Радий тому, що маю.

Чутки ходили серед люду,
  Що наче, це все є повсюду,
  Багатший, завжди богатіє,
  А бідний все одно бідніє.
  Винуватих рішили піти наказати,
  Зібралися, пішли к ним до хати,
  Людей багацько там було,
  Та все одно, кругом хамло,
  Кричали, голосно ругали,
  Всіх хто був проти повбивали,
  Багаття ніччю розпалили,
  Та хату їхнюю спалили.
  Все то добро порозкрадали,
  Побили і порозбивали,
  Та небуло у хаті тій,
  Отих хозяїв богатій, 
  Вони зібрали свої речі,
  І сопрядилися до втечі.
  Забронювали потяг в Ліссабон,
  Куди дійшов пустий вагон,
  Лиш взяті під арешт*  були,
  Вже доживали свої дні.
В якомусь домі, взаперті,
 Очікували справедливості,
  Не розгніваний, той люд,
  Офіцери, розпоряжалися тут,
  Зібрали, всю разом сім’їю,

  Убрали їх, розстрілом поутру.