Присвячується українській небесній сотні

Присвячується  загиблій українській небесній сотні,

яка пронесла мрію..

***

 Ти твориш світ свій

І за мрієй йдеш з наснагой,

Усміхнено та світло

Як журевель весняний.

Камінь згори ця хвиля здійма…

Мислі ідуть мов рядки письма

Ти і поряд, і тебе нема...

Предків  давній бойовий

жагучий клич  як спомин

Вилітає  гирлом зизгицею

в русло   ріки вогню .

Стань ти  з ним на честь

спалаху чуття,

Що розіллється на роки,

Він розпалився вітром людської долі

 та страждання

В ім’я життя нового не марного- живого.

Пісня козацька ллється в обидва рукава

Ріки, річечки, що Муравою зовуться.

Та пам’ять, той біль, ніби тобі передається

Що у грудях серцебиттям відзивається,

На скронях малюнком викреслюється

 як голос народу в одне дихання співає

На бій закликає, в атаку ринає.

В криницю дощем правди свобод проливається.

Та криниця тобі тепер не та , що була,

Вже не лоскочуть її пісні рідні та Лелі,

Не майдані не співаєш, ані кроком руш,

Але тобі літять весни  перемоги сурми

 та слави героя журавлинії  трелі

Де ж ти подівся мудрий , юначе,

Перший з витязів української легіні,

Ти в загоні з найкращих вірно мати зберігав,

Щоб печалі не було  у неї.

Трапилось щось, лихо спіткало,

Ти, козаче, загинув у  стійкості,

Де ж зерцало та пряжа , що ти десь сховав,

Від ворожої, лютої ненависті.

Поле цвіте мов той перший  сармат,

Поле пам”яті  матері-нені,

Воїн, де ти, загинув, може тоді, коли тоді сам,

Мав охоронити приступи велії.

Могутній, прокинься, устань, підведися,

і не зрадь на обійсті небес  своєї  снаги ,

 слави- України найпершої нені.

Своїй вітчизні ти слово скажи!

Долоні до неба, руки вгору  за нас простягни,

Щоб змінилось  довколо, щоб лють відійшла,

 Ворожнеча і зло.

Перелітні птахи  крилами небокрай

Осягнули навмисне по колу

Вирій вже спеленали.  

А тепер всі чекають молоду  весну

Для Народження мрії. Дитину Живу.