ПО ТУ СТОРОНУ ВСЕЛЕННСКОГО ЭКРАНА
Бог сидел и смеялся с потуг смертных. Они решили воевать со мной? Да они просто программный код у меня на компе. Воевать со мной, это шо воевать с самим собой во вред себе любимому. Это было весело, спасибо!

Воздвиження
- це свято таке загадкове,
Здається зовсім не нове,
Вдруге воздвигли хреста,
Щоб пам'ятали, та шанували!
Ісуса страждання не забували!
Чому ж на рідній мові моїй, 
Це свято "Звижен'є" зветься,
Щось тут не так, мені здається!
Мудрість народна через віка,
Донесла нам майбутнього знання.
Може в цей день здригнеться земля,

так я вам и написала, что я в этот день написала 

Богородице наша, заступниця,
До тебе руки свої простягаю,
Про теплий твій покров благаю!
Ти не мачуха люта зима,
Ти як матінка рідна моя!
Своїм покровом, своїм омофором,
Земельку мою рідну укрий, 
Від холоду, від морозу захисти,
Тепле сонечко і тепло збережи!
Люди  бідують, грошей не мають,
Ось тому свої оселі і не зігрівають,
Бо пани на енергії і газі гроші собі заробляють,
Бідний народ як ліпку обдирають,
У Бога просила я і він поміг, земельку сонцем і теплом зігрів,
А тепер і в тебе, Богородиця, прошу, закутай зігрій покровом своїм,
Так як навіть на подвір'ї квіточки, як маленькі діточки,
Хочуть материнського тепла, матінка рідна для них, то земля,
Якщо вона холодна, то мертва вона і дітей вже не зігріє мертва матінка.
Богородице, захисти покровом своїм, зігрій, дай нам тепла,
Як рідна матінка наша жива!

А я Дух зацеловала, 
А я его заласкала,
А я его согрела в объятьях своих! 
И я любила, 
И он любил,
И он растаял,
И он поплыл! 
И МАГма раскалилась до придела, 
И не было ей до проблем людских дела,
И прижалась к земной коре,
И застонала, заскрипела, 
И скоро, совсем скоро прольется где-то там вулканом,
И задрожит, и затрепещет Земля в такт,
И совершится любовный акт!
И растают ледники, 
И прольются дожди,
И придет долгожданная летняя прохлада,
Но многие окажутся у ворот Ада! 

Вже в Сонця просила я, 
Сонце почуло мене і гріло, 
І в мене душа не боліла.
Та Земля мандрує так, 
Що проміння, вже стає менше гріти,

                 Ненароджена
Ти будеш шукати – та не знайдеш,
Ти будеш звати – та не дозвешся.
Десь там в убогості, мати мене не народила,
А тому і я тобі життя не дала,
Бо не було мене, тому й тебе нема!
Не хотіла бідняків народжувати,
Та рабами багатіїв забезпечувати,
Тому що не тільки Шевченка читала,
А й з життя знала, з народу черпала,
Як воно тяжко важко побиратися,
Та все життя на дОлю сподіватися! 
І тепер кричи, вій вітром, плач дощем,
Але не повернеш, рабів собі не знайдеш,
В мене вільна душа, вона без тіла! 
                                Мат ви є Н к О

Лес. Камень, а на камне том: "11.11"

Душа-сосна плакала, слезы роняла:
- Матушка, Земля, ты мне жизнь дала,
Люди тебя убивают, мои корни оголяют,
Воду в яд превращают, почву отравляют,
Где воды напиться, где корням поживиться?!
Янтарь добывают, соки-смоль качают,
А жизни новой моим сосенкам не дают,
Рыдаю! Умоляю! Помоги!
Людей за их деяния накажи!
Да только не украинский простой народ,
Он еле от получки до получки живет,
Слезы, как и я роняет, власть проклинает!
Накажи тех, кто властвует на Земле,
Тех, кто делами стран управляет!
Вот они то и нас отравляют, вот они то и нас убивают!
Ибо у них во власти так управлять,
Чтобы тебя Земля-матушка не убивать и не отравлять!
Твоих и моих убивцев накажи, свою власть над ними покажи!

                                    отрывок из нового рассказа: "Мастер и Маргарита"
- Может ты и Мастер, а я твоя Маргарита, но вина с медом пить не стану, так как у детей в Украине нет медицины, нет тепла, отравлена еда, отравлена вода и воздух. Я детей не брошу, за любовью не побегу, я детей не предам и на поругание власти не отдам! Хочешь, лети сам, а хочешь, мне помоги и детей спаси!