Криниченька.

Біла хата у садочку

Тином оповита.

Біля тину криниченька

Тінню вишні крита.

В темне нутро криниці

Журавль заглядає.

Чи то воду, чи то зорі,

В глибині шукає.

Цвіте вишня, цвіте рясно,

Жде ягід бокатих.

А з криниці пішла вода

Від моєї хати.

Пішла вода з криниченьки,

Тихою ходою,

Не напоїть пишну вишню

На життя собою.

Не зобачить древо соку

Діжде бідне тління.

І я кварту не наповню

По самії вінця.

Не достати мі з криниці

М’якої вологи.

І не дать тобі напитись,

Не омити ноги.

І не будеш ти до хати

В відрах нести воду.

Й коня свого напувати

Я не буду зроду.

Висохла вода в криниці

Біля мої хати.

З нею висохну і я

Не буду кохати.