smth from the брєд

"Простір утворює порожнини у вигляді контролів на одежі час провалюється в плями венозної крові коли веселий строкатий натовп перебуває в очікуванні пиятики музика видлубує порожнини у просторі й ці дірки повільно заростають тютюновим димом перебуваєш в очікуванні чогось неочікуваного маєш при собі запас кишенькових альтернатив жодна з яких не заповнить і найменшої порожнини цього шаруватого губчастого простору"
 
таке іноді відчуття, що простору навколо не існує.
існую тільки я. і те, що мене цікавить. той, хто  мене цікавить.
фокусування на процес.
все інше - поза кадром.
все інше - не важливе.
нема об"єкту - виникає порожнеча.
заповнити її чимось дуже важко.
майже неможливо.
це болить.
тебе жахає щось нове.
все твоє "нове" якось чимось пов"язане із попереднім.
замкнене коло.
час тут нічого не дає.
його просто немає.
до тих пір, коли щось незвичайне не трапиться.
і ти знов зрозумієш, що навколо є простір.
варто тільки відволіктись від себе.
а це є найважчим.
як в наркотичному маренні сприймається все навколишнє.
якщо це триває досить довго - стирається межа сприйняття болі і простору.
вони стають єдиним цілим.
і ти в ньому тонеш.
до тих пір, поки не станеться щось надзвичайно важливе для тебе, що змусить тебе "прокинутись".
дякую всім за все, що ви мені робите.
відчуваю себе живою.
(хоча ми всі дуже різні)