Треба лише прислухатись, Треба відчути момент, Бо диво може відбутись, А ти вже впустив момент... Треба дивитись під ноги, У різні дивитись боки, На небо, птахів, і на гори, На місяць і зірочки... А в лісі якщо опинився, Роздивися усе навкруги, Життя по землі розлилося, А в повітрі пташині пісні... Вертатися треба додому, Та залишити треба свій слід, Зберегти в чистоті природу, Що вражає й тримає без слів...

Сойти с ума, найти дорогу,От сердца к сердцу напрямик,И по чуть-чуть и понемногу,Прошедшее скукожить в миг, Раздать по совести остатки,Разумных действий прошлых лет,Идти вперёд, и без оглядки,На сплетни этих или тех.Делить на пару, множить дважды,Беречь друг друга, что есть сил,Не важно где, и как - однажды,Принять тот факт, что полюбил.А если нет, и время красит, Минутной стрелкой седину,Никто на свете не исправит,Твою дорогу в пустоту...

Молчу, о том чего не знаю,И чего знать мне не дано,Молчу когда не понимаю,И когда вовсе всё равно.И когда с ней бываю рядом,Когда с тобой в нелёгкий час,Когда один под звездопадом,Мой голос не озвучит фраз.Когда вокруг другие люди,Когда друзья, когда враги,Молчу, но не судите люди,Раз не прочли слова мои.А, тем кто понял цену слова,Кто бережёт его, для тех,Молчание - почти свобода,Свобода слова - мелкий грех.

І руки опускаються до долу,І сил не має рушити до змін,І пошепки, я молюся богу,Дивлюсь у дзеркало, а у ньому він...І бог сказав, і я його почув,І бог мовчав, і я ні пари з уст...

Пусть присниться что-то простое,За горизонтом - гор стареющие пики,И снега шапки, озеро большое,И песни птиц, на водной глади блики.А солнце светом обнимает нежно,И радуга после дождя мостом,Всё так реально, и кажется на вечно,Застынет замок построенный песком.А после, приближаясь к берегам,Почти не слышно, будто кто-то спит,Прошепчешь мудрые и важные слова,Но вряд ли ими сильно удивишь.И шаг за шагом, ступая по траве,Босыми, мокрыми ногами,Продолжишь путь к далёкой той звезде,Что скрылась...

Читати далі...

- Що ви робите?! Прошу вас, зупиніться. Досить гризти все підряд.Тільки погляньте на себе, хіба не розумієте, що стаєте схожими на них(лише сама думка про це мене лякає)? Вони тільки те і роблять, що:багато їдять, довго сплять, і смітять всюди, а між цим всім народжуютьсобі подібних. Схаменіться нарешті, ми не такі як вони, ми кращі. І тому,треба тікати доки є час. Всі разом,ну...?!- Ми не хочемо тікати, невідомо куди, коли тут є все, що нам треба: їжа,тепло,...та ми навіть не встигли все тут...

Читати далі...

Хай приходять сни у твої двори, відчиняють вікна і несуть у ніч,твої теплі думки в місячному світлі, простягнуть долоні до знайомих лиць.Лиш заплющиш очі - стане чутно тих, хто до цього часу не ворушить ніг,і лише під ранок дотиком щоки, ти відчуєш вперше, що на самоті.Далі буде більше ранків і ночей, супроводженних вуликом ідей,мрії про весну, вихідні і мить, коли біля тебе хтось солодко спить.Світло у вікні, за вікном птахи, березневий кіт, а із ним сусід,оточили ліжко, й лізуть під матрац...

Читати далі...

Симпатична і мила дівчина,А вірші...Ну, вірші й вірші,Не пасує тобі косметика,Ти без неї гарніша в рази.Твоя посмішка й очі зелені,Твоя родимка на щоці,У полон беруть, як відвертості,Що пронизують твої вірші.Я не був на війні і не марю,Бути тим, хто вбиває людей,Не герой, я твого роману,І не сльози твоїх очей.Та підтримую добру справу,Ти натхнення для багатьох,Хто потрапив в криваву пастку,В кого духу за двадцятьох.Я читав і чув твої вірші,Зачепило тебе за живе,Ми з тобою напевно різні,Втім...

Читати далі...

Чи у казці, чи насправді, Не дізнатись вже ніяк, Та застрибнувши на сані, Котик втік від трьох собак. Опинившись біля храму, Звідки віяло теплом, Зпершу лише праву лапу, А за мить, вже під столом. Там розлігся білий котик, І подумав "Все моє", Та відчув на пузі дотик, "Вибачаюся, мосьє". Так знайомство розпочали, Чорна кицька, білий кіт, Вдвох по світу мандрували, Був їм другом білий кит. Ще...

Читати далі...

Я ищу в тебе что-то знакомое,Что-то близкое нам двоим,Натыкаюсь на чужеродное,На шершавый слой, острых пластин.Подбираю слова для ясности,Чтоб обиду не расплескать,А слова утопают в гордости,Бьют наотмашь «А, мне плевать!».Сперва в руку вцепилась с ревностью,Бормоча под нос «Не отпущу...», Позже, горло сдавила с яростью,Шепча на ухо «Я люблю...».Я смотрю на тебя и не вериться,Изменила тебя вертикаль,Год, другой и совсем рассыпешься,Не святой у тебя Грааль.Я такой не один на свете,Сил не...

Читати далі...