З якого боку почати... З приходом нового голови сільради в нас з'явився відповідно його перший заступник, в минулому перший зам очільника районної міліції, тому в нього окрім імені/по-батькові є значно коротше ймення, правда позаочі - Мент. 

  Так от він не те щоб антивакцинатор махровий, але "як небудь іншим разом, в мене хороший імунітет".

   Тепер в інший бік - я пару років користуюся можливістю практично безкоштовно посіяти ячмінь і після жнив мати тонни півтори зерна в міжсезоння, коли кукурудза вже закінчилася, а до нової кілька місяців. І завжди чекала цей момент спокійно, бо нас, "землеробів", тут було двоє - я і дуже хазяйновитий один дядько, Микола Пилипенко, то він і про комбайн потурбується, і дерева обпиляє щоб той проїхав... Одним словом добре мати тих, кому теж треба 

  І тут він пару днів тому раптово помер, серце, не ковід, як зараз всі думають відразу. Людина він самотня, єдина сестра вже жінка у віці, пенсіонерка, не вакцинована і живе в сусідній області - зараз це проблема приїхати, всі зрозуміють, тому тілом зайнялася сільрада, і конкретно перший заступник як міцний чоловік   Оскільки поховати швидко не вийде, має приїхати сестра спочатку, хотіли тіло здати в морг, з'їздили туди - а не беруть. Як вони розрулили діло навіть не знаю, але поїздка мала наслідки - наступного дня шановний перший заступник голови поїхав  і провакцинувався спішно, і батьків разом з жінкою звозив. 

  В сільраді всі як би так сказати... здивувалися  Дуже вже він був спокійно-стійкий в своїй впевненості непотрібності вакцинації. Але поїздка в морг, в якому реально штабелями всюди лежать тіла в спеціальних "ковідних пакетах" і куди "звичайних" навіть по блату неможливо в морозилку пристроїти - чарівним чином вплинула на переконання .

  В нас би багато кому корисно туди на екскурсію.

  Я дуже якісно можу "з приводу", але скоріше всього прикинусь глухою, бо то не гріх.

  День гарний, ще й вихідний, в мене зійшлися брати і сестри, оце йду, а вони рядком сидять на сонечку на задньому дворі, з видом на ліс і дорогу туди, і  чую обговорюють на повному серйозі питання сучасного словотворення на прикладі парочки явно грибників, що йдуть з лісу - він то грибник, а її як?

  Придумали тільки два фемінітиви - грибниця і грибнесса. Сама тепер ходжу й думаю - а як же вірніше? 

 Я щось розхворілась останнім часом, а в дощ це окремо противно, але сьогодні проглянуло сонечко, свято, і гріх не сходити прогулятися лісом, навіть якщо просто коли йдеш кружиться голова , а найменша гірка вимагає стати на хвилину подихати повітрям і почекати, доки серце знову прийде в ритм.

  В нас дощу давно не було, відносно сухо і грибів не чекати, але ми оптимістично захопили два ножі і три мікропакетики )) на "а раптом".

  І це "раптом" раптом трапилося відразу як зайшли в ліс. Правда треба знати куди заходити, але це таке, якщо все життя живеш біля лісу - по іншому не ходиш))

  Тому ось :

  

 Сходили до річки, де трапилося знайти останні вже ягоди дикої ожини, кислі, але такі смачні!

  

Осінній ліс в сонці особливо гарний, а як пахне, мммм... Особливо коли йдеш опалим осиковим листям. Фото вставити не можу, бо не хочу різати , а розмір завеликий ((

  В кінці прогулянки результат був ось такий:

  

Вийшло кілограмів до п'яти, з яких особливо приємно було мені самій знайти з десяток грибів, які не лисички, але саме так в нас їх звуть за схожість. Вони попередники опеньок, саме тих грибів, на які чекаю весь рік, від осені до осені. 

  Ми вже як нагулялись від душі, тобто вже ледве йшли і мріяли де б його сісти відпочити))) і вирішили опеньки не ходити шукати, але сестра все ж сходила пізніше, і ось, неймовірний врожай!

  

  Саме так - аж чотири молодих грибочки))) навіть не знаю що робити, кинути їх до купи з гливою рука не підіймається, бо ну це ж опеньки!))) Але і приготувати десять лисичок і чотири опеньки - то за часом і затратністю якась висока кухня виходить..))))  

  Ну, завтра видніше буде, бо з температурою готувати щось часто просто немає ніякого бажання, але раптом - то заморочусь, і пюрешка, куди ж без неї під перші опеньки ))))

  Читаєш і думаєш - а нічого за ці роки не змінилося 

  

  

  ...тому бог дає. Так твердить народна мудрість, яку я сьогодні вирішила перевірити і проснулась на 3.5 години раніше ніж звичайно.

  Поки що боженька накидав тільки роботи 

  

  З новим робочим тижнем 

  

  Дощ з учорашнього вечора, хороший такий, мілкий і рясний, "грибний", дуже надіюсь що потепліє і попруть опеньки)). А в нас сьогодні ветеринарка приїжджала, щеплення і реакція Манту, забір крові на аналіз. 

  І всі три мої собаки гавкали на чужих хто звідки, але всі з дверей))) , тому в мене склалося стійке враження, що дурних тут немає...одна я і ті два дядька зі шприцами 

  

В нас дощ. Тиша і спокій, нікого, сидимо вдвох. Наварили борщу, задумалась ще про шарлотку... 

  І тут набігли брати, яким дощ ніпочім, виїли весь борщ і знову зійшли з дому. 

  Встигла тільки здивуватися