Лист додому

  • 26.02.18, 15:07
Дивлюсь на сніг - а він немов смола,
В молитвах тереблю в руках Вервичку...
"Два слова напишу тобі, Мала!"
(Щовечора я взяв собі за звичку)

"Ти не сумуй, у мене добре все!"
(Хіба щось інше можу написати?
Сьогодні теж, можливо пронесе...
І знов засну в обіймах з автоматом).


"Ти лиш чекай. Чекай мене, Мала!
Я знаю, що тобі так само важко.
Ти серце мені свОє віддалА -
Лечу, лечу до тебе моя пташко!

Три вЕрби за двором біля ріки,
На вигоні травичку вкриють роси...
Торкнусь твоєї скоро вже руки,
Я повертаюсь, мила. Витри сльози.


Зверх лiмiту

  • 19.12.17, 13:00
Вже забагато в головi дурноi iнформацii.
Й вона така тепер важка, як люк каналiзацii.

Не по рокам

  • 24.09.15, 09:14
Не по рокам дорослішають діти,
Коли нема їди, нема води...
Коли безвинні душі не зігріті,
Коли війна панує в білім світі...
О, Боже, від біди їх відведи!
Були часи, коли співала пташка,
На сонечку виблискував струмок,
Гадали щось на квіточці-ромашці...
Сьогодні ж на душі від болю тяжко,
Й душа тепер закрита на замок...


Страшно, насправді

  • 25.10.14, 20:25
Сонце так само, мов лампа потужна світить,
Тільки не гріє. І стали коротші дні...
А пам'ятаєш? - Зустрітись хотіли літом,
Як у казковім наснилось колись нам сні.

Зорі, такі як влітку, танцюють в небі,
Ночі морозні. І іній вкрива траву...
Тільки не все складається так, як треба...
Кличу тебе, й одiяло зубами рву.

Я прокидаюсь, і піт перейма холодний -
Де ти тепер, та і як ти, скажи, сама?
Випала доля, чи може путі господні -
Нас роз'єднала надовго дурна війна... 

Бачу будинок, фантомний дев'ятий поверх
Що з ним, скажи мені, чом вже його нема?
Не компенсують втрати нам сотні нових -
Завтра їх ще не буде... А вже зима.

В крані води немає четвертий місяць,
Плівка на вікнах - моторошно спині.
Кожного з нас це заїло і, звісно, бісить.
Край положити треба дурній війні.

Гинуть і тут і там безневинні люди,
Господи, розуму їм у мізки вклади,
Бо не бояться твОго, напевно, суду...
Але не треба більшої нам біди.

Сонечко світить, та грітимемось дровами.
Стерпимо, виживем... І загартуємОсь.
Комин буржуйки з віконної диха рами,
А за вікном там лежить, замерзає хтось...




Тепло в ці дні вичерпує ліміти

  • 13.10.14, 20:14
Тепло в ці дні вичерпує ліміти,
І вітер грає листям золотим.
А павутиння бабиного літа
Журбу навіє. Але менше з тим.

Бо на війні, завжди замало часу,
Щоб дУмками летіть в небесну синь,
Тут без зупину землю "Градом" гасять 
Й колишній брат, і просто сучий син...

Снарядами зорають вкотре ниву,
І догорять незібрані хліби...
Понад полями дим витає сивий,
І з тих полів лиш ями та горби...

Замало ворогам скрутити дулю,
Хай знають... Але звідки їм знаття,
Що у моїй невипущеній кулі
Чиєсь ще необірване життя...

Тепло свої вичерпує ліміти...
Холодні ночі. Неспокійні сни...
Чекають вдома родичі і діти,
Я повернусь наступної весни...

Вертайся, тату

  • 31.08.14, 13:07
Так швидко, тату, промайнуло літо...
Я вже підріс, і завтра в перший клас...
Й потроху починаю розуміти,
Хай Бог боронить від війни всіх нас...

Я так сумую, татку, за тобою...
Твій котик треться, бавлячись до ніг...
А я молюсь, щоб ти живим із бою
Вернувсь... І зло всіляке переміг...

Допомогав до поту мамі в полі,
Побачиш - в мене теж є мозолі!
Я похизуюсь ними завтра в школі -
І хоч болять, зате є на столі.

Вертайся, тату, чим скоріш додому!
Живим й здоровим, чуєш, повернись!
Я сліз своїх не викажу нікому - 
Бо виріс вже... Не плачу, як колись.




Телефоную... Не досяжна

  • 30.08.14, 17:56
Телефоную. Не в мережі...
Не за горами вже зима.
Ти від війни в легкій одежі
Втекла з донькОю, не сама.

Ні. Не правий я. Це не втеча -
Вас Янгол прикривав крилом...
В розбитім домі ваші речі,
Й забута лялька під столом.

Телефоную. Не досяжна...
Я набираю знову й знов...
А в трубці голос чийсь протяжний:
"Не проливайте, люди, кров"

Як ти житимеш з цим...

  • 18.02.14, 00:13
Вже не будуть рости чорнобривці,
Бідна мати прикута до ліжка...
В душу пазурі випустить кішка -
Син твій вбивця, луна, син твій вбивця!

Тихо плаче старенька в хустину,
І промовити слова не може...
Забери мене, молиться, Боже!
Щоб не бачили очі дитину...

Сину, сину! Ну що ж ти накоїв?
Цілив в серце сусіда і брата,
Захищав не родину, а ката,
Убиваючи гідних героїв...

Вже не будуть рости чорнобривці
На твоєму родиннім подвір"ї...
І згорить твоє, Беркуте, пір"я...
Як ти житимеш з цим, сину-вбивце?


Дай, Боже, миру всім на Україні

  • 08.02.14, 15:23
О, Господи! Ти бачив - падав сніг?
І ковдру розправляв свою біленьку...
Який, скажи, спокутувати гріх,
Щоб вберегти від смути землю-неньку?

Бо нині, Боже Правий, - чорний сніг, 
І бура кров на нім людська застигла...
Звалила куля тих сьогодні з ніг,
Хто спин не гнув до ката, і не вигне.

Життя, що були забрані в бою -
Залишаться в серцях тепер навічно...
Знайди їм місце, Боженько, в раю,
Героям, що пішли в кривавім січні.
------------------------------------------------
Ще трохи - і закапає зі стріх,
Відновляться поволі всі руїни...
І скажем - той хто вірив - переміг!
Дай, Боже, миру всім на Україні!

Враження. Майдан. 8.12.13

  • 08.12.13, 23:00


Ми не булИ приречені на муки,
Терпіли свій напівголодний стан...
Та на дітей підняли наших руку -
І Україна вийшла на майдан.

Ну а тепер послухай, чоловіче! -
Бо ж президент - то не презерватив.
Зібралось нині міліонне ВІЧЕ,
І суд народу вже постановив:

За дві доби очисти Україну
Від всіх своїх цинічних брехунів.
Ще ні одні шестиметрові стіни
Не стримували гнів. Народний гнів!

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
31
предыдущая
следующая