Мене надовго смуток не огорне...

Мене надовго смуток не огорне — Надію маю на ясне життя. Кажу «земля» — в очах не поле чорне, А кущ калини, квіти і жита. Журбу осінню — відкладу на завтра. Попрошу в долі найтепліших зим. Мені для щастя треба ще багато — Зустріть любов під небом голубим. Та ще: дитя, що родиться з любові, Зуміть навчити вірить у життя. Щоб і йому «земля» — не тільки слово,

А кущ калини, квіти і жита.

(Ганна Чубач)