Щоденник

Навіть з часом старі фотографії піднімають настрій. Ти поринаєш в той час ,коли тобі було добре, згадуєш ті маленькі деталі -які зараз ти зробив би по іншому,та з іншого боку все було як мало б бути....
   Як зараз...Відчуваєш як легкий вітерець обвіває волосся ,ніжно торкається шиї,ніби вкриває прозорим шовком. Ти вдиивляєшся десь в далечінь де небо купається в пухнастих хмарках ,а під хмарками як маленькі цяточки, кружляють птахи ,придивляєшся в одну із них ,боїшся відірвати погляд ,а виявляється що це якась мошка..) і знову шукаєш маленьку цяточку,десь вище .....
   Потім опускаєшся на землю і бачиш смарагдові долини лісів, між якими блищать на сонці дзеркала ставків. А трохи блище, хати які ховаються в  кучерявих садках .Чуєш десь кричить дитина, гавкає собака, дзичить болгарка, або " Вітькааа, якого біса твоя корова зайшла в мої буряки..." Тилюбиш це , та все залишилося десь там в дома.А в руках фотографія , і плювати як ти на ній виглядаєш ,головне що відчуваєш...