Бродяга

Як метафорично казав мій вчитель фізики "тисячі молекул у безперервному русі"...Це про нас, людей, метушливих і заклопотаних. Ми рідко встигаємо  помітити щось або когось....
  Автобус запізнювався не на жарт, від нудьги я розглядала перехожих(хоча може це й не дуже культурно) і побачила бродячого собаку, який допитливо дивився на нових людей на зупинці. Якась молода жінка поділилась із ним шматком бутерброда, який , вочевидь, не з'їла на роботі; бабуся у червоногарячій хустці щедро пригощала собаку всім, чим ласувала, ще хтось кинув шматок банана...Цей безпритульний пес не нав'язувався і не жебрачив, просто чекав. Його поведінка і навіть вигляд нагадали мені головного героя книги Алана Лазара "Бродяга". Я не була в захваті від прочитання цієї книги, але тільки сьогодні зрозуміла, що зустріла семе його, того  загубленого песика, бродягу, який шукає своїх добрих і лагідних хазяїнів. Ця безпосередність і неозлобленість, цікавість і смиренність... якби люди  могли залишатись такими все життя.....
    Ось він, герой книги, милий і безпосередній, бродяга....