Останній ривок в Карпати

Коли нічого не болить - ти мертвий

Коли тобі за шістдесят і відмовляють ноги - хочеться пройти якомога далі. Це як сліпому - подивитись, німому - поговорити, безголосому - поспівати. Підговорив сина і внука - і на кілька днів рвонули в Карпати. В планах було подивитись здалеку на місцеву резиденцію Ющенка, літній Буковель і піднятись на Говерлу. Зупинились у Татарові, у готелі "Петрос". Ціна з проживанням і харчуванням - 150 гривень. Неподалік - чи не найглибша яма в верхній течії Прута - "Макітра" з природними "джакузі". Давно хотілося пожити у дерев'яному будиночку і спробувати гуцульської їжі. Чесно кажучи, банош мені не сподобався, хоча обслуга і меню в місцевій колибі на хорошому рівні.  Порадувала і повна відсутність комарів у номері, незважаючи на напіввідкриті двері. 

На другий день, зранку вбрід перетнули Прут і полізли на гору. На шляху було багато ліщини, малини, ожини.  З грибами не склалося - тільки сироїжки, лисички та кілька рижків. Практично, незаймана природа - Карпатський національний заповідник.

На третій день пройшли мимо резиденціі Ющенка до водоспаду "Гук".  Урочище "Женець" - саме собою - унікальне природне явище.

Четвертий день присвятили Буковелю. Витратили по 25 гривень на підйомник (у буденні дні дешевше - 20 гривень). Прекрасні краєвиди. Нагорі найбільше вразили коні, що випрошували солодощі (менше - весілля, що відбувалося там же).

На п'ятий день під'їхали 30 км на "Заросляк" і по синьому маршруту (3,7 км)пішли на Говерлу. Повезло з погодою. Обійшлося без валідолу і нітрогліцерину. Донесли і внука, хоч і не без скандалу. Йому всього 6 років. Думаю, запам'ятає. Може, ще підніметься і подивиться на "землі твої", Україно.