Вітри зі сходу

** переспівуючи Хайяма: у любові гріха немає!

Скільки сект народило вже Слово Твоє, о Христос!

Це корито «пророкам», що брешуть: «У нас лиш Христос!»

Не повірю! – і в секту закоханих я попрошуся:

«Бог – любов!» – це прийму: гріх в коханні згорить, так, Христос?

* а спросят тебя небеса, и его, и меня…

Когда в день последний замкнется судьбы нашей круг,

Что скажем на зов, что с небес бесконечных услышим:

«Нашел ли ты радость в той жизни, что прожил, мой друг?

Была ли твоя жизнь кому-то и счастьем, и смыслом?»

* «… і хто ввірує… – ні одна кістка його не зламається» (Св. Письмо)

  (до днів листопадових, роковин гірких: я вірю в те, що бачу, відчуваю…)

Скільки ж це доль не вберіг, скільки життів зупинив,

Смертю карав! І дітей в морок ховав, як офіру, Ти!

Перед Тобою стою чистий душею, – прийми:

«Серцю в байдужість Твою легко між болями вірити».

* «і прийшли всі сини Його, і диявол з ними» (Св. Письмо)

Хто мовчить, зло й неправду тут спостерігаючи, та

Потурає біді, і хворобам, і несправедливості –

Той не може назватися «бог». І не хочу я милості

Від Того, Хто пустив у світ зло, Хто дияволу брат.

** і з невір’я – вигода: чи Він не Милосердний?

Не один тільки я із невір’я мого виграю:

(Хай ми як не живім – не применшимо неба могутність?)

Бо якщо помилюсь я, не вірячи в божу присутність –

То на користь мою це єдиним постане в раю!

* чи все так?...

Воював я з Тобою, перечив, скидав із небес,

Не приймав Твою Мудрість, і Слово, і Славу, і Хрест,

І обітниці ті, що для світу й для мене залишив, –

А Ти був і страждав – вбитий мною! – й за мене воскрес.

* «не повірю, поки не доторкнуся!»

Ті вуста промовляли й мені: «Є на світі любов!»,

Просвіщали мій розум і істину серцю вказали,

Обіцяли життя, та просили: «І ти приготов

Чистим серце своє, що читатиме в Храмі скрижалі».

( Касьян Благоєв. ПРОСВІТЛЕННЯ, Коло Третє)