Профиль

sestryncja

sestryncja

Украина, Ивано-Франковск

Рейтинг в разделе:

Цілую усмішку твою

Цілую усмішку твою, Як дощ траву, Як вітер листя. Ідеш… Розгублено стою — Усі стежки мої — зійшлися. Усі дороги мої — тут, Усі стежки мої — біліють. А ти ідеш… На тебе ждуть. Я зупиняти не посмію. Ну що ж? Іди! Нехай щастить! А я — поплачу, посумую. Я — не ловлю щасливу мить, Я тільки усмішку

Цілую…

(Ганна Чубач)

Немного о кризисах среднего возраста:

Немного о кризисах среднего возраста: седина в бороду или бес в ребро

12.12.2007 г.

По печальной статистике самое большое число разлаженных браков - среди людей в возрасте 38-40 и 41-47 лет. А больше всего проблем возникает у супругов в возрасте 31-40 лет. Чаще всего разводы и скандалы в этом возрасте инициируют мужчины. Они изменяются, становятся совсем другими. Знакомьтесь, кризис среднего возраста.

Симптомы кризиса среднего возраста:

новая секретарша, презирающая приличную одежду, но с навыками порнозвезды;

новая машина, слишком яркая, слишком дорогая и спортивная;

костюм дикой расцветки, галстук инопланетного вида и «он вдруг полюбил кроссовки!»;

новые увлечения, чаще молодежные;

записался в спортзал, хотя всегда презирал качков;

сел на диету, купил плеер, билеты на концерт попсовой звездочки, в речи появились новые слова и выражения.

Короче, он ИЗМЕНИЛСЯ. И это видите не только вы. Да и он сам этого не отрицает.

Кризис среднего возраста достаточно тяжелое испытание и для мужчин, и для женщин. В психологии его называют экзистенциальным - то есть связанным с переоценкой жизненных целей, ценностей, смыслов.

Многие и многое ломается на этом этапе. Мужчина пытается произвести инвентаризацию своей жизни, иногда до полной ее перемены. На самом деле любые его телодвижения ничего не меняют в мироощущении личности, зато серьезно бьют по близким, друзьям, партнерам. Особенно достается жене. Основное психологическое объяснение этого факта - жена была свидетелем всего того, что пришлось пережить ее супругу. А многие успешные мужчины не хотят, чтобы женщина рядом с ним знала его полуголодным студентом или начинающим предпринимателем в дырявых джинсах. Воспоминания вытереть нельзя, значит, нужно поменять женщину! Ведь новая молодая жена будет знать его только победителем. Кроме того, женившись в среднем возрасте во второй, третий раз мужчина как бы получает шанс прожить еще одну жизнь.

Как и все на свете, кризисы среднего возраста вызываются рядом причин. И зная эти причины, лучше уж этот кризис попытаться предотвратить.

1. Двенадцать лет не был в отпуске: переутомление. Для того чтобы доказать собственную состоятельность, многие мужчины работают по двадцать часов в сутки годами напролет. И рано или поздно наступает некий перегрев - механизм хочет отдохнуть. Отключится, и полежать где-нибудь в тенечке. Или на солнышке.

Выход: отдых. Самый банальный, в тишине и спокойствии. Устройте расправу над мобильным, сожгите телевизор, выключите компьютер и разбейте ему винчестер. А лучше - отправляйтесь отдыхать туда, куда не достают наши мобильные операторы, где не работает телевидение, где обслуживающий персонал не говорит по-русски, но знает язык жестов.

2. Чувствую, как сердце стучит, колени хрустят: мнительность. Людям свойственно болеть в нашем несовершенном мире. Но только мужчины относятся к каждому прыщику как к расовой опухоли. Ближе к сорока мужчины начинают читать популярную и специальную медицинскую литературу и искать в своем теле различные болячки.

Выход: сводите к врачу (желательно какой-нибудь нетрадиционной направленности) и купите витамины. В большой красивой баночке.

3. Земную жизнь пройдя до половины: разочарование. Мужчина осознает, что молодость прошла, а он многое «не». Не стал скрипачом, не полетел на Марс, не взошел на Эверест, в конце концов. И приходит осознание того, что многие из этих вещей он и не сделает никогда...

Выход: помните, как у Жванецкого? «Я не стал тем и этим... Но ведь стал этим и тем!» Напомните это своему мужчине.

4. Свободу попугаям!!! Тут все ясно. В народе это называют «не нагулялся». А так как нагуляться в принципе невозможно, то, значит, благоверный до этого времени подавлял свои... порывы. Для многих это - непреодолимое препятствие и браки рушатся чаще всего из-за появления молодой, не обремененной совестью и интеллектом, любовницы.

Выход: обычно сеанс сексотерапии длится не более двух лет. Потом изможденный Казанова снова стучится в дверь семейного гнездышка. Нужно ли вам это поношенное сокровище, решать, прежде всего, вам самой.

5. Лень мечтательность: инертность.

Все бы ничего, только причина не бывает одна - они накапливаются и падают на голову комом. Как побороть? Рекомендация тут только одна: наберитесь терпения. Этот путь мужчина должен преодолеть самостоятельно, но чувствуя вашу поддержку.

Наталия Руденко

Іван Франко

  • 01.03.12, 15:02
УКРАЇНА МОЯ ЛЮБОВ


Вона так гарна, сяє так
Святою, чистою красою,
І на лиці яріє знак
Любові, щирості, спокою.

Вона так гарна, а проте
Так нещаслива, стільки лиха
Знесла, що квилить лихо те
В її кождіській пісні стиха.

Її пізнавши,чи ж я міг
Не полюбить її сердечно,
Не відректися власних втіх,
Щоб їй віддатись доконечно?

А полюбивши, чи ж би міг
Я божую її подобу
Згубити з серця, мимо всіх
Терпінь і горя аж до гробу?

І чи ж перечить ся любов
Тій другій а святій любові
До всіх, що ллють свій піт і кров,
До всіх, котрих гнетуть окови?

Ні, хто не любитть всіх братів,
Як сонце боже, всіх зарівно,
Той щиро полюбить не вмів
Тебе, коханая Вкраїно!

27 іюня 1880 

ЗАХІДНА УКРАЇНА В СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ (кінець XVIII — XIX ст)

ЗАХІДНА УКРАЇНА В СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ (кінець XVIII — XIX століття)
Революція 1848-1849 pp. та її вплив на розвиток краюГоловна Руська Рада
Під впливом революційних подій у Західній Європі львівські українці 19 квітня 1848 р. від імені всіх українців Галичини подали на ім'я цісаря петицію з низкою демократичних вимог. У ній, зокрема, зазначалось, що українці становлять частину великого слов'янського народу, що вони — автохтони в Галичині й мали колись державну самостійність, цінують свою націю і хочуть її зберегти. У петиції містилися прохання про введення української мови у народних і вищих школах; видання державних законів українською мовою, яку урядовці повинні обов'язково знати; щоб було зрівняння в правах духівництво всіх обрядів і надання українцям доступу до всіх державних установ. Як видно, вимоги були скромними й обмежувалися здебільшого сферою культури.

У результаті дальшого розвитку революції в Гали-чині виникли національно-політичні організації. 2 травня 1848 р. представники демократичних кіл українства, зокрема світської інтелігенції та греко-католицького духівництва на чолі з перемишльським єпископом Григорієм Яхимовичем, утворили у Львові Головну Руську Раду, що стала першою українською політичною організацією. Як постійно діючий орган, вона мала представляти українське населення Східної Галичини перед центральним урядом. її друкованим органом стала «Зоря Галицька* — перша у Львові газета українською мовою. Головна руська рада, виступаючи за проведення демократичних реформ, прагнула забезпечити вільний національний розвиток українського населення краю. У програмній декларації Ради проголошувалося, що галицькі українці належать до великого українського народу, який тоді налічував 15 млн., згадувалося про їхню колишню самостійність та про часи занепаду. У документі містився заклик до пробудження, адресований українському народові, і забезпечення йому кращої долі в межах австрійської конституції. Звертаючись до героїчної минувшини, Головна Руська Рада відновила герб галицько-волинських князів — золотий лев на блакитному полі — і прийняла синьо-жовтий прапор як національний стяг українського народу. За прикладом Головної Руської Ради в містах і селах краю виникло бл. 50 місцевих рад, до яких входили представники демократичних верств. Революційний рух поширився на провінцію.

Діяльність Головної руської ради зустріла неприхильне ставлення з боку польської Центральної ради народової, яка домагалася, щоб українці виступали разом з поляками. Вона спиралася на ополячену українську шляхту, яка утворила окремий комітет і подавала супліки на ім'я цісаря, протестуючи проти петиції 19 квітня, не бажаючи ні в чому відокремлюватися від поляків. На противагу Головній Руській Раді 23 квітня 1848 р. було створено «Руський собор», газеті «Зоря Галицька» протиставлено видання «Дневник Руський».

Під натиском революційних подій цісар Фердінанд дав дозвіл утворювати на території імперії т. зв. національні гвардії, що за урядовим статутом мали бути «обороною конституційного монарха, запорукою конституції й законів». Українці в цей час тільки почали політично організовуватися, а тому змогли створити такі гвардії лише в кількох містах, де було численніше українське населення, а саме у Стрию, Жовкві, Бережанах, Тернополі та Яворові. Правда, майже всюди ці гвардії зустріли перепони з боку урядових кіл і не розвинули широкої діяльності. Трохи пізніше, у кін. 1848 р., австрійський уряд організував спеціальну селянську оборону на галицькому Підкарпатті, що мала на меті не допустити мадярських повстанців до Галичини і нараховувала в одній тільки Станіславській окрузі майже 18 000 чол. У 1849 р. було створено добровольчий батальйон руських гірських стрільців у кількості 1400 чол., що також призначався для боротьби проти угорської революції. Усі ці формування, завдяки галицькій інтелігенції, мали український характер: народний одяг, українські відзнаки, пісні тощо.

Представники українського населення Галичини взяли участь у Слов'янському конгресі в Празі. Головна руська рада послала туди своїх делегатів, які працювали в одній польсько-українській секції. Потім між ними виникли незгоди. Українці домагалися поділу Галичини на дві окремі адміністративні одиниці — Східну, де переважали українці, й Західну, заселену головним чином поляками. Однак наступ урядових військ на Прагу перервав роботу конгресу.

Пізніше, 19 жовтня 1848 р., у Львові зібрався Собор руських учених — перший з'їзд діячів української науки і культури, у якому взяло участь 118 чол. Учасники з'їзду працювали в 9 секціях. З-поміж промовців особливо виділявся М.Устиянович. Зі своєю славнозвісною «Розправою о язиці южноруськім і его нарічіях» виступив Я.Головацький. З'їзд схвалив єдину граматику української мови, висунув вимогу впровадження в усіх школах української мови. Було також підтримано вимогу поділу Галичини на два краї: польський і український.

Ще влітку 1848 р. Головна Руська Рада проголосила заснування культурно-освітньої організації під назвою «Галицько-руська матиця». Вона мала видавати підручники для шкіл і взагалі бути вогнищем письменства й просвіти рідною мовою. Свою діяльність «Галицько-руська матиця» розпочала аж у 1850 р.

Наприкінці 1848 p., відповідно до цісарського декрету, у Львівському університеті відкрито кафедру української мови і літератури, її професором було призначено Я.Головацького, який почав викладацьку роботу в січні 1849 р. Незабаром він видав граматику української мови.

10 липня 1848 р. почав роботу перший австрійський парламент. Із 383 послів Галичину представляли 96, у т. ч. 39 від українців (27 селян, 9 священиків, 3 світські особи). Українські посли в парламенті поставили вимогу про поділ Галичини, підкріплену 15 тис. підписів. Українські посли-селяни вимагали якнайменших викупних платежів за землю.

Перехід під владу Австрії

Друк | e-mail

Загальна криза Польської держави у XVIII столітті не могла не відбитися на становищі Львова. Постійні облоги, часті епідемії та пожежі призвели до значного зменшення населення міста.

Вигляд міста за австрійських часів, остаточна втрата панівного становища великого торговельного міста, що стояло на перетині важливих стратегічних шляхів, призвела Львів до фактичної руїни. Польща як держава настільки ослабла, що три могутні європейські країни – Австрія, Прусія і Росія вирішили просто поділити її територію між собою. У вересні 1772 року війська Австрійської імперії вступили до Львова, місто на півтори століття потрапило під владу однієї з європейських потуг.Реформи нової влади призвели до позитивних змін у державному строї, освіті та культурі. Імператор Йосиф II, дотримуючись засад освіченого абсолютизму, провів церковну реформу. Усі львівські монастирі, які не змогли реально довести, що плідно займаються освітньою, соціальною, медичною чи харитативною діяльністю, були зліквідовані. У їхніх приміщеннях розмістили казарми, шпиталі, в’язниці, заклади освіти. Під час йосифінської реформи було знищено ряд українських храмів старої частини міста Підзамча.

1777 року розпочалася ліквідація міських оборонних мурів, які вже давно відіграли свою історичну роль. Місто розширювалося, зводились нові будівлі, облаштовувалися нові вулиці і площі. У кінці XVIII – у першій половині XIX століття у житловому та цивільному будівництві запановує архітектурний стиль класицизму.За час панування Австрійської імперії у Львові потужно вирувало культурне життя. Було збудовано два театри європейського значення: Скарбківський (ім. М. Заньковецької) і Великий міський (Опери та балету), реорганізовано університет; у місті розвивалася видавнича справа. 1870 року Львів одержав місцеве самоврядування. Місто стало цілковито європейським. Австрійський журналіст, відвідавши Львів, не знайшов тут жодної відмінності з великим містами Європи: ті ж будинки, ті ж крамниці і кав’ярні, той самий уклад життя, побуту,  ті  ж традиції. У австрійському Львові народжувалися технічні і наукові винаходи, впроваджувалися передові на той час технології. Тут започаткували одне з перших в імперії газове, а згодом і електричне освітлення вулиць, автомобільний транспорт, телефонний зв’язок. 1894 року у Львові вперше побіг по рейках електричний трамвай, задовго до того, як це сталося у Відні. Згодом тут збудували найкращий в імперії залізничний вокзал.

Утім, незважаючи на лібералізацію політичного і суспільного життя під скіпетром Габсбургів, українці й далі виборювали свою духовну і політичну свободу. Передові молоді вчені Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький 1837 року видали збірку «Русалка Дністрова», написану мовою простого народу. Це було сміливим викликом і виступом проти національного гноблення українців. Книгу заборонили цензори, майже увесь її наклад знищили, а проти авторів розпочалися переслідування. Під час Весни народів 1848 року Головна Руська рада у Львові проголосила про відродження і соборність українського народу. У цілому відносно ліберальна політика Австрійської імперії не без домішку одвічного принципу divide et impera (поділяй і володарюй) усе ж сприяла тому збереженню української ідентичності, якого не зазнав жоден з інших регіонів України під пануванням різних влад у різні часи.

З історії львівської преси

18:22
                                                                                  
Перед початком ІІ світової війни в самому лише Львові видавалось близько 300 газет і журналів – українських, польських, єврейських. Загалом у воєводстві – 373 назви. Лише щоденних газет було: 6 польських – “Дзєннік польскі”, “Газета Львовска”, “Слово народове”, “Ілюстровани гонєц поранни”, “Ілюстровани експрес поранни”, “Вєк нови” (при цьому три останні мали ранкові та вечірні видання), три українські – найстаріше “Діло” (в 1937-1938 рр. щоденний випуск мав 10 сторінок, а в суботу 16), “Новий час” (тричі на тиждень), “Українські вісти”, дві єврейські – “Хвіля” (польською, виходила з 1928р., а з 1933 мала ранкове і вечірнє видання), “Морген” (єдина щоденна газета на індиші в Галичині і на Волині), одна російська “Русский голос” та одна німецька “Остдойчес Фольксблятт”.  А ще ж надходили щоденні газети з Варшави, Кракова та інших міст. Виникає питання: То ж це все читав?  Про населенність Львова перед війною можна говорити лише приблизно, бо останній перепис відбувся лише 1931 року. У Львові тоді мешкало 312231 особа. Далі йдуть цифри, що визначали віросповіданні і ріду мову, вони могли і не співпадати. Отже, католиків, вірмено-католиків і євангелістів було 161129 (сюди входили поляки, тисяч зо три, вірмени, близько 300 чехів та інших). Осіб єврейського віросповідання – 99595, хоча самих євреїв було більше, бо якась частина вихрещувалась. Греко-католиків нараховувалос 49747, православних – 1077. Серед православних було 462 росіянини, 24 білоруси, кілька греків, решта – українці. У 1939 році Львів нараховував 318433 мешканці.  Разивий наклад (тобто за один день) усіх львівських газет наближався до 220 тисяч примірників. Отже, навіть якщо частина газет розходилась поза Львовом, то можна все одно можна зробити висновок, що львів'яни пресу любили.  Найбільшою популярністю користувалися “Вєк нови” і “Діло”. Львів був цетром української видавничої діяльності в Польші. Видавнича спілка “Діло” (Ринок 10), видавала найдавніший і тривалий час єдиний український щоденний часопис. А ще такі часописи як “Назустріч”, “Неділя”, “Просвіта”, “Торговельний інформатор”, “Знак”. Видавничий концерн Івана Тиктора “Українська Преса” (Костюшка 1а) видавав щоденну газету “Новий час”, двічі на тиждень “Наш Прапор”, тижневики “Народн Справа”, “Комар”, місячник “Дзвіночок” та інші. Видавництво “Батьківщина” (Чарнецьког 8, тепар Винниченка) 3 1935 року видавало щоденник “Українські Вісти” і популярний тижневик “Батьківщина”. Однак загальний наклад українських щоденних газет був невеликим – 30000 примірників.  Така значна кількість періодики у Львові потребувала неабиякої поліграфічної бази. Всього на 1939 рік можна нарахувати 87 друкарень різної потужності. А крім них, ще купа дрібних друкареньок зі скромними технічними можливостями і застарілим обладнанням, що їх презирливо охрестили “курниками”.

Квише с шампиньонами и салом

  • 03.09.11, 20:34
 12 порций
 2 часа 40 мин (ваши 2 часа)

Смешать оба сорта муки, 1 щепотку соли, 1 яйцо, сливочное масло, нарезанное кусочками, и 2 ст. л. ледяной воды. Тесто раскатать в круг диаметром 36 см, выложить его в форму и сделать из излишков теста высокий бортик. Поставить тесто на 1 час в холодильник. Порезать сало мелкими кубиками. Луковицу очистить и мелко порубить. Грибы очистить, сполоснуть водой, порезать дольками и сбрызнуть лимонным соком. Поджарить сало на среднем огне, добавить лук и обжаривать его до прозрачности. Лук-резанец вымыть, отряхнуть от воды и нарезать колечками. Разогреть духовку до 200° C. Смешать грибы с салом и луком-резанцем и распределить на поверхности теста. Смешать оставшиеся яйца со сливками, сыром, перцем и оставшейся солью и вылить полученный соус поверх грибов. Выпекать квише 40 минут.

Продукты (на 12 порций)
мука пшеничная 100г
мука гречневая 150г
соль 1ч. ложка
яйца 4шт
масло сливочное размягченное125г
сало 150г
луковицы большие1шт
шампиньоны 600г
сок лимонный 1ст. ложка
лук-резанец 1пучок
сливки 200мл
сыр тёртый свежий75г
перец чёрный 1щепотка

Ван-Гог

 

Добрий ранок, моя одинокосте!
Холод холоду. Тиша тиш.
Циклопічною одноокістю
небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по грані!
Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп'ятий світ.
Я - надгріб'я на цьому цвинтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрякло грозою.
Вигинаються пензлі-хорти.
Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня, залатаних терпінням,
я кулаки до смерті донесу.
Самовитий - несамовитий -
не Сезанн - не Гоген - не Мане
але що ж я можу зробити,
як в мені багато мене?!
Він божевільний, кажуть.
Божевільний!
Що ж, може бути. Він - це значить я.
Боже - вільний...
Боже, я - вільний!
На добраніч, Свободо моя!
 Ліна Костенко.

А затишок співає...

А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей.

І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.

Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!

Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:

— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас.

Я дуже тяжко Вами відболіла...

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.

Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.

Ліна Костенко