пес патрон

вони зберають речі, заберають свої інструменти, себе, свої собак, номера телефонів. всраті старегані, майстри своєї справи, айтішнічкі з зарплатов під десятку, менеджера, шефи всратих сільських генделиків, слюсарі, столяри, шофера. вони йдуть в те кляте ЗСУ з якого ще поки ніхто не повернувся. вони йдуть, і шарять. і не шарять. де взяти баул, що зсушна термуха крепка. що таке трекінгові шкарпетки, про ті три чарівні шари. де взяти той йобаний спальнік. що ніж має  бути фіксед, але мори стане. діти. святі. мій світ зникає. я мотаю цей клятий деркач з 14-го. ібіс шле мені в борг. абрамс мав мен в сраці. ютактік срав мазав маєш слатити кошти на айбан. вони так і лишаться маленькими. кожного збираєш як себе. і кожний розчиняється в тому пикселі як в багні. ше нацики, олива то і є багно. добрі, розумні, пройобані святі. хулі цього грузити такмедом в його всрате пво, він і такмеду не бачив. най доїде  і розбереться. accapi, гарні шкарпетки, краще що винайшло людство. і спрей для взуття. як підьойбка. як наче знов прописуєш свого кента на хату. знов цей всратий чай добриня і той хліб і цигарки які все одно перетрусять і розріжуть, як всп-шніки твій бус за запоріжжям. Дядьки? Що ми можем туди везти чого там нема? Мовчать і ріжуть все всратим совковим кухонником якій виняли з моллєй моднявого фондового броніка. Будь-ласка. останній з проклятих дітей народжених в совку, хто буде йти - вимкніть тут це всрате світло.