ЯК СПОВІДЬ-ОСІНЬ....

Як сповідь-осінь.

Тихим шепотінням

Поміж гілок рясних і скошену траву,

Крізь товщу вод

у глибині сумління

торкає снами

мою пам"ять наяву.

Несе мовчазну ніжність свою пряну

у прохолоду спокою пожовклих днів,

від мрій весняних у жарку оману

бажань густих,натомість повногрудих слів,

У чистоту осінніх рос,що в серці,

У радість посмішки,

у справжність твого сну,

У світ,що зазирає в тьмяне скельце,

У плинний час,що СИЛИ НАДАЄ ВИНУ....

----