Vitysja

Весна

Вередуля весна

То сміється, то плаче
І не знає сама,
Що для нас вона значе.

Як чекали її,
Виглядали з дороги,
Проганяли сумні
Й непотрібні тривоги,

Що зима принесла
З холодами й снігами.
Як спасіння - весна!
І її ніжні гами,

Перших пролісків цвіт,
Що пробився з-під снігу
І птахів переліт,
Що відчули відлигу.

Напівсонна земля
Набирається сили,
Клекіт-спів журавля
В небі чується синім.

Першоцвітом в серцях
Ніжність раптом розквітла
І живе на вустах
Наших посмішок квітка.

Радченко

Автор