Напередодні літа..

Хотілось споглядати новий подих природи та етап життя.. 
Дрібниці, від яких захоплює дух і в яких криється все потаємне , або очевидне. Напередодні цієї найтеплішої пори люблю вдивлятись в мозаїку старих фотографій, де відчувається запах дитинства і десь поруч літає слово "сім'я", але тепер має інший контекст.. 
Зустріч подумки з минулим нагадує велику хвилю, що приходить до берегу і потім втікає. Воно і добре. А майбутнє ,в свій час, виглядає в образі ясного неба. Саме важливе- сьогодення, що впізнається в чистоті та глибині океану, де кожен риф і камінчик особливий та неповторний.. 
Кілька десяток листівок зосереджують увагу. Від людей, які вже не йдуть з тобою по шляху. І кожен рік ці листівки ніби перетворюються на птахів, здіймаються і відлітають.. В іншу пору, в інший проміжок часу, що вже "втік"... 
Літо -найрідніше. Це ніби джаз для душі, ніби новий ковток надій і водночас момент , де годинник уповільнюється і залишається лише світло...