Вуликі мої.

       Зібрав ведмідь з лісів,
        Всіх звірів на поліссі,
        І мовив так красиво,
        Що наче зробить диво,
        Лиш треба вулики прибрати,
        Та віднести йому до хати.
        Немов, бджоли спокій відбирають,
        Вони дуже шумні, а ще вони жалять!
        Нехай покинуть наші зорі,
        І хай живуть собі у морі,
        Хоча і в морі місця мало,
        За грати б їх! Не заважало!
         Він так старанно готувався,
        Казав із тіні, мов ховався,
               А ще куфієй прикривався,       
        Та ніс опухший показався.