Іскри каміна

Іскри каміна горять як рубіни,

Димом блакитним летять в далечінь.

Золото юності все вже обміняно

Митником вищім на срібло сивин.

Слова здавна знайомої пісні, немов бешкетний птах, злетіли з вуст, танули вранішнім лісі, яскравою луною розтікалися по струмку. Сергій обережно поставив баклагу, щоб не впала,  під струю води. Відійшов на крок від джерела, озирнувся. Навкруги нікого, здавалося що він один на всьому світі і тільки глухій рокіт машин, нагадував,місто поступово прокидається від нічного відпочинку: - Дивно, чому пишуть, кохання підкралося? Та ще ї під старість. Хіба в двадцять років, я був старим дідуганом, коли зненацька, наче грім серед ясного дня, прийшло в моє серце кохання? Але все те що сталося потім, свята правда. Життя промайнуло як космічна ракета. Та хіба я жаліюся, навпаки я радію. Душа співає, почуття рвуться на волю, як та вода що наповнила баклагу і стікає до землі, наповнюючи її життєдайною силою!!!- Замовк на хвилину, прислухався до пташиного співу, шелесту листя. Закрив баклагу, та пішов до хати, подумки наспівуючи здавна знайому пісню.

Час промайнув у розпусті й гадалося,

В чаді бенкетів - достатньо його.

Та ось під старість злочинно підкралася

До мого серця підступна любов.

Що ж з тим робити, як юність вже втрачена?

Що ж з тим робити, куди мені йти?

Ні, не піду я з тобою на побачення

Щастя шукати, щоб горе знайти.