Мальовничі сніжинки кружляли у танці повільному, і лягали малюнком на ковдру зими. І це свято із снігу, і цей луг запорошений, і ліс у оздобленні білому, був казковим для гарних дівочих очей. Їй і ліс усміхався, і берізки стрункі зачаровані нею стояли, тільки сосни великі тихенько на вітрі шуміли. Вона пильно дивилась в далечінь за туманом, і ніжна усмішка на обличчі сіяла. Лише десь у душі невгамовна печаль пробивалась. Незбагненна для розуму, почуттям недоступна...

Читати далі...

&nbsp...

Читати далі...

Одної травневої ночі Сащку приснився дивний сон. Інший на такий сон не звернув би уваги, але для Сашка то був сон щастя. Сон-казка, сон неймовірного злету відчуттів. А приснилася йому дівчина, якої він ніколи не бачив. Дівчина, від погляду якої Сашко втрачав відчуття реальності. Власне, то і не була реальність, а тільки сон, в якому його уява малювала на його відчуттях чарівну картину щастя. Одначе був дивним не тільки сон, а й те, що він снився Сашку майже кожної...

Читати далі...

Сивочолий чоловік сидів на лаві в старому парку і відсторонено дивився кудись у далину. І не зважаючи на те, що дощ давно закінчився, він все ще тримав над собою парасольку. А тим часом небо звільнилося від тяжких хмар і весь парк залили яскраві промені осіннього сонця. Жовте листя засяяло золотом і на тлі блакитного неба створило неповторної краси картину. Маленька дівчинка, залишивши далеко позаду свою розмовляючу по телефону маму, йшла доріжкою парку і старанно...

Читати далі...

У Марічки життя не склалося, як хотілося. Її батьки померли, коли дівчинці було лише шість років. Виростила її і виховала старенька бабуся. «Мені дав би Бог стільки віку, щоби я тебе заміж видала, а тоді і помирати можна» – все казала старенька. Так і сталося, і бабуся покинула цей світ щасливою. Життя, не змігши подарувати Марічці щасливе дитинство, подарувало їй вроду, а бабуся навчила її всьому, що могло стати завидним для любої дівчини на виданні. Тому її чоловіку...

Читати далі...

Бодренький старичок с седой шевелюрой и длинной бородой, тем не менее, в кроссовках, джинсах и футболке, неспешно подъехал на стареньком велосипеде к магазину. Затем поставил велосипед к раскидистому клену и достал из хозяйственной сумки небольшую гирю килограмм на десять. На гире вызывающе красовалась яркая, оранжевого цвета надпись 5 тонн. Поставив эту гирю на тротуар, старичок цепью с замком привязал к ней велосипед и ушел за покупками в магазин. Мимо...

Читати далі...

Мягкую утреннюю тишину начала заполнять тихая мелодия. Под её звуки женщина открыла глаза, посмотрела на люстру, и та в ответ на её взгляд зажглась мягким, слегка зеленоватым светом. Рядом на кровати в виде летнего серебристого облака ещё спала её дочь. Её плечи вздрагивали, а на лице проступали следы ужаса. – Доча, проснись. Уже утро. Девочка открыла глаза, огляделась по сторонам, и успокоилась. Лишь капельки пота на лбу говорили о пережитом кошмарном сне. – Мам...

Читати далі...

В одном уединенном краю под синим небом жили не тужили обычные люди. Жизнь их была неприметной и спокойной. И ничего в их краю не было необычного, кроме удивительного неба. Они были уверены, что небо о них заботится. А как иначе, если каждое утро на небе сходило ласковое солнце и дарило тепло им и их полям. Также с завидной периодичностью на небе собирались дождевые облака, и благодатный дождь поливал их поля. Но в один печальный день их небо сломалось. В тот день...

Читати далі...

Одного ранку в казковій країні, народ якої з нетерпінням очікував на весняні сонячні дні, сонце не з’явилось на небокраї. Темні хмари закрили небо, а смертоносні блискавки руйнували все, куди потрапляли. І полетіла звістка чорним птахом, що країну накрила темрява. І стиснулись серця людей від болю і відчаю. І з кожним днем то тут, то там душа невинної дитини покидала землю і янголом злітала в небо. "Я буду турбуватись про тебе, мамо" – чи то ехом чи то в уяві матері...

Читати далі...

Душі.