папаху і натільний хрестик з проханням передати його родичам. При собі у нього була тільки граната і один ПМ », - повідомив Жучковський.

Після цього, підійшовши до блокпосту, «Козир» кинув гранату в танк українських бійців, а своїм бойовикам наказав швидко йти. Вони ще почули тільки один постріл и більше свого комбата наживо не бачили. А потім з'явилося відео з його допитом. Таку версію подій розповіли блогеру «товариші по службі» комбата.

«Зараз відбувається зовсім незрозумілий мені прецедент - 7 бригаду ДНР (частиною якої був батальйон "Козиря") включають в корпус ЛНР. Можливо - через події з "Козирем". Бригаду виводять з Дебальцеве, сюди вже наїхало начальство з ЛНР і описує майно підрозділів. Бригада і так розсипалася, а тепер бійці повально звідти йдуть», - повідомляє Жучковскій.

Тим часом аналіз джерел з Мережі дозволив кіберразвідникам зробити висновок, що бойовики, якими командував «Козир», сприймають його вчинок як заклик до дії. При цьому, як зізнався сам полонений, він вважає Мінськ «піаром 4-х сторін», а також на допиті розповів, що до нього як до полоненого ставляться добре.

«Підконтрольні РФ ЗМІ запускають чутки про швидкий напад з боку України і паралельно готують підконтрольні їм підрозділи до атакуючих дій, ймовірно, сподіваючись знищити "дикі" бригади в м'ясорубці першого ешелону атаки. В таких умовах перед ідейними представниками місцевого "ополчення", яким був "Козир" постає питання виживання, або вести переговори і здаватися українським силовикам, або стати інструментом гри Кремля і загинути за чужі інтереси», - йдеться в повідомленні кіберрозвідки. 

Нагадаємо, бійці сил АТО затримали бойовика терористичної організації «ДНР» - колишнього командира бригади з позивним «Козир».

москалі = орда




Світлина від Аркадія Бабченка.

С какого-то момента мне стало совершенно плевать, что будет с этой страной. Более того - не просто плевать, не просто безразлично, а… Впрочем, прокуратура запрещает говорить, что я действительно думаю по этому поводу. 
Я не могу ничего изменить в этой стране, где две трети населения съело свой мозг, где зомбоящик превратил людей в не желающую думать орущую протоплазму с пеной на губах - да ладно бы просто не думающую, действующую! - где сто миллионов фанатичных фашиствующих зомби вылезло на поверхность, где жены отказываются от своих погибших мужей-солдат за деньги, где родители своим молчанием отказываются от своих оказавшихся в плену сыновей, а дети приходят на могилу погибшего на "Курске" отца с портретом человека, сказавшего "Она утонула". И про десять долларов тоже сказавшего.
Мне совершенно плевать, как так произошло. Плевать на причины, по которым люди съели свой мозг. Не интересует.
Мне уже даже не жаль, что у меня больше нет страны. Эта территория, населенная этими людьми - это не моя страна. 
Впрочем, чего там, она всегда была такой. У них было десятилетие свободы, с девяносто первого по двухтысячный, они не завоевали эту свободу - им дали её, дали бесплатно, даром, только живите, стройте свое будущее! - но они не могут жить свободными, им страшно жить свободными, и эту доставшуюся им бесплатно свободу они с величайшей радостью при первой же возможности обменяли обратно на "вертикаль власти", на "мочить в сортире", на стабильность, величие, подполковника кгб, протреты Сталина и крымнаш. Сами. Принесли обратно на блюдечке. Вместе с поводком и намордником.
Мне плевать, как так получилось. Плевать, что с ними будет. Плевать, что будет с этой территориией - именно территорией, страны уже нет, как нет и нации, лишь группки атомизированных озлобленных зомби, ненавидящих всех остальных, кто не входит в их стаю. Плевать. 
Жизнь в гетто - любви к гетто не способствует.
Я ничего не могу изменить, хотя видит бог, я пытался. Я правда пытался. 
И если бы эта страна провалилась в яму сама по себе - еще полбеды. Но ей же мало убивать только своих собственных граждан. Ей же обязательно нужно убивать еще и чужих. Жечь в танках не только своих детей, но и чужих. Зомби не хотят убивать только друг друга. Зомби хотят убивать еще и людей.
Да, империя разваливается, по историческим меркам ей осталось недолго, и что будет дальше - очередная кровавая гражданская мясорубка ли, нефть в обмен на продовольствие и внешние управение ли, Китай ли от моря до моря, группка дробленых бандитских днр-лнр на одной шестой части суши ,от которых весь остальной мир отгородится каменной стеной, отобрав предварительно ядерную дубинку, православный игил или настоящий игил и неизменно последующее за ним средневековье в прямом смысле этого слова - уже плевать. 
Как именно умрет эта территория - мне уже не важно.
Страшно лишь от того, что Мордор, издыхая, утащит с собой еще и тысячи и тысячи жизней нормальных людей. 
Я ничего не могу изменить в этой стране. Я пытался - мы пытались - но не смогли. Их больше. Их много. Их миллионы. 
Но все равно - извините.

Дійсно, х-ня якась

Однажды утром Штирлиц зашёл к Мюллеру. настроение у Мюллера было мрачное.
— Господин группенфюрер, что случилось? Русские уже в пригородах Берлина?
— Штирлиц, бросьте ваши дурацкие шутки! Мне приснился страшный сон! Мне приснилась Германия 2015 года!
— И что же, там всё так плохо?
— Не то слово, Штирлиц! Представляете, у нас в Германии канцлер - баба, министр иностранных дел - пед...аст, на заводах Даймлер-Бенц работают турки, Германия оплачивает долги греков и испанцев. Вместо факельных шествий — гей-парады, мы платим деньги евреям и выполняем команды негра из Америки! Фашисты в Кремле, а не в Рейхстаге, Россия воюет с Украиной, а Германия, представьте, Штирлиц — ГЕРМАНИЯ - уговаривает Россию не воевать!!!
"Действительно, херня какая-то..." — подумал Штирлиц...


   

боді бо, та іншим дибілам секти "жити по новому"

Сергій ДацюкФілософ
ВІЙНА НА РОЗРИВ14 серпня 2015, 10:49

Якщо не станеться наступу російсько-терористичних військ до осені 2015-го року, то в Україні буде реалізована модель "війни на розрив". Ця модель є однією з трьох, які були означені в моїй статті "Прогнози на осінь": "війна на винищення", "війна на виснаження", "війна на розрив". Причому вибір однієї з трьох моделей прогнозувався для української революційної влади і для російського тоталітарно-мілітаристичної влади до осені 2015-го року.

В останній час українська влада та українське суспільство все більше схиляється до вибору моделі "війна на розрив". Модель "війни на розрив", як зазначалось в згадуваній статті, означає "встановлення лінії розмежування між Україною та ДНР-ЛНР, оголошення території окупованою та її жорстку ізоляцію і блокаду."

Робота ОБСЄ на модель "війна на розрив"

Модель "війна на розрив" потребує зовнішніх спостерігачів. Такими зовнішніми спостерігачами є Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ (СММ ОБСЄ), яка щоденно викладає свої звіти по ситуації на окупованій території Сходу України.

На самому початку роботи цієї Місії було багато нарікань на її необ'єктивну позицію. Також фіксувалися факти явної роботи Місії на Росію, коли військова інформація щодо позицій та дій ЗСУ потрапляла до рук супротивника.

Останнім часом Місія надає більш виважену і об'єктивну інформацію. Така інформація не подобається Росії в особі керівництва ДНР та ЛНР, оскільки вона підриває стратегічну мету Росії – вести приховану війну проти України і публічно відмовлятися від наступних фактів: 1) постачання зброї з Росії на територію ДНР і ЛНР; 2) присутності російських військових комбатантів та спеціалістів на території ДНР і ЛНР; 3) управління і фінансування цієї війни з боку Росії.

Якщо уважно проаналізувати, наприклад, останні три формальні звіти про військові дії на території ДНР і ЛНР, особливо так звані "annexed table", посилання на які можна знайти в самому кінці кожного звіту, – за 1011 та 12 серпня 2015 року – то можна зробити декілька важливих висновків.

1) Ініціатором обстрілів і посилення їх активності є бойовики ДНР і ЛНР; 2) Обстріли ЗСУ завжди ідуть у відповідь на ініційовані обстріли ДНР і ЛНР; 3) Навіть коли представники СММ ОБСЄ не можуть встановити ініціатора обстрілів ("N/K" в "annexed table"), то їх походження дуже часто можна виявити як обстріли з боку ДНР і ЛНР, оскільки після них по часу ідуть обстріли ЗСУ у відповідь; 4) абсолютна більшість визначених СММ ОБСЄ обстрілів мають походження ДНР і ЛНР.

У таблиці СММ ОБСЄ, яка перебуває на території ДНР і ЛНР, місця та час моніторингу завжди спеціально зазначається, вогонь з боку ДНР і ЛНР називається як "вихідний" вогонь ("outgoing" в "annexed table"), а обстріли ЗСУ називаються як "вхідний" вогонь ("incoming" в "annexed table").

Водночас СММ ОБСЄ у своїх брифінгах та оперативних звітах не дають політичних оцінок. Саме це, з одного боку, дає привід для критики української громади роботи представників СММ ОБСЄ, але, з іншого боку, допомагає їм продовжувати свою роботу в ДНР і ЛНР, звідки походить не просто критика, а протидія і загроза їх життю.

Отже СММ ОБСЄ, виставляючи мету "розвести сторони конфлікту і припинити збройних конфлікт між ними", фактично працює на модель "війни на розрив". СММ ОБСЄ боронить "лінію розмежування" між Україною та ДНР-ЛНР і таким чином сприяє розриву України.

Останні місяці дали можливість Україні зрозуміти, що принаймні Європа готова пожертвувати окупованою частиною території України в обмін на так званий мир на Сході України у вигляді замороженого конфлікту. СММ ОБСЄ просто виконує настанови ЄС щодо замороження конфлікту на Сході України.

Французькі депутати вже відвідали Крим. Те ж саме обговорюють в Німеччині і Польщі. Тобто війну на Сході України ще не закінчено, а Європа вже намагається вибудовувати структуру європейської безпеки, де Крим та окупована частина Донбасу не буде належати Україні.

Вибір українською громадою моделі "війна на розрив"

Більшість української громади потроху призвичаюється до ситуації розриву з Донбасом. Ця призвичаюваність не полягає в тому, що відбуваються якісь демонстрації чи акції на підтримку відділення Донбасу, хоча за допомогою Росії вони і можуть бути організовані. Причому знайдеться багато охочих українців взяти в них участь.

Раз більшість української громади за мир, то вона готова принести жертву у вигляді зречення від окупованих територій на користь Росії сукупно з примарним сподіванням на повернення цих територій до складу України колись у майбутньому.

Що значитиме уникнення моделі "війна на розрив"? Це означатиме продовження або "війни на винищення", або "війни на виснаження".

Безліч українських патріотів упевнені, що ми винищимо більше, ніж росіяни. Це не так. У країнах громадянства ціна людей більша, ніж у країнах підданства. Та й у абсолютній величині росіян просто більше, ніж українців. Стратегія винищення це глухий кут, бо вона не дає перемоги – обидві сторони програють. Причому програш України буде більший, бо територія буде зруйнована, а людські втрати будуть дуже великі.

Безліч українських патріотів також упевнені, що Росія першою виснажиться, а Захід буде і далі підтримувати Україну. Потрібно сказати жорстко – не можна будувати стратегію на сподіваннях щодо дії інших (Росії та Заходу), бо така стратегія ненадійна. Стратегію потрібно будувати на власних діях. Україна наодинці не здатна ефективно впровадити стратегію "війни на виснаження".

Мир у війні на Сході України в розумінні української еліти є "війна на розрив" Водночас одна частина української еліта виступає за збереженням непевного статусу, який можна буде змінити в майбутньому на свою користь, а інша частина виступає за чіткий статус окупованої території з чітким розривом щодо неї.

У політичних лідерів не вистачає духу, щоб публічно і прямо сказати, що такий непевний статус окупованої частини Сходу України це також можливість для Росії зробити процес окупації невідворотним.

Непевний і нечіткий статус окупованої території Сходу України це не тільки не вирішення проблеми, це не просто відкладення проблеми, це пряме делегування вирішення проблеми Росії, бо Україна ВЖЕ не контролює окуповану територію.


Саме в такій ситуації замовчування перспектив квазістутсу на Сході України з'явилася ідея переписати Конституцію України під війну. Сьогодні політична еліта намагається переписати Конституцію України під ситуацію війни без підтримки української громади, задіюючи механізм тиску на лідерів думок, маніпуляцій суспільною свідомості і навіть явних підлогів законів на рівні голови Парламенту.

Ніяк не можна пояснити ті недолугі правки в Конституцію, в яких децентралізація постає як ще більша централізація, реальних повноважень громади так і не отримують, а натомість окупована частина території України отримує квазістатус, правове розуміння якого відсутнє в Україні, в Росії і в ОБСЄ. Пропоновані правки створюють не просто сумну Конституцію, вони створюють нерішучу Конституцію, яка діятиме контрпродуктивно.

Виходячи саме з цих обставин, ряд українських громадських діячів виступили з ініціативоюввести мораторій на зміни до Конституції, допоки продовжується війна. Не можна робити Конституцію інструментом протистояння, бо саме цього прагне ворог. Конституції не переписуються під час війни, бо розплата за це буде набагато більша, ніж втрата території. Окрім того, це зумовить політичну кризу, особливо на рівні місцевих влад в регіонах, і знищить самоповагу українців.


Отже стратегія моменту – Україні потрібна справжня децентралізація, Україні потрібні чіткі статуси всіх частин її території. Україні потрібна Конституція хоча б на десятиліття, якщо не на століття, а зовсім не на 5 років.

Ще більш масштабний погляд на згадану ініціативу дозволяє зробити висновок про те, що значна частина українських громадських діячів усвідомлює глухий кут мирного процесу в "нормандському форматі" та недієвість "мінських угод"