враження ,які надихають жити.

Анталія

старовинні поховання м.Міра

хіба непркрасне це українське небо?

Зачарована Десна

Я про це місце не писала.але раджу всім цінителям краси відвідати -це палац в Качанівці,до речі ,на моїй Батьківщині-Чернігівщині

в домі митця,кіноматографа і просто дивовижної людини-О.Довженка

вечоріє...якось тепло на душі,тепло від того ,що я живу в чарівній країні.я невтомлююсь дивуватись від мальовничих пейзажів,дивитися на запашні поля пшениці,ходити босяком по траві ,бо це все моє,моє рідне і таке знайоме...

я люблю свою землю !а розповім я про частинку картин , галерею ,яку побачили цього літа мої очі.Отже вперед )є в мене мрія,бональна звісно,-це побувати в усіх країнах світу(мабуть,в дитинстві передвилась мультсеріал"вокруг света за 80 дней").Цього року почались справджуватись мрії))я назбирала за рахунок степендії кошти і рванула в Турцію,була я там всього 4 дні,бо як то кажуть мої фінанси поют романси))проте це не завадило побачити культуру і побут чужого народу.Я побувала в Кемері, святому місті Міра,в храмі Святого Миколая(незважаючи на різні релігії  там мусульмани шанобливо ставляться до християнства),Кекові,роздивлялася на затонувші міста,побачила красу водопаду в Анталії,торкнулася історії цієї країни,спробувала смак Середземного моря))але найбільше ,що принесла мені ця подорож-це розуміння того,що немає нічого кращого за рідний дім,українську мову,блакитне  українське небо . я нізащо не проміняю вербу і калину на пальму)

я була рада знову (вдруге)побачити Бориспіль,покататися в котре на ескалаторі і помчатися у своє містечко...Це був лише початок.Нещодавно я їздила до дідуся -на берегиДесни.ця могутня ріка тече вже не перше покоління,скільки думок вона поглинула в себе?накрила хилями чужі стражданя,розділила радість,поглинула дитячий сміх,поховала не одне життя...в такі миті я відчуваю себе Довженком,я щаслива.Я бачу ті місця ,які бачив і він,хожу там де і він босоніж топтав  родючу землю.Й справді Зачарована Десна...і я ж така зачарована всією цією красою.Так хочеться приголубитись і обійняти все це ,в такі моменти мене сповнює ніжність і кахання до Землі,нашої  рідної Землі.

Тепер я переглядаю альбом ,дивлюся на зморщене обличча дідуся і розумію -не для того він воював ,тяжко працював,щоб ми так безпощадно продавали найрідніше-країну...

Залишилася ще маленька мрія (план на літо)-зїздити в одне чарівне місто-місто Лева,вдіти вишиванку і гуляти старовинними вулицями Львова,відчувати запах запашної кави,і просто радіти життю.