У 1865 році Маріам опиняється у Марселі, де намагається стати черницею. Їй дев'ятнадцять років, але виглядає вона на дванадцять, до того ж погано говорить французською і має ослаблене здоров'я. Після кількох невдалих спроб все ж таки була прийнята до новіціяту Сестер святого Йосифа. Її радість превелика - нарешті може цілковито віддатися Господу. Завжди готова до найважчої роботи, більшість часу перебуває у кухні та пральні. У домі Сестер Йосифіток починає у особливий спосіб переживати Муку Господню - отримує дар стигматів, який у своїй простоті вважає за хворобу. У неї починають з'являтися також інші надзвичайні дари Святого Духа.
У монастирі бракує однодумців, щоб оцінити ці явища, тому після трьох років кандидатури Маріам змушена залишити Згромадження Сестер св. Йосифа.

Згромадження сестер святого Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії в Україні (УГКЦ)
Мати Вероніка, настоятелька молодої Арабки, бачачи схильність до
містичного життя, заохочує її вступити до монастиря Згромадження Сестер
Кармеліток. Так Маріам вступає до Кармелю у Пау у південній Франції.
12 червня 1867 року молода Арабка розпочинає новіціят і отримує Ім'я Марія від Розп'ятого Ісуса, але через труднощі у читанні не може повноцінно брати участь у монашому часослові. Відчувши призначення у допомозі іншим, прагне залишатися сестрою конверскою. Своєю доброзичливістю і простотою здобуває серця сестер. Слова, сказані під час однієї з екстаз, є результатом зрілих роздумів над життям: "Там, де є любов, там є і Бог. Коли турбуєшся про добро до ближнього, Бог буде турбуватися про тебе. Якщо риєш яму для ближнього, сам у неїі впадеш, і буде вона для тебе. Але якщо бажаєш неба для ближнього - буде воно для тебе..."
У житті молодої монахині множаться надзвичайні явища: пророцтва, явлення, екстази, левітації... Попри все це Маріам називає себе "мале ніщо", виражаючи в так сильне почуття дитячості Божої. Саме це почуття дає змогу занурюватися у безмірні глибини Божого Милосердя, у якому віднаходить і радість, і життя...
"У покорі я щаслива перебуванням нічим, не прив'язуюся ні до чого, нічого ніколи мене не мучить. Всюди, у кожній ситуації, я задоволена і щаслива. Благословенні маленькі!" Мала Арабка знаходить джерело своєї віри до Бога як у надзвичайній благодаті, так і у наважчих життєвих ситуаціях.
У 1870 році група кармелітанок з Пау, серед яких є Маріам, вирушає морським шляхом до Індії з метою збудувати монастир у Мангалорі. Подорож була драматичною - три сестри померли у дорозі.

Колониальная Индия
Завдяки надісланому підкріпленню монахі починають життя у новому монастирі вже наприкінці 1890 року. Тут на Маріам сходять надзвичайні містичні благодаті, що не перешкоджає їй ри виконанні найважчих робіт, у тому числі і пов'язаних з будівництвом. 21 листопада 1871 року складає свої довічні обіти. Переживає також найважчі сокуси диявола, який чинить усе, щоб розбудити у ній жахливі муки і неспокій. Навколо молодої сестри створюється атмосфера непорозуміння. Напруженність довкола її особи призвела до того, що у 1872 році Маріам була відіслана до Кармелю Пау.
У материнському монастирі Маріам наново віднаходить просте життя конверски. ЇЇ душа, здається, розквітає.

Неписьменна сестра, захоплена вдячністю до Бога, під час екстазу імпровізує повні свіжості і чарівності поезії, у яких оспівує Спасителя і його творіння. Іншим разом порив любові Божої зносить її на верхівку дерева, на галузку, що не витримала б навіть ваги птаха.
"Увесь світ спить. А Бог, такий сповнений доброти, такий величний і гідний слави - у забутті!.. Ніхто не думає про Нього! Подивись! Природа Його прославляє: небо і зорі, дерева і рослини - все Його прославляє, лише людина, яка пізнала велич Його справ і повинна це проголошувати - спить! Ходімо, ходімо пробуджувати всесвіт!"

У Пау Маріам починає думати про фундацію Кармелю у Вифлеємі. Після подолання різних перешкод надійшла з Риму жадана згода. 20 серпня 1875 року десять кармеліток та супроводжуючі особи вирушають у дорогу до Святої Землі і 12 вересня 1875 року прибувають на місце призначення. Тут з ініціативи Маріам, викупляють землю, названу у Вифлеємі Пагорбом Давида і починають будівництво, над яким ротягом останніх трьох років свого життя буде чувати Маріам, уся - як вона говорила - "занурена у пісок та вапно".

Вид з Пагорба Давида на Віфлеєм в наші часи
Це вона надала монастирю вигляд круглії "вежі Давида" і визначила місце під майбутній Храм. Ініціювала також утворення Кармелю у Назареті, куди пішла у серпні 1878 року з метою купити землю.

Вид з гори Кармель у Назареті

Під час цієї подорожі вказала місце у Емаус Нікополісі (Амвасі), де Воскреслий Ісус ламав хліб з учнями. Це місце ще за часів її життя стало власністю Кармелю Віфлеємського.


Емаус Нікополіс
Померла Маріам 26 серпня 1878 року, у віці 33 років, у Віфлеємі. 13 листопада 1983 року, під час Святой Літургії у Ватиканській Базилиці святий отець Йоан Павло ІІ оголосив Марію від Розп'ятого Ісуса Блаженною.
Частинка мощів відомої
на Близькому Сході блаженної Марії від Розп’ятого Ісуса, сестри
кармелітки, що походила з мелхітської греко-католицької родини, відтепер
зберігатимуться також в українській греко-католицькій церкві св.
Архистратига Михаїла в селі Боянець Жовківського району Львівської
області. В цьому храмі є також мощі св. священномученика Йосафата.