За селом, яке розкинулося на поліських рівнинах, стояв досить чималий пагорб. Правильної конічної форми, він виглядав якось недоречно серед зелених луків, які його оточували. Але вид з нього відкривався на всю околицю пречудовий. І мало хто, йдучи дорогою повз нього, не вирішував піднятися на саму вершину, щоб помилуватися чудовим краєвидом. Пагорб був вкритий нетиповою для околиці травою, яка росла на майже завжди сухому піску і не думала висихати. Але з...

Читати далі...

Дві сестри, які народилися в один день, проживали в невеликому провінціальному містечку. Вони майже ніколи не сварилися і їх дитинство проходило в атмосфері порозуміння і дружби. Їх батьки намагалися виховати доньок добрими і співчутливими. Такими вони і росли. Коли дівчатам виповнилося 18 років, вони вирішили подарувати одна одній щось цікаве і незабутнє. Ходячи рядами місцевого базару, вони зустріли циганку, яка продавала різноманітні речі. – Я бачу, що ви шукаєте...

Читати далі...

Зима майже в кінці березня.[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Однієї весняної ночі Миколі приснився дивний сон. Інший на такий сон не звернув би уваги, але для Миколи то був неймовірний сон. Сон-казка, сон неймовірного злету почуттів. А приснилася йому дівчина, якої він ніколи не бачив. Дівчина, від погляду якої Микола втрачав відчуття реальності. Власне, то і не була реальність, а лише сон, в якому його уява малювала чарівну картину щастя. Одначе, незвичайним був не лише сам сон, а й те, що він снився Миколі майже кожної...

Читати далі...

Перший, кого побачила Тамара після виходу із коми, був незнайомий їй чоловік і двоє чиїхось діточок з ним. – Мамо, мамо! Ти прокинулася? Ми за тобою скучили. – Я так радий, кохана, що ти одужуєш. Наші діточки зачекалися на твоє повернення до життя. Тамара нічого не могла зрозуміти. Вона вперше бачила цих людей. – Лікарю, хто ці люди?. Мабуть мене з кимось переплутали. Мабуть в тому автобусі була жінка, дуже схожа на мене. – Прошу всіх зберігати спокій...

Читати далі...

В одному мальовничому краї під синім чистим небом жили собі звичайні люди. Життя їх було розміреним і спокійним. Все в їх краї було звичайним, окрім дивовижного неба. Люди були впевнені, що небо у них не просте, що воно піклується про них. А як же інакше, якщо щоранку на небі сходило лагідне сонце і дарувало тепло їм та їхнім полям. Також, коли було потрібно, на небі збиралися дощові хмари, і благодатний дощ поливав їхні поля. Але в один сумний день їхнє...

Читати далі...

Четверо вершників промчали польовою дорогою і зникли за хмарою піднятого пилу. Всі вони були у військовій формі, а в руках кожного на довгому древку був смолоскип. Їх військова форма була без будь яких розпізнавальних нашивок. Єдиною її особливістю був піксельний малюнок. Та ще древко кожного смолоскипу було пофарбоване у жовто-блакитний колір. Через деякий час на важливому об’єкті ворога спалахне потужна пожежа. І такі пожежі спалахували на території ворога майже щодня....

Читати далі...

У сім’ї Проценків склалася традиція зустрічати Новий рік виключно на дачі. Тиша засніженого лісу. біла ковдра іскристого снігу і неймовірно свіже морозне повітря давали змогу позабути про гомінке місто і насолоджуватись справжньою зимовою казкою. Особливо подобалося в такі дні гратися на снігу їх маленькій донечці Катрусі. Часто Новий рік Проценки зустрічали зі своїми друзями, Але цього разу обставини склалися так, що Новий рік Петро зі своєю дружиною Марічкою...

Читати далі...

Ця історія бере початок з тих часів, коли соцмережі сприймалися як частинка реального життя. Коли обмінятися номерами телефонів було звичною справою. А так звані блоговки, коли користувачі блогів влаштовували досить часті групові зустрічі десь в затишному місці, не виглядали чимось дивним. На одному порталі, де всі блогери знали одне одного ледь не в обличчя (а часто і так), вів свій скромний блог один хлопець під ніком Чарівник. Цей нік він взяв собі не з самого початку,...

Читати далі...