Історія одного замовника

     Був я ще юний і не вмів сперечатися із замовниками, хоча цього навряд можливо переконати риторикою. І почав я проектувати те що мені не просто не подобалось, а взагалі не міг зрозуміти, як це може подобатись. Одного разу, коли я приїхав на додаткові заміри, він навіть сказав, ніби пояснивши задум: "Нужно просто избавиться от этой абсолютно тупой бессмысленной лужайки". Це був газон на задньому подвір"ї, по периметру обсажений туями, як на мене чудове місце для відпочинку. Але людині можливо було напряжно його доглядати, чи може ще якісь причини були... Щоразу з ним зустрічаючись, він мені виносив мозок якоюсь новою фігнею, а кожне моє рішення було підкріплене консультацією з досвідченим конструктором. Основна складність в тому, що замовник хотів зробити цю прибудову на 4 стовбцях і завести під покрівлю існуючого будинку, висота якої від землі була приблизно 2,7 м. Відстань між стовбцями була така, що туди довелося би ставити металеве перекриття загальною висотою 50 см, не менше, і якщо вирахувати з усієї відстані цоколь, підшивку і підлогу, то лишається лише 2 м чистої висоти приміщення при найліпших розкладах. Звісно, таке б йому не сподобалось, але ставити додаткові стовпчики чи розбирати існуючу покрівлю він не хотів ще більше.

     Коли я отримав першого листа від нього, дізнався, що це директор "Оптіма-Фарм", й одразу почав шукати про нього інфу. Спочатку нічого цікавого. Фірма займається імпортом медикаментів в Україну, сам він має високий рейтинг серед топ-менеджерів якогось там року... Через якийсь час знайшов дещо змістовніше. Його рідний брат був депутатом ВР від БЮТу, ще до відсидочки Юлі, був помічений в кількох політичних скандалах. Також інтернет видав історію про те, як його дружина розлучилась із ним, і досить швидко вийшла заміж за самого пана Льовочкіна (куди там якомусь Оптіма-Фарму), і їх спільна донька, досить доросла, вже жила у впливового вітчима. 

    Можливо це і мало вплив на його поведінку, бо він не був привітним, і діалог вів не як топ-менеджер, а майже як ринкова бабця, тільки з розумним виглядом. Якось сказав, що я насправді не архітектор, а просто знавець комп"ютерної програми, і це було дуже неприємно. 

    Кілька тижнів попарившись із цим безглуздям, тобто проектом, я раптом, відчув, що займаюсь не тим. стільки часу, нервів і всього іншого ніяк не окуповуються тими грошима, про які ми домовились. Тим більше на виході я отримаю об"єкт, за який мені буде соромно. Остаточно визначитись допоміг конструктор, сказавши по телефону після всього, що почув про бажання замовника "Я лучше буду єсть хлєб бєз масла чєм имєть с такими товарищами дєло". Наступного дня я зателефонував пану Г, і сказав, що більше не можу займатись цим об"єктом.