Блог ZURLA

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

ZURLA

кєно в ссср

08.06.23, 10:22

Стройка. Охєрєнно сімпатішний прораб. Спаянний світлими цєлями коллєктів.

Молода пара строітєлєй комунізму в огранічених масштабах. Він - туповатий дебелий рабочій, живущий раді жизні на зємлє. Вона - миловидна жіночка невисокого зросту з неожиданно мощними амбіціями. У них показатєльно нєзємная любов. Незаміжні баби-строітєльніци їй страшно завидують. На планьорку перед роботою муж заносе свою крихітку виключно на руках.

Сімейна ячейка позаріз хоче розвиватись. Тобто, весела балаболка-супруга хоче, а супруг, виходячи зі свого нижчого освітнього статусу, змушений їй подкорятися.

І тут нарешті приходе томний вечір. Він у ліжку, мучається від гормонального тиску, вона бігає по кімнаті в духовному трансі. Напруга наростає. Чекаємо на маленький кусень радянської еротики. Не Бог зна що. Ніжні обійми страсних людей в кальсонах з начосом, скромний поцілунок в сутінках. Бодай крупіцу. Але ніт.

Супруг з наївним іплом безнадьожно просе:

- Можєт, хотя би сіводня виспімся (тіпа, завтра ж знову пахать на галєрах под красним вимпелом).

А супруга йому - хєра з два! Давай, повторяй за мною шліфовані інглійські фрази. Розвивацца нада.

Цікаво для чого? Шпіоніть зібрались на Альбіонах чи шо?

(сільнєйше проізводственне кєно - "Нє пройдьот і года")

Коментарі: 1

ZURLA

Едем

24.04.23, 11:13

Позаду - холод твоїх червоних уст, а попереду - гарячий сніг, з*їдений божевільним січнем.
...Що подарувати тобі, коли вже все переписано в минуле? Може вітер в кишенях? А може вічну напругу?
Ту, що буває тільки тоді, коли в герці зійдуться двоє, щоб запалити щось нове,
Чи може - зовсім забуте старе ... або неіснуюче,
Якого до нас ще ніколи не було, а опісля - тим паче!
І щоб той вибух бачили всі... як на екрані... оголений та безсоромний,
Щоб здирали з себе очі, заздрісно прицмокуючи, втрачаючи останній глузд у хтивості,
Бо ті, що крадуть, завжди будуть позаду, доганяючи оману, що їм залишила безнадійна тінь...
А ми?.. Ми втечемо нашою єдністю до Едему,
Щоб там одягнути на себе роздерте навпіл щастя...

Коментарі: 2

ZURLA

Спин Путина

27.02.23, 17:45

Свинг танцующего султана… Вместо крупинок ваты, падающих на сцену…В верхней доле нажимаете сильнее. И ногой, обязательно ногой. Какие яркие трассирующие движения! Какой типаж!..Страна проснулась во сне наяву. Великая страна уперлась в наш маленький забор в бодательном напряжении… и задохнулась… Дождь из осколков сотен тел на головы, одурманенные перманентной глупостью, остановил набирающий неумолимо крутящееся движение «дранг нах…».

Не желаете побаловаться высокоточным изобретением рук человеческих? Сколько стоит? А ничего не стоит! Теперь все даром, в неограниченных количествах. Эгрегор одной седьмой части суши решил пойти ва-банк! Авось получится, и дворовые азиатские удобства станут достоянием общественности где-нибудь на Висле. У нас пассионарный взрыв негодования, а у них сдвиг точки сборки в сторону черно-белого одобрения генеральной линии.

Рецепт для простаков – наложить на пороге соседа большую кучу радости и вопить на всю деревню, что он сам постарался. Какой полет фантазии! Какое движение молекул в голове, вылеченной русской водкой! Сделайте правду неудобной для пользования и ложь слаще меда! Мы самые умные! У нас даже горький пьяница знает, что надо бы всем поровну, а мирный бронепоезд нуждается в снарядах.

У вас есть активы? Почему бы их не заморозить? Зачем? А зачем они вам? Они же в теплых странах. Суровый климат требует минимум потребностей. Медведь, рюмка без памяти, хоровод, мордобой…

При приближении северного ветра, ждите обморожения конечностей. Берегите мыслительный процесс! Эпидемия поголовной умственной бедности – весь итог русского мира. Читая Пушкина или Достоевского, будьте бдительны – вместе с красиво закрученными словами о бесконечной доброте сермяжной елды в ваш беззаботный мир может незаметно вползти спин Путина

Коментарі: 0

ZURLA

Квітка, що прагне світла

20.11.22, 18:00

Ханна шукала завжди. Пристрасно. Безперервно. Хіба що тільки не уві сні. А може, й тоді. Хто знає? Замучивши себе остаточно, залишивши на хвилю чоловіка, дітей і вічне чищення риби, вона прийшла до ребе.
Ребе знали всі. Він завжди давав відповідь. Але не всі цією відповіддю, навіть до кінця життя, були задоволені.
Ханна спитала:
- Коли я, нарешті, побачу його?
- Кого його?
- Світло.
Ребе здивовано підняв брови і сказав:
- Світло світить тим, хто цього бажає.

Коментарі: 0

ZURLA

Роль очей в сучасному мистецтві

19.11.22, 20:00

Вона підійшла до мене і просто спитала:
- Вибачте, це не ви залишили тут випадково сумочку? Невелику. Шкіряну. Документи, гроші...
Я придивився до неї. Нічого особливого, окрім очей. В них надійно ховався смуток.
– Ні. Я втрачав у своєму житті лише блукаючий вітер. Перегони, місії, круїзи за непотрібом...ні, сумочку напевно втратив той хлопець, що сидів за столиком біля вікна. Напевно, він був стурбований тим, що відбувається на вулиці. Дощ, босоногі дівчата-емо в калюжах, екскурсійні автобуси. Турист з якоїсь дрімучої Швеції.
Дівчина посміхнулася кінчиками губ.
- Так... я, мабуть, залишу сумочку в барі. Вони потім йому повернуть... Ви пили сьогодні каву? Можна сісти за ваш столик? Ви знаєте, я люблю Веласкеса. Що?.. Це такий митець. Тут колись творив. В галереї можете переглянути. Так.. Можу вам показати... Бармен, будь ласка кави і... хлюпніть трохи коньяку...
.................................................. .......
Я провів десять чудових діб у номері. Не бачив гір, заток, лиманів, якихось старих палаців, веж і картин Веласкеса, проте занадто легко розлучився з двадцятьма тисячами європейських грошей. Чи шкодую я? Мабуть, ні. Адже дівчина так добре зналася на мистецтві.
Коли я прощався з нею, в її очах вже не було смутку.

Коментарі: 0

ZURLA

Дуже важливе питання

19.11.22, 19:51

Шульц прийшов додому з презервативом. В цьому, власне, не було ніякої крамоли. Хлопцю виповнилося шістнадцять, окрім того, він брав активну участь в змаганнях з аеробіки, що значно посилило енергетичний потенціал його найважливішої частини тіла.
Інтерес полягав у тому, що резинку подарувала Шульцу дівчина на вулиці. Вона з усмішкою роздавала милі подарунки чоловікам, що проходили повз неї. Не всі брали, однак всі звертали увагу на дівчину, що була красивою, непристойно одягненою і говорила дивні речі, наприклад, про те, що готова зробити дуже важливий для себе обмін.
Шульц вирішив уточнити і перепитав, що вона мала на увазі. Юнак отримав відповідь, яка змусила його замислитися над тим, чи правильно він планував своє життя перед цією дивною подією.
Дівчина подивилася йому в очі і чітко, без запинки вимовила:
- Я обміняю свою мораль на визнання твоєї несумісності з вірним розумінням ролі цивілізаційних шлюзів для зливу перенакопичених творчих резервів.
Щиро кажучи, Шульц нічого не зрозумів. Йому стало соромно за те, що за все своє життя він прочитав лише одну книжку. В ній нічого не говорилося про добрі взаємини в настільки складному та заплутаному світі.
Шульц не знав, як відповісти на заклик дівчини, а тому просто взяв презерватив і здивованим пішов додому.
Вдома його зустріла матінка. Вона не підозрювала, який глибинний рух зазнала душа юнака за той короткий час, поки готувала вечерю.
Жінка побачила барвисто розмальований пакетик, зойкнула від несподіванки і зачервоніла від гарячого повітря, що валило з відкритої духовки.
Наполегливо спитала:
- Шульц, невже ти став дорослим? Невже енергія Ци відтепер безперешкодно циркулюватиме в твоїх чакрах?
"Та що ж таке?" - засмутився всередині своїх прихованих думок Шульц. - "Я просто хочу все підряд трахати. Чому люди таке просте бажання обклали дивними лабіринтами?"
Але матері він нічого не сказав, тільки збрехав, що пакетик знайшов під дверима будинку.
"Чорт..." - подумала мати Шульца, якій не виповнилося ще й сорок, - "Необережний кретин Марк! Як людство ускладнило питання гендерних відносин! І кому це потрібно? А хлопчик мій...зовсім виріс. Йому б гарну жінку. Старшу, для стабільності почуттів. Он, Марк у свої вісімнадцять геть дорослий. А чому? Тому що послідовна передача повноважень. Треба познайомити Шульца з Ельзою. Викладає фізіологію в гімназії. Вчитель від Бога. Марк не дасть збрехати".
Сину вона сказала:
- Сідай, будемо їсти. Давно хотіла поговорити з тобою. Світ влаштований так, що соціальні відносини потребують певного регулювання. Питання продовження та розростання людської популяції були настільки важливими...

Коментарі: 0

ZURLA

Індульгенція

07.03.21, 17:20

... Роздивлявся крізь цигарковий дим навколо себе, бачив непевних людей, розмитих напівмороком та жагою до наповнення нутра гіркотою спогадів за чаркою дешевої погані. Його тремтливі руки обмацували стіл, на якому було розлито щось липке, шукали кухоль з недопитим пивом, щоб загасити ним хоч на мить тривогу, шо стягнула його мізки невидимим обручем. Було страшно...

Як він сюди потрапив? Все дуже просто...

Будинок з*явився нізвідки. Охайний такий, іграшковий. Мов зрізаний десь у глибинці Нідерландів та втицьнутий сюди насильно чиєюсь невідворотною волею. Зашморг затягнувся наче уві сні. Йшов собі звичайною вулицею: полатаний асфальт, тротуар, що потребує кращих часів, будинки, сірі та прибиті до землі, мов цвяхи, а тут таке...

Він довго стояв перед будинком, поїдав очима його вікна, двері, вивіску, яка серйозно стверджувала, що всередині рай, що там дуже добре, настільки, що пройти мимо - просто безглуздя, злочин, врешті-решт. Він не міг не зайти. Тяжіння вже почало діяти. Тяжіння замотувало його тіло яскравим привабливим дротом. Він впадав в трясовину спокуси. Він програвав силам, що були набагато вищі за нього, силам, що знали напевно, де в нього найпотаємніше місце.

Всередині його радісно зустріли улесливі люди-привиди. Вони були не з цього світу. Вони допомагали всім прибулим забути про свої домівки, віддати разом з гаманцями найдорожче, що в них до зустрічі з будинком було - свою пам*ять. Над амвоном з пляшок в очі неоном стріляв надпис:

"Тут згортається твій час!"...

І тепер він сидів серед уривків, що пливли в стиснутому просторі, випущених заснулими бранцями, топив себе в цукровому сиропі бесконечно-гіпнозуючої жалості. Він чекав на індульгенцію...

......................................................................

- Скільки 666000000-ий продав свого часу? - спитав старший деструктор у чергового по сектору.

- Три доби, а ще тиждень на відновлення внутрішньої структури.

- Гм... непогано. І врешті-решт, не так дорого...

Коментарі: 2

ZURLA

Гулять так гулять..

09.08.19, 14:06

Двуликий Янус це вже ретроградщина якась. Разом з чугуйщиною. Отдайте Марте мартовские тезисы. Мейбі, полуцицца. Тепер всьо широко, привольно, с розмахом, як на сорочинському ярмарку. Кібітки, цигани, бардак і шопопальщина. Тут вже кожен второй янус. І кожен рядовой президент. Без мандата, но з большой надєждой на ісконноє. Халява гряде повсємєстно і тотально. Знаєте, як це називається? Матеріалізм. Он родной. Оте ваше всьо - віра, мова, захист - от лукавого. Це інтеллектуальна вандея ціла. Хто сказав, що не салом єдиним? Отой, шо всьо йому нада? Де він? В Гамериці? Чи в Піренеях виноград обриває?

Нема у Сірка ідеї. Вірніше, вона є, але за бугром. Стратегія називається. Нам до неї, як до луни.

Нам добре і так. Ми тепер команда. А в команді головне кудись бігти за морквою перед очима.

- Кво вадіс, придурки?
- Десь туди, де садок вишневий коло хати.

І мало хто пам'ятає останні слова того вірша вітчизняного. Через сто років після самітника Чічікова по просторам вже бігала орда лейтенанта Шмідта. Через п' ять років після пасіонарного вибуху - саранча остапів бендерів водевільного жанру. Яка красіва мильна бульбашка. Це ж скіко у нас буде управдомів по сибірах маятися?

Коментарі: 1

ZURLA

Мастер Дзинь и Путь

30.12.18, 11:35

Динь-динь... Открылась дверь.

Мастер Дзинь кинул хищный взгляд на Зинку, как ягуар на жертву, обезвоженную пустыней, поросшей редким диким кустарником. Жертва, замерев, в состоянии анабиоза, завороженно смотрела на него, ибо он был неотразим. Молодое упругое тело воина скрывали только прозрачная майка из сетки и облегающие спортивные брюки "Найк", изготовленные для него в подпольной артели далекого шанхайского пригорода. Глаза охотника излучали опыт перманентной войны с миром. Морщины на каменном лице ненавязчиво говорили о том, что Путь становится все уже, а скалы, преодоленные ногами мастера, упираются в небо.

Зинка опустила глаза. Она не могла вынести вибраций, наотмашь бьющих волнами. Тело небесного избранника излучало невыносимо яркий Свет.

- Ну что? Привезли? - спросил мастер.

Ни один мускул не дрогнул на его лице.

- Пиво? По сто? - дрожащим голосом тихо уточнила Зинка.

Вдруг за окном со старого платана упал озябший осенний лист на холодную тротуарную плитку, боясь нарушить покой живой воды в глазах духовного путника.

Мастер Дзинь едва уловимо кивнул головой.

- Нет. - грустно сказала Зинка. - Завоз будет завтра. По сто двадцать. Девальвация.

И тогда мастер Дзинь выкрикнул слова, не совсем подобающие воину. Зинка встрепенулась.

- Какого хера? - огрызнулась она, уставившись на расплывающиеся очертания прилавка.

Но мастер Дзинь уже сверлил взглядом ягуара совершенно далекую от духовных исканий продавщицу Верку в магазинчике напротив...

Коментарі: 0

ZURLA

Спин Путина

24.11.18, 14:15

Свинг танцующего султана....

Вместо крупинок ваты, падающих на сцену...

В верхней доле нажимаете сильнее. И ногой, обязательно ногой. Какие яркие трассирующие движения! Какой типаж!...

Страна проснулась во сне наяву. Великая страна уперлась в наш маленький забор в бодательном напряжении... и задохнулась... Дождь из осколков сотен тел на головы, одурманенные перманентной глупостью, остановил набирающий неумолимо крутящееся движение "дранг нах...".

Не хотите ли побаловаться высокоточным изобретением рук человеческих? Сколько стоит? А ничего не стоит! Теперь все даром, в неограниченных количествах. Эгрегор одной шестой части суши решил пойти ва-банк! Авось получится и дворовые азиатские удобства станут достоянием общественности где-нибудь и на Висле. У нас пассионарный взрыв негодования, а у них сдвиг точки сборки в сторону черно-белого одобрямса генеральной линии.

Рецепт для простаков - наложить на пороге соседа большую кучу радости и возопить на всю деревню, что это сосед сам постарался. Какой полет фантазии! Какое движение молекул в голове, вылеченной русской водкой! Сделайте правду неудобной для пользования и ложь - слаще меда! "Мы самые умные! У нас даже горький пьяница знает, что мы хотим всем поровну, а наш мирный бронепоезд нуждается в снарядах".

При приближении северного ветра, ждите обморожения конечностей. Берегите мыслительный процесс! Эпидемия поголовной умственной бедности - весь итог русского мира. Читая Пушкина или Достоевского, будьте бдительными - вместе с красиво закрученными словами о бесконечной доброте сермяжной елды, в ваш беззаботный мир может незаметно вползти спин Путина.

И тогда ждите нескончаемых дождей из человеческого мяса. Ибо там, где дым отечества, там всегда царствует одна безнадежная жопа...

Коментарі: 6

Профіль

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Замітки:

кєно в ссср

Едем

Спин Путина

Квітка, що прагне світла

Роль очей в сучасному мистецтві

Дуже важливе питання

Індульгенція

Гулять так гулять..

Мастер Дзинь и Путь

Спин Путина